ХЕРСОН. У пошуках самоідентифікації

Місто Херсон відрізняється від інших міст в Україні. Ні, дійсно відрізняється. І не лише тому, що всі міста різні а priori. У херсонців складні взаємини з містом. Тут легко підхоплять розмову «за що я ненавиджу своє місто». Але дуже ображаються, коли місто лають чужі. Тут інтелігенція розділена на групи, і кожна з них готова знищувати пам’ятники видатним історичним особам, які ставлять їхні опоненти. Тут з боями повертають історичні назви вулицям або пишуть історію міста. Причому суперечки ці ведуться не лише на політичному, але й на культурному рівні. Може здатися, що херсонці вважають місто «російським». Але це неправда, якщо навіть такі люди є — їх одиниці. Можливо, тут окопалися прибічники старої ідеології? Так теж ні, якщо судити з їхніх справ. Схоже, що херсонці досі не зрозуміли, хто вони, не розібралися в цінностях, не зрозуміли, хто вони насправді. Але, схоже, це самобичування теж можна віднести до херсонських традицій.

Тим часом Херсон, звичайно ж, унікальний і не схожий ні на які інші міста, він цікавий для туристів, і тут є на що подивитися і що дізнатися.

НАЗВА

Місто Херсон виникло відразу після закінчення російсько-турецької війни 1768—1774 рр., у ході якої до Росії відійшла ділянка території між Південним Бугом і Дніпром, Османська імперія втратила сухопутний зв’язок з Кримським ханством, а само Кримське ханство дістало повну незалежність від Османської імперії (проте й воно, за 9 років, 1783 р. ввійшло до складу Російської імперії).

Назву новому місту дано було на згадку про середньовічний Таврійський Херсон (за античних часів — Херсонес), який, як говорилося в указі 1775 р. «був джерелом Християнства для Росії, де, після прийняття Князем Володимиром хрещення, світло благодатної віри та істинного богослужіння засяяло і насаджено в Росії».

Чому саме цьому місту дано було таку назву? Невже, як кажуть в анекдотах, укази переплутали? Ні, звичайно. З погляду російської політики Херсон був першим із нових міст, заснований на території, відвойованій в Османській імперії (тобто мусульманської території). І назва ця символізувала, по-перше, те, що Русь одвіку було пов’язано з цими землями, а по-друге те, що християнство повертається на ці землі.

Але Херсон в руських літописах у ті часи називали Корсунню, чому ж місту не дали цю назву, більш звичну, адже в Україні чимало топонімів, пов’язаних з Корсунню і Корсунським образом Богородиці, який князь Володимир привіз до Києва як першу ікону? І тут зіграла роль ідеологія. Було важливо, щоб назва залишалася грецькою, позначаючи новий політичний вектор розвитку імперії: Південь, Греція, Константинополь.

Услід за Херсоном йшов цілий ряд інших грецьких назв: Нікополь (1780), Мелітополь (1783), Ольвіополь (1791), Тирасполь (1792), Грігоріополь (1792), Одеса (1794), Овідіополь (1795) та багато інших.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

У Херсоні заведено вважати, що місце для міста вибране невдало, болотисті береги, віддаленість від моря (90 км.), мілководдя, що перешкоджає розвиткові морської торгівлі, відсутність лісу і інше. «Підірвали» розвиток міста заснований згодом Миколаїв, куди переведено було військове суднобудування з Херсона, і Одеса, що відібрала в Херсона функції морських воріт. Тим часом, місто чомусь не зникло, воно досить велике — 330 тисяч, є обласним центром, розташоване в мальовничій дельті Дніпра. Тут діє один із найбільших річкових портів в Україні і важливий морський порт. Причому працюють вони цілий рік (!). Так чи можна говорити про невдалий вибір місця? З прадавніх часів у гирлі Дніпра існували міста, які змінювали одне одного і розташовувалися в різних місцях, але відігравали подібну роль — перевалочного пункту морського і річкового шляхів. За античних часів таким містом була Ольвія, за середньовіччя — Олеш’є, за нових часів ним став Херсон.

