Країна з позитивною енергією

• КАДР ПЕРШИЙ. ІННОВАЦІЙНІСТЬ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ

Острови, ліси, море — усе як єдиний строкатий орнамент. Згори від побаченого перехоплює подих, і лише дещо згодом приходить усвідомлення, що ця гармонія кольорів і є Стокгольм, що незабаром поглине й нас.

Всебічне вивчення Швеції як країни зі сталим розвитком — ціль нашої подорожі, здійсненої в межах програми Благодійного фонду Богдана Гаврилишина. Акцент робимо на дослідженні енергоефективності. У цій сфері Швеція є країною великих амбіцій та рішучих дій, про що свідчить її головна мета: «Енергія повинна бути доступною за конкурентними цінами та мати якомога менший негативний вплив на людей і навколишнє середовище».

На зустрічі в Агенції з енергоефективності Швеції нас зустрічає директор департаменту міжнародних відносин Жозефін Б. Льюнгделл. Вона презентує нам галузь, ілюструє свою розповідь цікавими слайдами та історіями з сьогодення шведів. Одним з основних векторів розвитку країни, який проходить крізь усі сфери й рівні діяльності держави, є використання енергоефективних екобезпечних джерел. Світова енергетична криза 70-х років минулого століття змусила Швецію радикально змінити свою політику щодо використання енергоресурсів. Так, завдяки обраному напряму країна змогла значно скоротити залежність від нафтових джерел — із 350 ТВт/рік до 200 ТВт/рік, і майже втричі збільшити використання біопалива — з 50 ТВт/рік до 140 ТВт/рік. Що ж до атомної енергетики, на яку з 80-х років минулого століття припадає значна частка використаних енергоджерел, то й тут простежуються позитивні зрушення. Так, уже 2010 року рівень споживання цього небезпечного виду енергії знизився з 200 ТВт/рік до 130 ТВт/рік.

Загалом, політика держави орієнтована на те, щоб всебічно стимулювати розвиток екоджерел. Одним зі способів «навернення» суспільства до використання біоенергії стало введення податку на викиди CO2 і так званого податку на енергію. Принцип дії простий, але дуже ефективний: встановлюється максимальна ставка податку на використання енергії, виробництво якої має негативний вплив на людей і довкілля, та нульова ставка на споживання тієї, яку отримують із біоджерел.

Наприклад, 90% біомаси на сьогодні становлять ліси, а у Швеції велетенська їх територія — близько 80% від загальної площі — перебуває у приватній власності. Логічно, що держава всіляко заохочуватиме господарів цих природних багатств використовувати дерево як джерело енергії, зробивши ставку податку на використання деревної тріски (стружки), яка дорівнює нулю. Звісно, власники земельних наділів платять податки з прибутку, до того ж вони зобов’язані відновлювати ліси на своїй території, однак це в їхніх інтересах, щоби джерело доходу — ліс, ніколи не вичерпувалося, а ще вони прагнуть передати дітям у спадок мальовничі краєвиди з чистим повітрям.

В Україні теж багато землевласників, проте, на відміну від Швеції, наші люди володіють, зазвичай, чорноземом, використовуючи його для вирощування сільськогосподарської продукції або в інших цілях. Таке поняття, як «приватна лісовласність», у нас не поширене. Словом, з огляду на шведський досвід, є над чим замислитися.

