Головній вулиці — ім’я фельдшера

Наприкінці січня минуло вже вісім років, як пішов із життя Олександр Степанович Васильчук. Мешкав він у не такому вже й великому селі Мокрець, що в Турійському районі. Фронтовик, родом із Кіровоградської області. У Мокреці працював з 1948 до 2006 року. Він навіть не мав вищої освіти, завідував звичайним сільським фельдшерсько-акушерським пунктом, і при цьому став «народним лікарем», бо за зціленням їхали до нього зусюди. Десь за рік до його смерті й мені довелося побувати в нього з приватним візитом: привозила родича. У звичайний буденний день вздовж вулиці, де розташований медпункт, стояла довга вервечка автомобілів із московськими, київськими, мінськими номерами... І при цьому ніхто не забирав у Олександра Сергійовича його обов’язків завідувача ФАПом. «Мокрецький доктор», як називали в окрузі Васильчука, особливо успішно лікував, поєднуючи народну й офіційну медицини, захворювання шкіри. Був чудовим діагностом, навіть знімав із людей діагноз «рак». Мені він розказував, що все життя вчився, бо за роки роботи змінилися всі медикаменти, якими починав лікувати, залишилося в арсеналі медиків лише два із них.

«Приходжу до нього раненько, а Степанович, маючи вже за 80, сидить і читає медичну енциклопедію!» — згадує зараз мокрецький сільський голова Павло Степанович Шудрук. Та мова нині про те, як достойно вшанували громади району та села пам’ять знаменитого свого фельдшера. Бо часто цілі міста калатають перейменуваннями, при цьому забуваючи людей, які їх і прославили, були зразком істинного служіння суспільству. Ще коли Олександра Васильчука відспівували в мокрецькій церкві, з’явилася ідея назвати його іменем вулицю в селі. Нею стала головна вулиця Мокреця, котра у свій час мала ім’я Леніна, потім була Центральною, а тепер стала вулицею імені Степана Васильчука. Оскільки поховали сільського фельдшера на Житомирщині, звідки була родом і там же похована його дружина, то селяни встановили йому подячний пам’ятник навпроти скромного будинку, в якому мешкав Васильчук. Кошти на нього збирали всім Турійським районом, бо в кожному селі були люди, котрих врятував цей чоловік. Минулий рік на Турійщині за рішенням районної ради став Роком пам’яті Степана Васильчука. Зібрали спогади про цього неординарного чоловіка, які мають увійти в Книгу пам’яті. Наразі в Мокрець за порятунком теж їдуть люди, бо рецептами Степана Васильчука користуються місцеві медики, які працювали поруч з ним не одне десятиліття.