Хто «вилікує» медичну систему?

Новий голова уряду Володимир Гройсман все ще шукає потрібну кандидатуру. Свого часу основним претендентом на посаду називали Олексія Гончаренка від «Блока Петра Порошенка», потім — Андрія Реву, котрий урешті став міністром соціальної політики. Днями у ЗМІ з’явилась інформація, що МОЗ може очолити голова військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Андрій Верба. Так чи інакше, урядовці шукають «свою» людину, що б і далі виконувала роль «портфельного» міністра, від наказів якого нібито залежить реформування медичної системи, а насправді — у відомстві лишаються старі та добре накатані схеми. Керманичі країни шукають можливості й надалі імітувати зміни з лояльним міністром, котрий ще й погодиться отримувати «на горіхи» від суспільства за провал медичної реформи.

Таку роль донедавна виконував Олександр Квіташвілі, реформатор з грузинським корінням, начебто охочий до системних змін, який очолював відомство майже півтора роки. У підсумку маємо нульовий результат. Єдиним досягненням Квіташвілі можна вважати впровадження міжнародних закупівель ліків, але це швидше заслуга громадських організацій. Останні мітингами, переговорами, дискусіями з міжнародними агенціями таки дотиснули міністра підписати договори щодо поставки медикаментів в Україну через ЮНІСЕФ, ВООЗ, ПРООН та Crown Agents. Сама ж медична реформа, котру традиційно визначають завданням «номер один» для чергового міністра, зійшла нанівець через розбірки чиновників.

ІНТРИГИ МІНІСТЕРСЬКОЇ «КУХНІ»

Зараз ведеться подвійна гра: суспільству обіцяють знайти достойного кандидата на посаду міністра охорони здоров’я, а насправді шукають людину, яку буде легко вмовити не виходити за межі чинної системи. Нагадаємо, «День» запропонував своїх кандидатів на пости міністрів. У сфері охорони здоров’я наша команда бачила б, зокрема, Катерину Амосову, нині ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, або ж Людмилу Безпалько, гендиректора Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу. Та навряд ці люди з власною позицією та підходами до реформ погодяться на співпрацю з урядом, у якому свобода дій абсолютно забороняється.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Як зазначають експерти, нового міністра шукають з тією умовою, що команду йому підбиратиме уряд. Існує навіть версія, що депутати погоджуються голосувати за будь-якого кандидата на посаду міністра, щоб тільки його заступниками залишились Олександра Павленко та Віктор Шафранський. Цих чиновників експерти пов’язують з групою нардепа Гліба Загорія, котрий є власником фармкомпанії «Дарниця» — а саме його команда свого часу подала низку альтернативних законопроектів, блокуючи передачу закупівель міжнародникам.

До речі, Олександра Павленко вже встигла отримати сувору критику на свою адресу від Володимира Гройсмана. Відбулося це під час першої години запитань до нового уряду. Прем’єр наголосив, що заступниця міністра винна у невчасній доставці ліків для онкохворих. Та це, швидше, парафія іншого заступника, Ігоря Перегінця, котрого громадськість вважає чи не єдиним у міністерстві, хто справді готовий провадити медичну реформу. А поставку ліків, на думку експертів, зривають не заступники міністра, а наші фармвиробники, які блокують тендери та доставку в регіони усіма можливими засобами. Мета — звинуватити міжнародників у провалі закупівель та повернутись до старих схем, коли все проходило через Міністерство охорони здоров’я, за участі одних і тих самих гравців фармацевтичного ринку.

«НЕМАЄ КОМПРОМІСУ МІЖ ІНТЕРЕСАМИ МЕДИЧНОЇ МАФІЇ ТА СУСПІЛЬНИМИ ЗАПИТАМИ»

Саме через передачу тендерів у руки міжнародних агенцій, можливо, і блокується призначення міністра охорони здоров’я. Громадські організації жартома пояснюють, що красти у відомстві більше нема чого, тому ніхто не хоче йти на цю посаду. У всякому жарті є своя доля правди. Бо кожен новий міністр розпочинав свою роботу саме з викорінення корупції у тендерах.

ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

«Не маємо міністра, бо наразі не знайдено компромісу між інтересами медичної мафії, насамперед фармацевтичною, та більш-менш достойною фігурою, яка б задовольнила інтереси суспільства, — вважає Геннадій Друзенко, громадський активіст, співзасновник та керівник Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Миколи Пирогова. — Якщо поставлять когось із заступників, буде ще гірше, ніж із Квіташвілі. Ми нещодавно мали з одним із них нараду і переконались, що бюрократичне мислення домінує у головах чиновників. Вони завжди шукають, що приховати, замість того, щоб зробити потрібну справу. Днями прозвучала новина про імовірне призначення Андрія Верби. Це справді було б виходом із ситуації: інтегрувати людину з погонами у цивільне міністерство, де б не завадило навести порядок. Тим паче військова медицина видається набагато ефективнішою та прогресивнішою, ніж цивільна».

Пацієнтські ініціативи сприймають кандидатуру Андрія Верби не так однозначно. На думку Ольги Стефанишиної, виконавчого директора благодійного фонду «Пацієнти України», якщо Володимир Гройсман не може визначитись із міністром охорони здоров’я, нехай оголосить відкритий конкурс. Або хоча б назве кілька імен та винесе їх на громадське обговорення, адже МОЗ — відомство, яке так чи інакше стосується життя кожного з нас. Чому б не дати право вибору пацієнтам?

У цей ідеальний варіант експерти, звісно, не вірять. Тому продовжують відслідковувати, кого зараз обговорюють на «міністерській кухні». «Знаю, що Гройсману пропонували призначити Романа Василишина, колишнього головлікаря Олександрівської лікарні, звідки викрадали майданівців. Потім він тишком-нишком став заступником Квіташвілі, — зазначає Олександра Устинова, член правління «Центру протидії корупції». — Говорять про Романа Ілика, народного депутата від «Батьківщини», який колись був у комітеті ВР з питань охорони здоров’я. Але це точно буде портфельне призначення. Його тижнів три тому Арсеній Яценюк поставив головою Державної служби з лікарських засобів, де був начебто відкритий конкурс, але півроку ніхто не знав, хто стане головою. Потім з’явився Ілик, якого серед кандидатів взагалі не було. Через тиждень його призначили заступником міністра, уже п’ятим».

«ПЕРШИМ ТЕСТОМ ДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА СТАНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЗАСТУПНИКІВ»

На думку Олександри Устинової, майбутнього міністра охорони здоров’я треба вмовляти піти на цю посаду, якщо за мету ставити реальні реформи. Бо за умов, що в команді залишаються старі заступники, а всі рішення спускаються зверху, адекватні та професійні люди в МОЗ не підуть. «Людину, яка пішла би боротись проти фармацевтичної мафії, важко знайти. Тим паче, медична реформа — те, за що тебе будуть брудом поливати і ганьбити, — коментує Олександра Устинова. — У нас чомусь вважають, що всі міністри мають бути лікарями. Чому це не може бути успішний менеджер? За кордоном є спеціальність — менеджмент в охороні здоров’я. А в нас беруть хірургів, кардіологів, які не знають, як управляти, не розуміють систему комплексно. Це має бути людина з міжнародним досвідом та знанням англійської мови, без цього знову буде «совок». За цими критеріями, як не дивно, підходить Квіташвілі, але його зламали. Тому першим тестом для нового міністра стане призначення заступників. Якщо людина прийде і почне зі звільнень старої братії, це покаже, що систему буде зламано. Якщо так само нав’яжуть когось, хто контролюватиме певні потоки, немає про що говорити».

Необов’язково обирати міністром іноземця. Як показав досвід із Квіташвілі, це не гарантує стовідсоткового успіху. Співзасновниця благодійного фонду «Таблеточки» Ірина Литовченко акцентує, що успішні менеджери медичної сфери є і серед українських фахівців: «У Львові є чудова лікарня, Західноукраїнський медичний центр, де багато років усіх фахівців обирають на конкурсній основі, всі процедури прозорі, центр реально зробив маленький прорив. Нам потрібен саме такий керівник, який ламатиме та змінюватиме систему. Мають бути проектні менеджери, котрі зможуть цю величезну реформу розбити на проекти, і за кожним з них закріпити окрему людину, що координуватиме роботу департаментів, бо між ними нема горизонтальних комунікацій. МОЗ не зміг до себе залучити жодної молодої досвідченої людини, будь-кого з-поза системи. Прийшли лише дві-три адекватні особи. Тому з міністром чи без нього — зараз гірше від цього не стало».

Геннадій Друзенко додає, що коли прем’єр не хоче швидко піти у політичне піке, має зважати передусім, якого кандидата вимагає соціум. Тож Володимиру Гройсману доведеться зробити непростий крок: не піддатись впливу фармацевтичного лобі та разом з тим догодити суспільству.