2003 року Агенцією з енергоефективності Швеції було розпочато амбітний проект із виробництва енергії відновлювальних джерел — Сертифікація електроенергетичної системи, розрахований на період до 2035 року. За його умовами виробник електроенергії, який використовує відновлювальні джерела, отримує від держави сертифікат за кожну кВт/год, а споживачі повинні купувати ці сертифікати у виробника відповідно до квоти, що встановлюється пропорційно використаній ними енергії. Тобто відбувається взаємовигідний обмін, адже протягом усього періоду, визначеного сертифікатом, власник зобов’язується задовольняти потреби споживача в електропостачанні, а той, натомість, користується послугами лише одного постачальника. Це дає змогу купувати електроенергію за пільговими цінами: від 3 шведських пенні за кВТ/год (а це приблизно 4 копійки). Для порівняння: у Німеччині її вартість становить 3,54 Євроцента/кВт (близько 4 грн). В Україні ж найнижчий тариф на спожиту електроенергію дорівнює 21,54 коп. за кВт/год. Тож переваги проекту незаперечні: Швеція відмовилася від державного фінансування — субсидій та дотацій, забезпечила економічну ефективність та стимулювала використання відновлювальних джерел енергії. З 1 січня 2012 року до Сертифікації електроенергетичної системи приєдналася й Норвегія.

Інноваційність та результативність у кожній сфері, де це можливо, — принципи, за якими працює Агенція з енергоефективності. Зазирнемо хоча б до ванної кімнати — тут шведські винахідники запропонували встановити вдосконалену версію змішувача води, який лише завдяки зміні куту положення клапана дає змогу зменшити споживання гарячої води до 30%. Усе дуже просто, однак чи не геніально? Особливо ефективність цього нововведення відчуватиметься у великих масштабах. А працює система винаходів так: Агенція оголошує тендер на виготовлення енергоефективного побутового обладнання/засобів, скажімо, того ж змішувача для води, з подальшим його використанням  під час будівництва нових об’єктів. Із одного боку, це стимулює промисловість до пошуку та виробництва продукції за новітніми технологіями, з іншого — державні закупівлі енергоефективної продукції забезпечують розвиток підприємств, а також відповідну рекламу.

Крім усього іншого, Агенція проводить ще й промо-програми з просвітницькою метою. Наприклад, цікавою є акція «Зміни можливі». Її ціль — пояснити людям неактуальність використання старих ламп розжарювання й наголосити на перевагах енергозберігаючих лампочок. Адже в першому варіанті — це, передусім, низька світлова віддача, нетривалість використання, крихкість, у десять разів більший викид струму при включенні, пожежна небезпека... Тож ефектне фото та слоган «Добраніч, стара лампо!» безперечно запам’ятаються кожному.

•  КАДР ДРУГИЙ. КОМІКСИ ВІД БЕЗРОБІТТЯ, АБО ПРО ТЕ, ЗВІДКИ ГРОШІ БЕРУТЬСЯ

У Міністерстві здоров’я та соціальної політики Керін Берлін, голова відділу європейських та міжнародних відносин, розповідає нам про державну систему добробуту. Відомо, що в Швеції чи не найвищий рівень заробітної плати в Європі (середній місячний заробіток держслужбовця — 3500 євро), однак і податки чи не найвищі, вони встановлені тут майже на все. Розрізняють у системі внесків соціальні відрахування (на лікарняний, пенсію, декретну відпустку) — їх сплачує роботодавець зі щомісячної зарплати найманого працівника, і становлять вони 32%, та податки на місцевому і регіональному рівнях — 18% і 12% відповідно від щомісячного доходу громадян. Ця частина коштів іде на медичне, соціальне обслуговування, на розвиток інфраструктури, освіти тощо. До того ж, якщо місячний дохід перевищує 3700 євро, то на різницю нараховуватиметься ще й загальнодержавний податок — до 20%. І в підсумку виходить, що мінімум 62% від своєї заробітної плати пересічний громадянин Швеції віддає на розвиток і соціальні гарантії держави. І це ще без урахування обов’язкових витрат за спожиті електроенергію, газ та світло. От і доплюсуйте...

