«Думаю, годі асоціювати нас тільки з кавунами»

Круглий стіл «Дня», який відбувся минулого тижня в Херсоні (матеріал про нього — «День» № 52 від 22 березня), викликав позитивний резонанс у місті. Про це свідчать відгуки його учасників, які довелося почути в особистих розмовах, та оцінки тих херсонців, котрі на сторінках «Дня» читали найцікавіші думки, висловлені під час дискусії. А завдяки інформаційній підтримці місцевих інтернет-видань («Херсон-онлайн», «Херсонська правда», «Херсонські вісті» та інші) порушені за круглим столом теми набули більшого розголосу, стали приводом для обговорення в різних громадських колах.

На думку херсонської тележурналістки Катерини Олеярник, організатори й учасники дискусії вибрали вкрай актуальну тему, над якою, на жаль, мало задумуються в багатьох українських містах.

— «Як зберегти унікальне минуле та сформувати майбутнє обличчя Херсона» — конструктивна дискусія про це давно назріла, — вважає Катерина. — Проте більшість, на жаль, не надає цій темі достатньої уваги. «Якось буде» — часто доводиться чути мені. Але в Херсоні є й інші позиції свідомо налаштованих людей, яким небайдужий розвиток свого міста. Завдяки «Дню» думки цих фахівців було висвітлено на всеукраїнському рівні. Сьогодні Херсон проходить складний етап нового становлення — в країні та світі. Про це зазначали експерти за круглим столом, і я погоджуюся з ними на сто відсотків. Ми маємо неоціненний скарб у вигляді історичних і культурних надбань, проте більшість не усвідомлює їхньої важливості. У кожного з наших громадян на рівні підсвідомості повинно закарбуватися відчуття гордості за минуле та відчуття готовності творити теперішнє задля майбутнього. Щодо брендингу міста, то, гадаю, годі асоціювати нас тільки з кавунами. Мені імпонує думка професора Володимира Коробова, яку він висловив під час круглого столу: Херсон має позиціонувати себе з морем, готувати професійних моряків. І з цим важко не погодитися, адже моряки — це громадянські посли України у світі, які теж формують обличчя України. Дякую «Дню» за грунтовну дискусію. Завдяки таким ініціативам формується «коефіцієнт» любові та поваги херсонців до рідного краю й окреслюється шлях, яким ми крокуватимо вперед!

За словами краєзнавця Михайла Підгайного, подібні регіональні акції, організовані центральними ЗМІ, останнім часом входять у моду. Однак круглий стіл» Дня» в Херсоні приємно здивував складом учасників і форматом справжньої, живої, дискусії:

— Мінімум політиків і максимум авторитетних незаангажованих професіоналів. Із одного боку, дещо ризиковано збирати за одним столом настільки різних людей, чиї погляди про Херсон часом діаметрально протилежні. Утім, це й цікаво, оскільки такий полілог реально передає драматизм епохи «бурі й натиску», яку, гадаю, переживає наша молода держава в пошуках свого місця в історії та світі, — зазначає пан Михайло. — Як краєзнавець, я впевнений, що любов громадян до своєї країни починається з малої батьківщини — вулиці, міста, регіону. Саме в глибинці й формується майбутнє обличчя не тільки даного конкретного населеного пункту, а й країни в цілому. Тому, до речі, мене дещо здивувало порівняння засновника мого рідного міста з Гітлером. Адже образ ідеального козака сформувався ще тоді, коли класична українська література робила свої перші кроки: «Прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий, такий, як був Нечеса-князь...» Мабуть, складно відшукати кращу кандидатуру на роль засновника українського міста, ніж Нечеса-князь, — Григорій Потьомкін. І я далекий від думки, що талановитий поет Анатолій Кичинський забув процитовані вище рядки безсмертної «Енеїди». Скоріше, тут справа в зайвому радикалізмі. Мабуть, не варто й протиставляти одне одному тих херсонців, які вважають себе спадкоємцями Потьомкіна та Шевченка. У художній спадщині Кобзаря зберігся малюнок, названий автором «Смерть Потьомкіна». Вмираючого князя зображено в оточенні козаків-чорноморців, які його оплакують... Попри це, ідейні зіткнення такого роду вкрай необхідні. У суперечці, як відомо, народжується істина. А в суперечці про минуле країни народжується її майбутнє».