Кемптен: сучасна магдебургія
Вирішувати кілька ключових різнопланових завдань одночасно майже неможливо. Проте саме в такій ситуації тепер опинилася Україна: давні невирішені проблеми загострилися як під впливом внутрішніх конфліктів, так і через зовнішню агресію. В результаті доводиться розв`язувати перші та відбиватися від другої одночасно. Без права на будь-який інший результат, крім позитивного для країни. Тепер хіба що залишається пошкодувати про кострубату спробу адміністративно-територіальної реформи дев`ятирічної давнини, провал якої заморозив питання на багато років — надто очевидними були ризики, пов`язані з її запровадженням, для будь-кого, хто б на таке наважився. Натомість тепер маємо результат — бойові дії тривають у регіоні, де прагнення тотального контролю над усім і вся з боку в недалекому минулому правлячих кіл здійснювалося у найбільш брутальний та незаконний спосіб. Звісно, місцеве самоврядування за таких обставин перетворювалося на фікцію, а нинішня революційна пропозиція змінити ситуацію наразилися на нерозуміння та відвертий страх частини населення. Міркування щодо того, як би події розгорталися зараз, щоб все ж таки реформу провели, мабуть, доречні виключно для політичного прогнозування. Можемо констатувати — найсприятливіший час було втрачено.
Та за останні місяці щось змінилося — як більшість (але далеко не всі) громадян України, так і чинна влада остаточно (сподіваємось) переконали себе в тому, що для збереження та розвитку країни децентралізація, передання повноважень і ресурсів органам місцевого самоврядування неминучі. Щоправда, фактично, крім концептуальних засад, поки що жодних принципових юридично зобов`язуючих рішень не ухвалено. Сподіваємось, найближчим часом ми про них таки дізнаємося.
А поки що декларації намірів зверху знаходять відгук знизу — у вигляді місцевих ініціатив. Один із таких останніх прикладів — інформаційний візит двадцяти двох (більше ніж половина) міських та селищних голів Чернігівщини до міста Кемптен (місцевість Альгой, федеральна земля Баварія, ФРН), що здійснювався за підтримки фонду Ганса Зайделя в рамках проекту «Сталий розвиток малих міст Чернігівської області». З огляду на те, що традиційні форми місцевого самоврядування в Україні свій початок беруть від магдебурзького права, можемо говорити про вивчення українськими головами територіальних громад його сучасної побудови та функціонування безпосередньо на прикладі першоджерела з майже безперервною понад вісімсотрічною історією (перші бургомістри тут з`явилися наприкінці ХІІІ ст.). До того ж, місцевість Альгой традиційно аграрна, що наближає її за характером економіки до Чернігово-Сіверщини.
Вітаючи своїх колег із України, бургомістр Кемтона Томас Кіхле наголосив: «Інформація з України нас бентежить, ми вже засумнівалися, чи зможете ви до нас приїхати. Тому сьогодні дуже раді вітати міських голів із Чернігівщини. Ми представляємо різні регіони Європи, але нас багато що об`єднує, зокрема й одна спільна культура — європейська. А ще ми представляємо місцеве самоврядування. Останнє потребує постійного підтвердження своєї спроможності, воно не дається раз і назавжди, а стверджується нашими діями. Не думайте, що в Баварії всі проблемні питання взаємодії громади міста та державної влади вирішено. Для цього досить подивитися на щорічне формування бюджету міста. Для всіх нас насправді є дві важливі теми: здійснення принципів субсидіарності та консенсуальності місцевого самоврядування. Перший означає, що більшість питань вирішується на рівні громади, а другий підкреслює згоду всіх учасників діалогу. Тож бажаю всім єдності — на рівні держави та регіонів, адже інакше не можна вирішити важливі питання. А вам особисто — солідарності між собою».
Власне, більш приземлена мета поїздки — ознайомлення з роботою комунального господарства середнього європейського міста, а саме: будівництвом та реконструкцією (зокрема в історичній частині), використанням джерел відновлювальної енергії (каскад малих гідроелектростанцій та одна сонячна), суспільно корисною діяльністю пункту роздільного прийому вторинної сировини та сміттєспалювального заводу (останній одночасно виконує функції електростанції, забезпечуючи місто струмом на 80%), водопостачанням та очисними спорудами, розвитком туристичної привабливості міста (відомого ще з часів Римської імперії, до того ж розташованого поруч із Альпами), соціалізації підлітків, розвитком бізнес-середовища, зусиллями щодо збереження довкілля. Своєрідним гідом для наших голів територіальних громад став давній шанувальник України, керівник управління економіки та розвитку Кемптона Ріхард Шісль.
На думку українських мерів (чи то бургомістрів), поза зразковою охайністю нічого надзвичайного німці не створили — все з побаченого можна запровадити в Україні. Але за певних умов: держава, зрештою, має налагодити роботу казначейства, припинивши багатомісячні затримки з платежами, розморозити так званий бюджет розвитку, де акумулюються кошти, спрямовані на перспективні проекти, втім можливість скористатися ними фактично заблокована. А в законодавчій сфері територіальним громадам в Україні необхідно нарешті надати право на співробітництво, що добре себе зарекомендувало в Німеччині, Польщі, країнах Балтії та інших. Адже найбільші комунальні підприємства громаді Кемптена належать лише частково — їх створення стало можливим завдяки дольовій участі навколишніх самоврядних містечок (округи більшого міста) у розв`язанні спільних проблем. Наприклад, в утилізації (безкоштовній для населення, бо для підприємства це сировина) трави та іншої зеленої маси. Або ж такої форми партнерства з бізнесом, як дольова участь у спорудженні енергетичних об`єктів із наступними певною мірою низькими тарифами (у нас би сказали — соціальними), адже йдеться не так про заробітчанство, як про задоволення потреб містян.
Мабуть, дещо у громадян України викликатиме здивування — в громадському комунальному транспорті тут платять всі (щоправда, учні та студенти — менше). Самого поняття «безкоштовний проїзд» не існує. Або ж таке — за розвинутої мережі роботи з молоддю жодного її обліку спеціалізовані центри не ведуть: хто прийшов, той і прийшов. Звісно, за інтересами та за рахунок міського бюджету. Інша дивина — бур`яни у передмісті Кемптена майже не косять, щоб не порушувати екологічний баланс. Звісно, це правило не поширюється на чепурні подвір`я та газони.
На думку учасників візиту, існує ще одна умова — не зовнішня, а скоріше психологічно-ментальна, особистісна, без врегулювання якої нам важко розраховувати на успіх. Йдеться про деякі не надто приємні, але, на жаль, усталені штампи поведінки, притаманні громадянам України (переважно — на своїй батьківщині) щодо об`єктів міського господарства. Їх треба позбутися. Як шляхом наполегливого виховання, починаючи зі шкільної лави, відповідальності за долю свого міста, так і невідворотності покарань за порушення законодавчо закріплених норм поведінки, що підтримуються самими ж громадянами (до речі, автора цих рядків, що прогулювався ранком із фотокамерою житловими кварталами передмістя Кемптена, спостережливі місцеві мешканці, особливо підлітки, кілька разів перепитували, хто такий).
Так само доведеться корегувати свої погляди і самим очільникам територіальних громад малих міст — щодо планування їхнього розвитку та використання наявних ресурсів. Головне — хотіти цього та розуміти, що і для чого ми робимо.
