Книги і студенти: паралельні прямі?
Минулий рік був славним тим, що високою владою був призначений Роком села. Не знаю які це мало наслідки для самого села, але навіть зовнішніх ознак уваги до аграрних проблем було явно замало. Щоб продовжити цю сумну традицію цьогоріччя назначено Роком української книги. Свої особисті зобов’язання щодо книги прагну виконувати сумлінно: щось цікавішого прочитаю, а вже щось нуднішого — то сам напишу. Але не байдуже мені, людині перехідного віку дізнатись, а що ж там на фронті молодіжному? Як студенти ставляться до друкованого слова? Тож на завершенні однієї з лекцій провів своєрідне бліц опитування, максимально випрохавши в аудиторії студентів- старшокурсників економічного факультету щирості й відвертості, за які їм мовляв «нічого не буде», крім вдячності нащадків. «Кому пам’ять, кому слава…»
Як це часто буває з відвертими відповідями — вони просто шокували і вивели з рівноваги. До всього готувався, але щоб так, «з усмішкою на обличчі», нехтувати книгою чи іншим друкованим словом! До оптимізму спонукало те, що студенти щойно повернулись з канікул та тривалого «українського Різдвяного рамадану» — тобто був час заглибитись в читання. Але реалії жорсткіші від найбільш песимістичних очікувань. Що це — нова культура? Чи новий тип інтелігенції «homo нечитаючий»? А, можливо, ми маємо зависокі очікування, міряючи колишніми мірками сучасне життя? Не таємниця, що за часів І. Франка та О. Маковея студент старших курсів вже вважався «паном інженером», який мав що сказати оточенню. В мої студентські роки студенти активно обмінювались книгами, особливими каналами ходили «заборонені» книги. Макулатурна лихоманка часом охоплювала півгуртожитку. Часто не офіційні лекції, а прочитані книги, ставали наймудрішими педагогами, які формували світогляд.
Хочеться поділитись результатом цього опитування. Важливі не стислі відсотки і пропорції. Але те, що вони повинні спонукати до роздумів, і не лише людей що пишуть, але тих, хто визначає політику щодо «пишучих, читаючих та неписьменних». Хоча усвідомлюю: таке опитування не має жодних шансів вважатись науковим чи 100% достовірним, але напевно воно відображає певний стан, тенденції та очікування. Свідомо прошу редакцію не називати ВНЗ чи потік студентів, кожен хай впізнає себе.
Тепер до мови цифр. В аудиторії було понад 70 студентів, але оскільки все відбувалось добровільно, то на питання анкети відповіло від 53 до 58 молодих людей. Рівно 50% щиро і відверто зізнались — протягом тижня не читали жодної книги, і лише по 15% опитаних читали підручник, або щось з популярного «чтива». Лише поодинокі студенти признались, що читали класику (2), серйозну публіцистику (2) або релігійну літературу (1). Одна анкета вражала своєрідним цинізмом — на всі запитання «ні», «не знаю», «мені це не треба». Хоча були й такі, які свідчили про роздуми або вагання, емоційне сприйняття.
На запитання: «Скільки книг ви прочитали впродовж канікул?» 43% твердо відзначили, що не мали з книгою жодних стосунків, 34% прочитали 1 книгу та майже 17% — дві. Лише три особи відважились подолати рубіж у 3 книги, а один «рекордсмен» освоїв аж п’ять книг!
Можливо, книги — важкий матеріал для читання, то ж поцікавились: «Які газети ви читаєте?» І в цій царині одні несподіванки. До десятка опитаних не читають жодних газет. Понад 50% опитаних читають лише обласні газети (переважно це — «Експрес» або «Високий Замок» для львів’ян, або інші відповідники для вихідців із прилеглих областей), хоча є й читачі «Порадниці» (напевно після мами або бабусі), «Урядового кур’єру» (1), рекламної газети «Ваш магазин» (2), «Комсомольскої правди (1), «СПІД-інфо» (1), спортивних газет (5). Віднайшовся навіть один читач «Львівської Газети» та доволі поважних на заході України «Галицьких контрактів». Як бачимо, студенти майже не читають центральних газет, хоча деякі ж відзначили інтерес до «Фактів» (6). Абсолютно вони байдужі й до т. з. молодіжних видань. Не менше насторожує, що жоден студент не назвав фахових газет економічного профілю. Зрештою, полишимо навчання, де читачі «України молодої», «Дня», «Дзеркала тижня», «Газети по-українськи»? Це запитання не лише до студентів, але й до самих газет — як зайти «у маси», як завоювати їхні серця. Вміють же це робити виробники «Кока-Коли», цигарок та пива?