Цікаво, що проблему мілководдя гирла Дніпра вирішили лише на початок ХХ сторіччя, коли було завершено будівництво унікального 95-кілометрового каналу Херсон — Чорне море. Для його обслуговування було побудовано декілька пар маяків. Найвідомішими стали металеві гіперболоїдні маяки інженера Володимира Шухова. Висота Далекого маяка — 70 метрів. Це найвища одинсекційна гіперболоїдна конструкція Шухова.

ЗАПОРОЖЦІ

З самого заснування Херсона запорожці відіграли важливу роль у його історії. З давніх часів вони вважали Буго-Дніпровське межиріччя своєю землею, і навіть до офіційного приєднання його до Росії їх зимівники було розкидано по всьому гирлу Дніпра. У сучасних межах Херсона було розташовано зимівник бунчукового товариша Соханського.

Після офіційної ліквідації Запорозької Січі із запорожців були сформовані нові військові підрозділи. Одним із них став 1776 р. Херсонський пікінерний полк. Очолив його полковник Іван Максимович Синельников, який походив із козачої старшини, — майбутній перший губернатор Катеринослава (Дніпропетровська). 1783 р. в Херсоні було сформовано військо Вірних козаків — згодом Чорноморське козаче військо. Його першим отаманом був Сидір Бєлий, який, окрім того, був першим предводителем дворянства Херсонського повіту.

У самому центрі міста Херсона запорожцями 1798 р. було збудовано найбільший у місті храм — Успенський собор.

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ

Перший корабель Чорноморського військового флоту було побудовано в Херсоні і спущено на воду 16 вересня 1783 р. Цей день є Днем народження Чорноморського флоту. Але й тут виникнув спір. Цього разу — із Севастополем. Того ж 1783 р. 2 травня до Ахтіарської бухти ввійшла Азовська флотилія. Так з’явилася інша дата заснування Чорноморського флоту. Тим часом Управління Чорноморським флотом — Чорноморське адміралтейське правління продовжувало перебувати в Херсоні, доки воно не було переведено до Миколаєва. До остаточного переведення військової судноверфі до Миколаєва 1829 р., у Херсоні було побудовано близько 180 великих морських кораблів.

Але й після того в Херсоні продовжували будувати кораблі, але лише торговельні.

СУДНОЗАВОД

1947 р. в Херсоні було засновано суднобудівний завод як головна верф комерційного суднобудування в СРСР, згодом — одне з найбільших суднобудівних підприємств у Радянському Союзі. У 1970-і рр. із його стапелів спускалося до 13 танкерів і великогабаритних суден. 1965 року на підприємстві було споруджено один із перших у колишньому Радянському Союзі океанський суховантажний газотурбохід «Паризька комуна», 1970 року — головне криголамно-транспортне судно «Капітан Мишевський», 1984 — ліхтеровоз «Олексій Косигін», корпус якого був на 2 метри довший за лайнер «Титанік» (!). Коли 2003 р. корабель придбала американська компанія Waterman Steam Ship (його перейменували на Atlantis Forest), американці були вражені досягненнями херсонських суднобудівників.

АРХІТЕКТУРА

Херсон — місто класицизму, яке було засноване за часів становлення стилю. Воно пройшло всі стадії його розвитку, включаючи неокласицизм і сталінський класицизм. Класицизм у архітектурі Херсона — це його сутність, адже стиль тісно пов’язано зі строгою системою адміністративного управління, з міцною владою. Херсон засновувався як візитна картка Російської імперії, тут працювали видатні вітчизняні та зарубіжні архітектори. У Херсоні було створено перший архітектурний ансамбль доби класицизму в Україні — Палацова площа. Він вважається одним із кращих і найбільш показових для характеристики своєї доби. Власне весь історичний центр міста складається з ряду ансамблів. До того ж, класичне співвідношення висоти забудови до ширини вулиць, створює найбільш комфортні умови для життя. 1785 р. англійським паркобудівником Вільямом Гульдом у Херсоні було влаштовано один із перших у Європі громадських парків (нині на його місці парк Леніна). Цікаво, що в перше сторіччя існування Херсона дотримувалися норми зелених насаджень 1 га на 1 тис. мешканців.

Херсон було збудовано на порожньому місці, і нічого не заважало реалізувати «утопічні» архітектурні ідеї про ідеальне місто на практиці.

