Католицька, єзуїтська, мусульманська

237 депутатів проголосували за законопроект, котрий дозволяє релігійним організаціям засновувати свої школи. Як зазначила голова комітету освіти та науки ВР Лілія Гриневич, за новим законом, засновниками навчальних закладів можуть бути лише офіційно визнані в Україні релігійні організації. Цього не дозволяється робити сектам, які ведуть антидержавницьку діяльність або використовують маніпулятивні технології. Щоб мати змогу видавати дипломи, навчальні заклади повинні пройти ліцензування та виконувати державну програму.

Думки суспільства з цього приводу трохи розділились. Особливо легко ці настрої прослідкувати в соцмережах. Одні пишуть, що побоюються, що в школах буде «поповщина», особливо негативно відгукуються про ймовірність викладання в таких закладах священиків Московського патріархату. Інші вже розпитують знайомих, чи не чули, де така школа працює, щоб записати дітей саме до неї. Бо хоча закон ухвалено кілька днів тому, релігійні школи існували неофіційно. Їх мало — максимум 40 на всю Україну. Однак, як пояснює завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ Людмила Філіпович, цей закон тепер легалізує їхню діяльність і дає певну свободу релігійним організаціям.

— Надання права не означає, що цим зможуть скоритися церкви. Гадаю, буму не станеться, бо освіта — дуже дорога справа. Знаю, що такі школи ледь виживають, усе повністю лягає на плечі батьків та організацій-засновників. Якби переді мною постало питання, куди віддати своїх дітей, то без вагання віддала б у таку школу. І вибрала б католицьку чи єзуїтську, де дають дуже добре знання мов, історію культури, літератури. І найголовніше, що загальноосвітня школа хворіє на всі віруси, притаманні всьому суспільству — і корупція, й соціальна несправедливість, і важкі ситуації бувають у класах. На мою думку, в релігійних школах, які базуються на принципах моралі, ставлення до учня та людини трохи інакше. До таких шкіл прийдуть такі самі педагоги — мусульмани чи християни за віросповіданням, — які знають, що таке відповідальність і перед суспільством, і перед Богом.

Як показує практика країн Європи та США, де релігійні школи існують давно, базові дисципліни в них такі ж, як у звичайних навчальних закладах. А далі факультативи щодо віровчення, досвіду релігійних організацій. Людмила Філіпович додає, що ніхто не примушуватиме дитину ходити на ці факультативи. Хоча батьки мають бути свідомі, що в релігійних школах існують свої правила та обмеження, приміром, відвідувати мусульманську школу в шортах ніхто не дозволить. Однак, попри всі переваги та позитивні тенденції експерт не прогнозує повального зростання таких закладів найближчими роками. Це, швидше, школи майбутнього, де й підхід до учня інший, і методики навчання більш прогресивні та сучасні.