Дитяча онкологія – заручниця держави?
У нашій країні працюють кілька відділень дитячої онкології. Базове й найбільше відділення розташовано в Києві при Українському науково-дослідному онкологічному інституті. Щороку у відділенні проходять курс лікування більш як 300 дітей. Кореспондент «Дня» зустрілася із завідуючим відділення дитячої онкології Іваном Григоровичем Климнюком.
...ПЕРШОПРИЧИНА НАШИХ НЕВДАЧ — У ВІДСУТНОСТІ ГРОШЕЙ
Українські медики керуються в роботі тими самими новітніми протоколами (схемами) лікування раку, що й онкологи інших країн. Але, оскільки дитяча онкологія вважається в усьому світі однією з найдорожчих сфер медицини, то для того, аби допомогти тільки одному малюку, необхідно витратити значну суму.
Так, курс хіміотерапії для одного пацієнта, до якого входять не тільки лікарські препарати, а й хірургічне втручання, променева терапія, складається з 10—15 блоків. Вартість одного блоку може варіюватися від $300 до $1000.
У перервах між блоками хіміотерапії необхідно підтримувати рівень лейкоцитів у крові пацієнта. Одна ін’єкція спеціального препарату може коштувати $100, а ін’єкцій треба прийняти п’ять-сім. Відмова від дорогих ліків ставить під загрозу життя дитини.
Оскільки фінансування з державного бюджету становить у кращому разі 10% від необхідного, то всі затрати за лікування дитини лягають на плечі батьків. Не кожна сім’я спроможна витратити таку велику суму. Трапляється, що батьки після чергового блоку хіміотерапії забирають дитину додому і більше до нас не приїжджають. Судити їх за це ми не маємо права, хоча нам дуже боляче усвідомлювати, що дитина, яку можна було вилікувати, піде з життя через кілька років.
Не можна не сказати й про діагностику пацієнтів, адже від правильності вибору діагнозу залежить подальший курс лікування. У розвинених країнах діагноз встановлюється в спеціально обладнаних лабораторіях, за допомогою новітніх медичних методик. Українські лікарі про таку лабораторію можуть лише мріяти, оскільки, за попередніми підрахунками, для її створення необхідно близько мільйона доларів.
МИЛІСТЬ З ІНШИХ КРАЇН...
Ми вдячні місіонерам з Німеччини та інших країн, яким не байдужа доля наших дітей.
Багатьом хворим за цільовим призначенням оплачується курс лікування. Відділенню подаровано новітнє, дуже дороге медичне обладнання. Щороку нам передають медичних препаратів на суму від $30 до $40 тисяч. Наші друзі організовують у себе на батьківщині виставки малюнків хворих дітей, розповідають людям про те, як потребує сьогодні їхньої допомоги українська медицина. Шведський місіонер Майкл зателефонував мені одного ранку і сказав: «Завтра у мене аудієнція у короля Норвегії, скинь мені факсом інформацію про те, що тобі треба».
ПРО ТЕ, ЯК НЕ ЗАЗІХАЮЧИ НА «ДЕРЖАВНУ КИШЕНЮ», ЗАБЕЗПЕЧИТИ ФІНАНСУВАННЯ ДИТЯЧОЇ ОНКОЛОГІЇ
Жодна держава неспроможна повністю взяти на себе фінансування дитячої онкології. Тому в багатьох країнах законодавство передбачає низку податкових пільг для бізнесменів і підприємців, які вкладають гроші в дитячу онкологію. Безперечно, отримують допомогу маленькі хворі і від релігійних, громадських організацій. Я був у Баварії, там існує дуже цікава традиція. Баварці не купують на похорон своїх близьких живі квіти, лише штучні, а різницю в ціні переказують у фонд дитячої онкології.
Нині Міністерство охорони здоров’я планує провести реструктуризацію дитячих онкологічних відділень, створивши відділення дитячої онкології в обласних центрах. Можливо, після завершення реорганізації, наш уряд подумає і про законодавчу базу, яка дозволила б нам спокійно лікувати пацієнтів, а не шукати іноземних меценатів.
ПРО ТЕ, ПРО ЩО ВОЛІЮТЬ НЕ ГОВОРИТИ
Чи впливає навколишнє середовище на появу онкологічних захворювань?
Ми порівнюємо показники: як переносять хіміотерапію діти з інших країн і як реагують на лікування за такими самими медичними протоколами наші діти. З упевненістю можу сказати, що українські малята фізично набагато слабші за своїх західних однолітків. Вони гірше переносять хіміотерапію, їхній організм повільніше відновлюється після хірургічних втручань.
В останні, постчорнобильські роки в Україні збільшилася кількість хворих із найзлоякіснішими видами ракових утворень, що дуже важко піддаються лікуванню. Можна сказати, що «рак мутує».
Наприклад, згідно із статистичними даними, в усьому світі із загальної кількості зафіксованих у пацієнтів злоякісних пухлин найбільш важкі пухлини — ангеосаркоми, становлять 5% — 10%, в Україні — 30 %. Це неприпустимо високий показник.
Ми давно планували провести низку генетичних досліджень, аби відповісти на запитання, чи є людина носієм радіаційних аномалій. Але подібні наукові розробки вимагають грошей, яких у нас, природно, немає. Нещодавно нам пощастило, нам вдалося знайти висококваліфікованих учених, які згодні працювати над проблемою... безплатно.
...Це дуже психологічно важко, — знати, що ти безсилий. У нас у відділенні працює вісім лікарів, невеликий колектив медсестер. Навантаження величезне, інтенсивність роботи не знижується навіть уночі. На Заході один лікар обслуговує трьох-п’ять хворих, у нас 12-13. Заробітна плата дуже низька. Проте жодна людина не пішла. З онкології, як правило, йдуть тільки на пенсію.
Після розмови з Григорієм Івановичем я зазирнула в палати, щоб поспілкуватися з батьками дітей. Батько однієї із щойно прооперованих пацієнток сказав мені: «Я гадаю, що дитячу онкологію можна порівняти з дзеркалом, у якому відображається наше суспільство».
Зовсім поруч з нами стояло маленьке стомлене дівчатко з блідо-жовтою шкірою і згаслим поглядом.