Оскільки перелік газет, які потрапляють в поле зору опитуваних студентів, був дуже обмеженим (всього 14 назв) — то «авторитети» серед друкованих ЗМІ були такими ж. Добавились «Аргументи і факти» (4 особи), «Бульвар» !? (1), «Міліцейський кур’єр» — також !? (1), «Футбол» (1). Виразне лідерство в обласних газет: для Львівщини — «Експрес» і «Високий замок», для Волині — «Волинь». Майже 20% респондентів не вірять жодним газетам і не вважають їх «авторитетними».
Можливо, більш привабливими є журнали? Чи наявність значної частки дівоцтва в середовищі опитуваних, чи щось інше, але молодіжні глянцеві та жіночі журнали («Наталі», «Ліза», «Отдохни» тощо) — виразні лідери. Їх читає понад 57% аудиторії, є невеличка група прихильників елітного «Космополітан» (5), спортивних (3), автомобільних (2) або «дорослих» видань (2). І знову жоден студент не назвав часописів економічного профілю, чи доволі популярні видання «про бізнес». До журналів абсолютно байдужими є 17% опитаних.
Щоб вияснити, а чи справді майбутні економісти не цікавляться фаховою літературою, ми поцікавились: «Чи читаєте ви книги економічної тематики поза навчальною програмою?» Разюча більшість (77%) разом зі системою навчання відбила у себе таке бажання.
Що ж заміняє друковане слово, можливо, сучасні засоби телекомунікації вирішують інформаційні запити по- іншому. А ми, ретрогради, все питаємо про грамофони? Пені позитивні паростки є. Так майже половина аудиторії (47%) регулярно користується інтернетом, ще 5% робить це нерегулярно. А напрямки використання інтернету справді вражають. Переважно (в спадаючому порядку, від 28% до 4%) — це пошук інформації, використання пошукових систем, пошук навчальних матеріалів, підготовка рефератів та курсових робіт, знайомство з новинами, скачування музики, фільмів та книг, знайомства, комунікація через електронну пошту та навіть комерція.
Найскладнішим питанням було ставлення галицьких студентів до рідного, українського слова. Цікаво було дізнатись, твори яких українських письменників було прочитано впродовж минулого року. Зізнаюсь, це був своєрідний тест по минулих зобов’язаннях, бо у рік 150 річчя Івана Яковича Франка неодноразово акцентував увагу студентів на різнопрофільності творчості Каменяра, закликав прочитати бодай віршик чи казку. Так ось — 67% опитаних впродовж року не читали жодної книжки українських авторів! Лише поодинокі читачі-студенти читали твори Л. Українки (4), Т. Шевченка (3), Л. Костенко (1), І. Багряний (1), І. Котляревського (1). Треба відзначити, що прихильник «Енеїди» напевно отримав великий заряд позитивних емоцій, бо приписав на анкеті: «Енеїда» в школі і зараз це різні речі, суперово прочитати їх зараз, коли більше розумієш». Знайшли своїх одиноких прихильників Ю. Рогоза (1), Л. Дереш (2), Л. Романчук (1), І. Карпа (1), Р. Гедеон (1). Але що всі вони разом проти не читаючої братії!
Ось такі несподівані та майже шокуючі результати опитування у рік української мови. Напевно навіть В. Кличко не допоможе байдужим студентам взяти книгу в руки: чи посадить він їх на коліна й почитає казочку, чи навпаки — пригрозить боксерською рукавицею. Але так хочеться, щоб «паралельні прямі»: студент та книга пересіклися. Це потрібно студентам і це потрібно книзі. Поки ще не наступила весна й погода заганяє у теплі приміщення — візьмімо в руки книгу!
Думається, що й чиновникам від культури, та й усім нам, хто сіє «розумне й вічне» є над чим подумати.