Після заснування Миколаєва і Одеси місто опинилося на межі економічного краху, воно втратило 90% свого населення. Імператор Олександр I, бажаючи допомогти місту, переніс сюди центр величезної губернії, яка простягалася від Дніпра до Дністра. Так з’явилася Херсонська губернія, що проіснувала до 1920 року. У першій половині ХІХ ст. в Херсоні створюються не лише великі ансамблі, але й архітектурні комплекси. Одним із найцікавіших був комплекс Чорноморського шпиталю, в проектуванні якого взяв участь Андреан Захаров — автор відомого петербурзького Адміралтейства. Інший Петербурзький архітектор Василь Стасов створює проект монумента видатному англійському філантропові реформаторові тюремної системи Джону Говарду, який помер і був похований у Херсоні 1790 р. Видатний скульптор Іван Мартос (родом із нинішньої Чернігівської області) створює одну зі своїх найбільш значних робіт — пам’ятник князеві Потьомкіну, могила якого теж розташована в Херсоні, в Катерининському соборі.

Одним із останніх ансамблів історичного центру є новий адміністративний центр — площа Свободи. Проект, за яким його реалізували, було розроблено 1945 р. Це один із перших проектів повоєнного відновлення українських міст, і з’явився він не випадково — 30 березня 1944 р. Херсон повернув собі статус обласного центру.

ХЕРСОН — БАТЬКІВЩИНА ВІТЧИЗНЯНОГО АВАНГАРДУ

Так уже вийшло, що родина відомого українського художника-футуриста Давида Бурлюка оселилася на початку ХХ сторіччя в Херсоні. Тут же в Херсоні Давид Бурлюк влаштував свою першу художню виставку наприкінці 1904 р., надрукував перші вірші в газеті, видавав літературні збірки, тут, зрештою, 1913 р. у нього народився син — Давид Давидович. У Херсонській гімназії вчився молодший брат Давида — Микола Бурлюк. Тут він обзавівся родиною і був розстріляний 1920 р. 1910 р. братами Бурлюками з «соратниками» було створено першу футуристичну групу «Гілея» (за описом Геродота «Гілея» — лісиста місцевість у гирлі Дніпра). До неї входив і херсонець Олексій Кручених. 1912 р. в Херсоні було видано першу книгу Веліміра Хлєбникова. З 2002 р. в Херсоні проводиться фестиваль сучасного мистецтва «Тера-футура».

ТЕАТР

У Херсонському театрі проходили схожі процеси. 1903 р. на його сцені Всеволод Мейєрхольд за участю Олексія Ремізова створив «Товариство Нової драми». І протягом 3-х сезонів знайомив херсонців із експериментами на театральній сцені. Цікаво, що в 1928—1929 рр. у міському театрі працював режисером поет і драматург, член футуристичної групи «41о» Ігор Терентьєв.

У Херсонського театру взагалі багаті традиції. Тут виступали великі композитори Модест Мусоргський та Олександр Скрябін, але частіше — корифеї першого українського професійного театру Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Марія Заньковецька. З 1868 року Карпенко-Карий був дрібним службовцем у архіві Херсонської міської поліції. Тут 1886 року він видав першу збірку творів, де вміщено п’єси «Бондарівна», «Розумний дурень», «Хто винен», а потім опубліковано й «Наймичку». Його брат Микола Садовський вчився в 1-й Херсонській гімназії. А Марко Кропивницький взагалі в Херсоні 1874 року починав режисерську діяльність. Тут відбулася прем’єра вистави за п’єсою Котляревського «Наталка Полтавка». У Херсоні починали свою професійну сценічну діяльність Оксана Петрусенко та Юрій Шумський. Цікаво, що театральне життя вирує і сьогодні. Проходять фестивалі і традиційного напряму як «Мельпомена Таврії», так і експериментального — «Лютий/Февраль».

Про Херсон, як і про інші міста, можна говорити ще чимало. Ще багато його унікальних і самобутніх граней можна розкрити. Проте на даному історичному етапі слід зазначити, що Херсон наразі ще не сформував свій монолітний образ на мапі України і продовжує перебувати в пошуках самоідентифікації. І гадаю, що сучасники можуть значно прискорити цей процес...