Звісно, добровільно віддавати цілий шмат чесно зароблених грошей психологічно дуже складно — такий собі вимушений вчинок, що межує з альтруїзмом, тому в країні добре розвинена і, як бачимо з досвіду, плідно працює ідеологія «Робін Гуд — система». Всі шведи з дитинства привчаються до того, що вони повинні платити, і платити —багато, або радше — ділитися своїми надходженнями задля соціального добробуту, щоб забезпечити собі та іншим доступну медицину, освіту, високі пенсії. А ще змалечку тут усвідомлюють, що кожному необхідно вчитися і працювати, адже виплати у разі безробіття будуть дуже незначними — в середньому 800  євро на місяць, що для Швеції є мізерною сумою, якої ледь вистачить для забезпечення найнеобхідніших потреб.

Заслуговує на увагу й те, що держава всебічно підтримує ѓендерну рівність у виплатах. Цікавим прикладом такої політики є декретна відпустка, адже тут усе влаштовано зовсім по-іншому, ніж у нас. В Україні, як відомо, декретна відпустка триває в середньому три роки, за бажанням її можна подовжити, а можна, навпаки, скоротити. У Швеції ж обом батькам на догляд за новонародженою дитиною надається 480 днів, які розподіляються між ними порівну (цей момент намагаються контролювати роботодавці). Оплачуваними з цього терміну є 390 днів — у розмірі 80% від останньої зарплати. Однак! Для того, щоб отримувати ці гроші, треба пропрацювати щонайменше 12 місяців на одному робочому місці. Якщо ж заробітна плата була дуже низькою або батьки взагалі безробітні, то держава протягом 180днів зобов’язана виплачувати мінімальну грошову допомогу з розрахунку 20 євро на день. І ще важливий момент — за власним бажанням декрет можна розподілити на декілька відпусток до досягнення дитиною 8 років.

Таким чином держава стимулює своїх громадян до активної життєвої позиції й тим самим контролює ситуацію з працевлаштуванням у країні. Адже, скажімо, за три роки декретної відпустки можна втратити кваліфікацію і стати неконкурентоспроможним — вкрай небажане явище як для ринку праці, зокрема й українського, який і без того потерпає від нестачі робочих місць, так і для загального розвитку суспільства.

Коли вже мова зайшла про взаємини між роботодавцями й робітниками, то не можна не згадати про важливу роль таких організацій, як профспілки. Приміром, Шведська федерація профспілок, утворена з 14 професійних об’єднань, є сполучною ланкою між роботодавцем і робітником. ЇЇ роль переоцінити складно — то справжній рятувальний круг, особливо для тих, хто зненацька лишився за бортом ринку праці. Так, із грошовою допомогою від профспілки — у розмірі 80% від останньої заробітної плати (правда, за умови, що стаж був не менше року) — можна неспішно підшуковувати собі нову прийнятну роботу. І це вже не 800 євро, які пропонує держава, тут уже й на масло вистачить, але знов-таки — для цього потрібно плідно працювати. Звісно, кожен член профспілки робить щомісячні внески, які становлять 1—2% від заробітної плати. Окрім підтримки у кризові часи, подібні організації виступають також своєрідним гарантом чесної політики роботодавця, всебічно захищають права робітника.

З метою залучення нових членів серед молоді у Шведській федерації профспілок діють спеціальні програми: курси, тренінги, Ліга молоді, великі конференції тощо. Про роль та принципи діяльності професійних спілок розповідають юнацтву їхньою ж мовою, у розважальній формі — за допомогою буклетів, коміксів, під час активного відпочинку в літніх таборах.

Цей досвід можна було б легко адаптувати і до українських реалій — створити нові профспілки, які б працювали з молоддю й заохочували її бути активною і небайдужою.

•  КАДР ТРЕТІЙ. ВІРЯТЬ? — НЕ ВІРИМО...

