Еволюція неминуча?
У ролі головного «санітара» української природоохоронної галузі — Угода про асоціацію з ЄС
З 1 вересня угода запрацювала в повному обсязі. Глава 6 «Навколишнє середовище» є ключовою для розуміння того, що має змінити Україна в природоохоронній галузі. Головна мета — збереження, захист і відтворення якості довкілля та громадського здоров’я і раціональне використання природних ресурсів.
БІГ ІЗ ПЕРЕШКОДАМИ
Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак називає пункти, зафіксовані у цій частині угоди, готовим планом дій. Але і він, і представники Платформи громадянського суспільства Україна — ЄС, які аналізували ситуацію, бачать низку перешкод для його реалізації. Вони акцентують на неузгодженості діяльності інституцій і дублюванні їхніх функцій, на відсутності вирішення екологічних проблем серед пріоритетів уряду та парламенту.
На думку Остапа Семерака, недостатньо жорсткі санкції за порушення екологічного законодавства, непрозоре використання ресурсів і відсутність методик оцінки екологічного стану також заважають масштабним реформам. Міністр стурбований і тим, що суспільство не завжди усвідомлює причинно-наслідкові зв’язки між забрудненням довкілля та станом здоров’я громадян. Це не завжди враховується в інших реформах, що віддаляє їх від реалій.
Погоджуються з таким зауваженням міністра і представники Платформи громадянського суспільства Україна — ЄС. Вони переконані, що фрагментарні та розрізнені реформи не дадуть належного результату, тож варто закріпити законодавчо інтеграцію природоохоронної політики в інші сфери державного управління та приділити більше уваги стратегічному плануванню.
ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗМІН
Однією з рекомендацій робочої групи, яка аналізувала впровадження екологічної частини Угоди про асоціацію, було вдосконалення Стратегії національної екологічної політики. Мінприроди вже оновило документ та протягом наступних трьох тижнів обговорюватиме його з громадою. Остап Семерак коротко охарактеризував стратегію екологічної політики до 2030 року.
Так, на цей період поставлено кілька цілей. Чиновники мають удосконалити державну систему природоохоронного управління й обдумати, як знизити екологічні ризики, «озеленити» економіку та забезпечити її сталий розвиток. Задекларована й інтеграція екологічної політики в інші сфери. Цьому сприятиме формування в українців дбайливого ставлення до природи та інших близьких цінностей, тематичні освітні заходи. Представники влади хочуть зацікавити екологічною тематикою соціологів і журналістів.
Із кожної цілі випливають індикатори, за якими можна оцінити реалізацію положень стратегії. У новій версії документу їх 35.
«Коли ми говоримо про виконання Угоди про асоціацію, то маємо розуміти, що прийняття стратегії не є завершенням усього процесу, — наголошує Остап Семерак. — Цей процес дороговартісний, вимагає серйозних інституційних змін і комунікації з суспільством. Країни Східної Європи свого часу витратили на це десятки мільярдів євро. Тож Україна повинна говорити не тільки про завдання, а й про інструменти, якими можна здійснити реформи».
За словами міністра, після підписання закону про стратегічну екологічну оцінку можна буде порушувати питання доступу до екологічної інформації. Зараз очолюване ним відомство працює над низкою рамкових законів, погоджує стратегію управління відходами та виробляє нову кліматичну політику. Розробляється також нова система моніторингу якості повітря. Семерак обіцяє представити напрацювання у цих сферах вже у найближчі місяці.
ЙТИ В НАРОД
«Мені імпонує те, що міністр досить глибоко вивчив проблематику і хоче отримувати результат, — коментує «Дню» Ганна Голубовська-Онісімова, голова координаційної ради Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86». — Він скупий на обіцянки, але стежить, щоб вони виконувалися, і підкріплює слова діями. Для мене було несподіванкою те, що міністр провів прямий зв’язок між станом здоров’я і станом довкілля. Ця річ нібито відома всім, але останнім часом чиновники втратили її з поля зору. А цей вплив — одна з причин, чому на побутовому рівні екологічна тематика настільки важлива».
Ганна вважає, що громадськість може допомогти владі з реформами, займаючись екологічною освітою та адвокацією на місцевому рівні. «Місцева влада часто-густо забуває про сферу довкілля. Тому громадські організації насамперед мають іти в регіони, які потребують підтримки, щоб вирішувати екологічні проблеми та просувати конкретні ініціативи на місцях», — переконана вона.
Такої думки дотримується і Наталія Андрусевич, яка координує профільну робочу групу Платформи громадянського суспільства Україна — ЄС. «Угода про асоціацію прямо не передбачає залучення регіонів до змін. Проте євроінтеграційні реформи мають локальну складову, необхідне для них законодавство торкається регіонів, — наголошує вона. — На місцевому рівні мало хто достатньо поінформований про ці процеси. Там хочуть використовувати угоду для вирішення власних екологічних проблем, але не до кінця розуміють, як це зробити. Тому важливо залучати місцеву владу та жителів різних регіонів до розробки та коментування стратегій і планів. Це особливо актуально, враховуючи децентралізаційні процеси та передачу багатьох важелів на місця».
