Гірка пілюля

Днями в Міністерстві охорони здоров’я знову говорили про ліки. Зітхнути з полегшенням — попри виграний наприкінці року бій за ПДВ-пільгу на виробництво медикаментів, — схоже, так і не вдалося. Ціни зросли, хоч і не на всю аптечну продукцію. Притому, що маневри міністерства були покликані уникнути подорожчання навіть окремих ліків. Як відомо, збільшення акцизного збору на спирт вирішили збалансувати з допомогою компенсації фармвиробникам із держбюджету, а пільга на ПДВ залишилася за всіма ліками, зареєстрованими в Україні. Проте побутує думка, що це були напівзаходи. Член комітету ВР з питань охорони здоров’я, материнства й дитинства Михайло Сятиня заявив, що сьогодні є всі підстави для подальшого підвищення цін на ліки. Насамперед тому, що в питанні компенсації залишилося дуже багато білих плям. А щодо спроби держави регулювати ціни на ліки, то, на його думку, обернутися це може хіба що збільшенням обсягу чорного ринку або поверненням на аптечні прилавки дефіциту. «Хто захоче працювати за гранично допустимої надбавки, скажімо, в 20%, якщо витрати становлять усі 25%», — цікавиться М. Сятиня. Єдиний варіант, вважає член комітету, — це знижувати собівартість виробництва вітчизняних ліків, і в цьому напрямі вже зроблено перші кроки.

Проте ситуацію з цінами МОЗ не схильний розцінювати як поразку. Справді, з нового року вартість деяких ліків збільшилася, але й євро подорожчав. Всі закупівлі, зі слів прес- секретаря міністра охорони здоров’я Уляни Лозан, здійснюються саме в цій валюті, а отже, її зростання на 30% просто не могло не позначитися на українському ринку.

А зараз, як показала підсумкова «лікарська» колегія, перед міністерством стоїть насущніша проблема — фальсифікати. Цифри, які змальовують картину, свідчать про чималу успішність ринку фальсифікованих медикаментів. Наприклад, за 2003 рік Держінспекція з питань контролю якості лікарських препаратів вилучила 163 серії неякісних, 33 фальсифіковані та 146 незареєстрованих медикаментів. Із них понад половину зроблено під вітчизняного виробника. Як коментує ситуацію заступник глави Держінспекції Віталій Варченко, це своєрідний побічний ефект зародження вітчизняного фармвиробництва. Чим більші обсяг і асортимент продукції, тим легше працювати фальшивотаблетникам. Крім того, якщо на той або інший препарат є хороший попит, зростає й упевненість у своїй непереможності. Проте існує, зі слів В. Варченка, і ще один нюанс: аптеки. З одного боку, нібито непогано, що мережа цих закладів розширюється і між ними виникає здорова конкуренція. З іншого — така кількість аптек (їх нараховується вісім тисяч плюс 13 тис. кіосків) істотно ускладнює контроль. Часто виявляється, що шлях ліків від виробника до споживача прослідкувати неможливо. До того ж виробники фальсифікатів мають і своїх дистрибуторів. Останні викупляють частину продукції, вивозять її за межі країни, а потім під таким самим серійним номером «повертають» до України, але тільки в набагато більшому обсязі. Фальшиві ліки, продовжує В. Варченко, не обов’язково є отруйною сумішшю. Як правило, це ті самі медикаменти, але тільки із заниженою дозою активної речовини, ефект від вживання яких можна зіставити зі склянкою води. До речі, обсяг здешевленого виробництва за приблизними оцінками становить в Україні близько $ 60 мільйонів на рік — майже 10% усього ринку лікарських засобів.

Якщо взяти «фальшиву» статистику за попередні роки, можна припустити, що кількість недоброякісних ліків сьогодні тільки зростає. Наприклад, у 2001 році було вилучено 40 серій фальсифікованих, 166 таких, що не відповідають стандартам, і 132 невідомі світу найменування. У 2002 році — 62, 476 та 205 відповідно. Щоправда, Віталій Варченко стверджує, що показники свідчать лише про результативність їхньої роботи. Україна, з його слів, у справах контролю якості ліків — приклад для всього пострадянського простору. У нас існує Держінспекція, що має територіальні підрозділи, працює інститут уповноважених осіб, які дають добро на реалізацію тієї або іншої лікарської продукції. Крім того, Кабмін затвердив програму, спрямовану на посилення заходів із боротьби з фальсифікованою лікарською продукцією. І на її реалізацію щорічно виділяють 1,2 мільйона гривень.

Проте попри весь комплекс «відповідних західним стандартам» заходів в Україні досі не знають, що ж таке «фальсифікований лікарський препарат». Точніше, ця дефініція відсутня в Законі «Про лікарські препарати» і в Кримінальному кодексі немає статті, що передбачає відповідальність за фальсифікацію медикаментів. А на практиці виходить, що дуже багато залежить від благонадійності контактів тих або інших аптек. Приватний підприємець, власник мережі аптек у Києві каже, що тепер намагається не заводити нових знайомств із дистрибуторами. Після того, як інспекція виявила в нього партію підробленої но-шпи на суму 300 тисяч, він вирішив не ризикувати ліцензією. Тепер його співробітники обов’язково беруть у постачальника зразок препарату та відправляють його на експертизу.