Швеція — країна з децентралізованою системою влади, тобто більшість питань, зокрема й фінансування, вирішується на рівні ленів і комун, на які вона поділяється (їх 21 і 290 відповідно). Створення кращих умов для роботи місцевих та регіональних органів самоврядування — сфера діяльності Шведської асоціації місцевих органів влади. Сюди і прямуємо. «39% опитаних громадян довіряють органам влади, а явка на вибори становить 80 — 85%», — повідомляє Анна Лідстрен, старша радниця Асоціації. На відміну від українців, шведи — соціально активна нація. Однак це результат правильної політики держави. В Асоціації помітили, що дуже часто після прийняття рішень місцевими органами влади виникає спротив із боку населення. З метою уникнення на майбутнє таких ситуацій муніципалітети почали вести активний діалог із місцевими мешканцями та усіма зацікавленими і спільно з ними розробляти рішення. Завдяки інтернет- та смс-платформам громадяни максимально залучені до участі в житті своєї спільноти. Від місцевих органів влади приблизно раз на місяць (буває рідше, буває й частіше) усім жителям, які мають мобільні телефони, розсилаються смс-запитання щодо доцільності ухвалення того чи іншого рішення. Це, по-перше, дає змогу всім шведам відчути себе необхідними та потрібними для свого суспільства, а по-друге — це гарний спосіб привчити представників молодого покоління бути свідомими та відповідальними за свої дії. Також останнім часом все більше набувають популярності електронні петиції, де кожен місцевий житель може запропонувати та проголосувати за актуальну проблему, що потребує негайного вирішення.

Особливе ставлення у шведів не лише до офіційної влади, а також до четвертої. Можливо, в країні й не все гаразд із «екологічністю» інформаційного простору (про це ми дізналися від старшої радниці президента Асоціації журналістів Швеції Аніти Вахлберг), та дослідження, проведені Медійною академією Гетеборзького університету, рекламним бюро Forsmanok Buckenforse і маркетинговою компанією TBS Sifo, таки вражають: виявляється, шведи довіряють суспільним ЗМІ більше, ніж королівській родині! Ті споживачі інформації, які бажають дивитися громадське телебачення, мають сплатити ліцензійний податок, що складає приблизно 120 євро на рік. І це єдине джерело фінансування громадського мовлення у Швеції, адже воно не транслює реклами і не отримує державних дотацій.

Сам собою напрошується висновок: найважливіше, чого не вистачає Україні сьогодні, — це комплексного підходу до розвитку цілої країни і злагодженості дій, коли влада, бізнес, населення — всі об’єднані ідеєю кращого суспільного життя.

•  КАДР ЧЕТВЕРТИЙ. ДІМ, ЯКИЙ ПОБУДУВАВ ШВЕД

Прагнення до постійного вдосконалення життя знаходить свій відбиток і в архітектурній діяльності шведів. На відміну від Києва, де з барського плеча під нові будинки відводяться землі в зелених зонах, у Стокгольмі дуже ревно ставляться до питань забудови міста. Так, на сьогодні шведська інноваційно-будівельна компанія Swedish Royal Seaport Innovation впроваджує в столиці досить масштабний проект: перетворює промисловий район на ультрасучасний світового рівня. Кінцева дата введення в повну експлуатацію — 2030 рік. На цій території планується побудувати 12 000 будинків, сучасний порт і круїзний термінал та пішохідну зону в центрі району, а також створити 30 000 нових робочих місць. Будівництво відбувається за найвищими економічними, соціальними та екологічними стандартами. Передбачається, що будівлі будуть не тільки забезпечувати свою діяльність за рахунок альтернативних джерел енергії, а й виробляти надлишкову енергію!

А ще одним з оригінальних рішень компанії-забудовниці є автоматизована система сортування та переробки твердого сміття — інновація, що не має аналогів у світі. Так, під землею буде прокладено спеціальну трубопровідну систему, що поєднуватиме кожен із самоочищувальних баків зі сміттєпереробним заводом, куди відходи відразу потраплятимуть по трубах під тиском повітря. Це максимально спростить прибирання району, позбавить потреби використання спеціальних автомобілів, дасть змогу уникнути сміттєзвалищ.

