Історія в... ящиках

Нині Музей історії Києва, який цього року мав би святкувати своє 25-річчя, фактично є «бомжем». Свого житла заклад позбувся чотири роки тому, коли на приміщення, яке він займав у Кловському палаці, поклало око керівництво Верховного Суду України, а його самого із його 250 тисячами експонатів київська влада переселила в Український дім.

— Нам сказали, що це — тимчасово і за один—два місяці мерія знайде нове приміщення, — розповіла завідувачка відділом музею Ольга Друг. — Однак це «тимчасово» триває вже майже чотири роки. Весь цей час наш заклад немає експозиції, а унікальні експонати знаходяться в опломбованих ящиках — це майже 10 тисяч ящиків. Умови зберігання експонатів найкращими назвати важко. Адже серед них чимало цінних картин, гравюр і для того, аби вони не втратили вигляду, потрібно в кімнатах підтримувати певну температуру та провітрювати. Та і як може бути закритим для відвідувачів музей, який відтворює більш, ніж 1500-річну історію української столиці!

Аби випросити для свого дітища прихисток, директор Музею і його засновник заслужений працівник культури України Тамара Хоменко обійшла не один десяток чиновницьких кабінетів та відправила до різних інстанцій близько 100 листів-прохань. Врешті-решт, у столичній мерії пообіцяли, що Музей отримає 10 тисяч квадратних метрів площі в приміщенні, яке будується на Інститутській, 3.

— Це будівництво розгорнулося ще в 90-ті роки. Спочатку там споруджувалися зали для Національного художнього музею, але потім на продовження робіт у музейників не вистачило грошей. Закінчилося все тим, що у лютому цього року Київрада передала недобудоване приміщення інвестору ТОВ «Історія міста», який нібито взяв зобов’язання виділити два поверхи під наш музей, — каже пані Ольга.

Воно нібито колективу музею слід радіти, що нарешті їхній заклад отримає своє приміщення і знову відкриє двері для відвідувачів, але останнім часом навколо цієї культурної установи почали відбуватися досить дивні речі.

— Всі наші спроби дізнатися — чим займається інвестор, який будує приміщення на Інститутській, 3, не увінчалися успіхом. Вдалося лише дізнатися, що це товариство було зареєстроване в листопаді 2006 року. За проектом, спочатку воно нібито збиралося будувати офісно-торговий центр, а потім — бізнес-центр. Перший та другий поверхи начебто збираються передати нашому музею. На інших — розмістити офіси, готель, ресторан. Коли нам врешті- решт вдалося дотелефонуватися до керівництва фірми і попросити, аби нас ознайомили з проектом, то почули категоричну відмову, мовляв, участь представників музею у розробці проектної документації не передбачена. Але ж так не може бути, адже нам потрібне не будь- яке приміщення, а те, в якому, згідно із діючим законодавством, заклад зможе виконувати свої функції, — розповів завідувач відділом музею Віталій Ковалинський.

А тут до всього цього мерія ще й відмовилася продовжити контракт із директором музею Тамарою Хоменко. Скільки колектив закладу не звертався до начальника Головного управління культури міськдержадміністрації Світлани Зоріної з проханням залишити свого керівника (саме завдяки пані Тамарі вдалося зберегти колектив, коли музей залишився без приміщення), та у відповідь звучало лише категоричне «ні».

— У музейних працівників заробітна плата — копійчана, Тамара Хоменко — справжній ентузіаст своєї справи, адже це під її керівництвом створено шість київських музеїв. Держава оцінила її величезний вклад у розвиток української культури, присвоївши звання Заслуженого працівника культури, а тепер мерія збирається цю шановану жінку викинути на вулицю, — з гіркотою каже художник Семен Равський.

У депутата Верховної Ради Леся Танюка думки з приводу палкого бажання столичних чиновників позбутися директора музею наступні:

— Більш за все влада хоче на це місце посадити свою людину, яка потихеньку розжене колектив. А якщо немає музею — то навіщо тоді йому приміщення?

В свою чергу відомий історик Олександр Анісімов впевнений, що столична влада, у якої останнім часом виникло дивне «хобі» — нищення історичних та культурних пам’яток, черговою своєю жертвою збирається зробити і Музей історії Києва. Тому, аби врятувати цей заклад, пан Олександр готовий підписатися під зверненнями, які музейники збираються подати до Президента України та Верховної Ради. Якщо ж висопосадовці їх не почують, працівники музею, за словами Віталія Ковалинського змушені вдатися до більш радикального кроку — голодування.

КОМЕНТАР

Світлана ЗОРІНА, начальник Головного управління культури і мистецтв столичної міськдержадміністрації:

— Я повністю підтримую колектив Музею історії Києва у прагненні мати своє приміщення. Відсутність у Києві протягом чотирьох років такого музею — це трагедія для міста, яке бореться за статус європейської столиці. На цій посаді я перебуваю всього рік, тому ситуацію з виселенням цього закладу знаю лише по паперах. Київська влада шляхом переговорів із Міністерством культури домовилася, що недобудоване приміщення на Інститутській, 3 передається місту. При цьому міністерством була поставлена умова, що 10 тис. м2 у цьому приміщенні отримає Музей історії Києва. Вважаю, колектив музею обов’язково має взяти участь в розробці проектної документації комплексу, який будуватиметься на Інститутській,3. Тим більше, що за кілька тижнів цей проект вже розглядатиме містобудівна рада. Тому на наступній зустрічі з колективом музею я збираюся запропонувати, аби він підготував свої зауваження та побажання до проекту, які потім, сподіваюся будуть враховані. А от автоматичного продовження контракту із директором закладу Тамарою Хоменко не буде. Якщо вона захоче, то зможе взяти участь у конкурсі на заміщення цієї посади.