•  КАДР П’ЯТИЙ. 2050 РІК: НАСТАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО РАЮ

У холі Шведської агенції із захисту довкілля бачимо великий пам’ятник у вигляді цифр 2050. Це своєрідна візуалізація мрії, яка чітко окреслена у планах екологічної політики країни. Риксдаг, шведський парламент, розробив 16 завдань щодо поліпшення якості довкілля, які віднині є пріоритетними в діяльності всіх організацій у сфері екології. Перелік наводимо повністю, адже, якщо створити суспільство з такими умовами, хто ж тоді захоче звідти тікати? Ось ці завдання: 1) зменшення негативного впливу на клімат, зокрема викидів парникових газів; 2) чисте повітря; 3) лише натуральне окиснення; 4) нетоксичне довкілля; 5) захисний озоновий шар; 6) безпечний рівень радіації; 7) нульова евтрофікація (вимоги щодо рівня шкідливих речовин у землі та водоймах); 8) чисті озера та річки; 9) чисті якісні підземні води; 10) збалансоване морське середовище, квітучі узбережжя та архіпелаги; 11) первозданні болота; 12) живі ліси; 13) різноманіття природних ландшафтів; 14) величний гірський пейзаж; 15) сприятливе довкілля для життя в населених пунктах; 16) багате розмаїття флори та фауни.

Кроком на шляху до створення цього сприятливого для життя довкілля є поступовий перехід у країні на екологічний громадський транспорт та велосипеди. В одному з цьогорічних звітів міністр інформаційних технологій і енергетики Швеції Анна-Карин Хатт заявила, що мета у сфері перевезень — максимально скоротити попит на використання пального. Так, в столиці при зведенні новобудов паркувальні місця під автомобілі почали розраховувати у пропорції одне на дві квартири. А найближчим часом для кожного транспортного засобу планують встановити свій ліміт викидів, який залежатиме від його розміру та ваги, а нефіксовані межі (Євро-3 — Євро-5 тощо), як усюди в Європі та в Україні.

До речі, Україна також могла би поділитися зі Швецією своїм досвідом у сфері екотранспорту, а саме щодо використання тролейбусів, адже вони, такі популярні й звичні для наших доріг, є абсолютно екологічними (0% шкідливих викидів). На початку ХХ ст. тролейбуси в Європі були досить поширені. Особливо, якщо врахувати брак автомобільного транспорту й моторного палива у післявоєнні часи (зокрема, звичайних автобусів). Ці проблеми втратили свою актуальність у 60-ті роки минулого століття, в результаті чого експлуатація тролейбуса почала ставати невигідною, а тролейбусні мережі — закриватися. І на початок ХХІ ст. лише у деяких містах Європи, США і Японії залишилися одиничні тролейбусні системи. Їх повністю замінили трамваї та автобуси. Однак, враховуючи нинішню світову політику у сфері використання екопалива, було б дуже ефективно повернутися та згадати про такий простий за своєю конструкцією та зручний засіб пересування, як тролейбус.

•  ... ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ КАДР

Швеція — країна слова і діла, з амбітними, небайдужими жителями, принаймні так нам видається. Резюмуємо разючу відмінність між нашими менталітетом, устроєм життя, загалом, між обома нашими світами.

Втім, якщо одне суспільство змогло досягти значного розвитку, чому не зможе інше? Навряд чи переписування досвіду Швеції слово в слово матиме сенс, хай він навіть і неоціненний, інша річ — взяти його за основу і написати все своєю мовою, поставити свої розділові знаки.

Ми змінюємо ролі. Відтепер ми не оператори чужого успіху, ми — режисери свого.

Ірина БІЛЕЦЬКА, завідувачка редакційно-видавничого відділу ДП «ДержавтотрансНДІпроект»; 

Катерина БЕКРЕНЬОВА, прес-секретар Благодійного фонду Богдана Гаврилишина;

Ольга ОЛЕФІРОВА, радник із правових питань;

Алла ДАНІЛЬЧУК, менеджер із операційної діяльності Представництва Варшавської фондової біржі в Україні