Куди поїде скіфське золото?

Топ-темою в музейному середовищі нині є питання: куди ж повернуться експонати кримських музеїв, які зараз перебувають на виставці «Крим: золото та секрети Чорного моря» в Нідерландах? Виставка в археологічному музеї Амстердамського університету  триватиме до 30 серпня 2014 року. Йдеться про понад 600 предметів із фондів шести музеїв України. Чотири з них  розташовано в Криму. Серед унікальних експонатів — артефакти із золота та вироби з дорогоцінного каміння скіфського періоду.

Російські чиновники вже стверджують, що ця колекція має однозначно повертатися до Криму, тобто, читайте,  — до Росії. «Яким буде юридичний процес сьогодні, я не беруся говорити, можливі різні варіанти. Але, безумовно, оскільки це все-таки частина саме кримської культурної спадщини, оскільки це пов’язано з Херсонесом, звісно, ці речі повинні повернутися до Криму», — цитують «РИА НОВОСТИ» спеціального представника РФ із питань міжнародної культурної співпраці Михайла Швидкого. Він вважає, що треба провести юридичну експертизу, кому тепер належать експонати. Оскільки Крим уже став частиною іншої держави, на його думку, своє слово має сказати закон.

ЕКСПЕРТИ ПРОСЯТЬ ЮНЕСКО ПРОКОНТРОЛЮВАТИ СИТУАЦІЮ З КРИМСЬКИМИ МУЗЕЯМИ

Уряд Нідерландів не визнає приєднання Криму до Росії й обіцяє, що всі експонати привезуть до Києва. Наші експерти вважають кримську колекцію частиною загальнодержавної культурної спадщини України. Взяти їх на тимчасове зберігання уже погодився Національний музей історії України. Жоден російських музей не має права претендувати на кримську колекцію. Хоча вже є інформація від декількох народних депутатів, що окремі експонати кримських музеїв переїжджають до російських, приміром, картини Айвазовського вже в Ермітажі. Втім, ця інформація поки не має офіційного підтвердження.

Треба задіяти всі правові механізми, які б допомогли повернути музейні речі з Нідерландів на Батьківщину, наполягають експерти. А для контролю ситуації з музейними цінностями на півострові музейники звертаються по допомогу до ЮНЕСКО: на їхню думку, зараз тут має працювати моніторингова комісія міжнародних фахівців. 

У Міністерстві культури запевняють, що намагаються контролювати ситуацію в АРК як можуть. Міністр Євген Нищук повідомив, що вже звернувся до Ради Європи по допомогу. «Ми проконсультувалися з музейниками Грузії щодо їхнього досвіду збереження пам’яток на окупованій території. Вони вважають, що одним із небагатьох заходів контролю за станом пам’яток є залучення міжнародних місій», — прокоментував пан Нищук. І така місія незабаром має запрацювати у Криму. Та невідомо, як відреагує на це російська сторона.

Дещо занепокоєні й керівники національних музеїв, які мають свої філії на півострові. Директор Національного заповідника «Софія Київська» Олена Сердюк переймається майбутнім «Генуезької фортеці», розташованої в Судаку: «Фортеця входить до заповідника з 1958 року. Судакська фортеця — це безцінна пам’ятка, музейна колекція нараховує 17 тисяч одиниць, із них дві тисячі зараз перебувають на території Софії. На даний момент музей (у Судаку) працює у штатному режимі. Ми зі свого боку забезпечуємо охорону об’єкту, тобто оплачуємо ці послуги, заробітну плату співробітники теж отримують. Зараз у фортеці експонується близько 300 одиниць колекції — чи не найбільш цінних експонатів».

І що буде далі — це, напевно, найгостріше питання, яке хвилює  не лише пані Сердюк, а й керівників інших музейних об’єктів, що працюють не лише у Криму, а й у прикордонних регіонах материкової України. Нещодавно керівники провідних музеїв зібралися на спеціальне засідання, щоб обговорити нинішню ситуацію та свій план дій на випадок російського вторгнення.

«Треба при Міністерстві культури створити головний координаційний центр із питань захисту цінностей на випадок воєнних дій чи надзвичайних ситуацій. Такі координаційні центри мають працювати і в областях, бо їх зараз немає, — вважає Олена Сердюк. — Збереження цінностей і евакуація до спеціальних сховищ, визначення карти щодо розташування найбільш значних об’єктів, збереження культурних цінностей, які не підлягають евакуації, й як ця евакуація взагалі має відбуватись — ось питання, які треба зараз вирішувати. Музеї мають створити реєстр тих речей, які можуть бути вивезені, збережені чи застережені від вивезення. Приміром, у Софії Київській такого реєстру немає. Треба підготувати до Мінкульту пропозиції тих місць чи сховищ, де можна розташувати колекції».

У ЩО СКЛАСТИ ЕКСПОНАТИ, ЧИМ ЇХ ПЕРЕВОЗИТИ ТА КУДИ?

Музейники погоджуються, що всі ці плани дій у разі евакуації експонатів мали б бути готові вже давно — про всяк випадок. А так доводиться нашвидкуруч самостійно писати для себе інструкцію майже в екстремальних умовах. Немає навіть законодавчих актів, які б прописували всі ці нюанси. Частина музеїв не має спеціальних скринь чи сейфів, у яких можна було б перевозити цінності у більш безпечне місце. Та й не знають, куди саме їх везти, якщо навіть бомбосховища для людей у Києві не всі в належному стані. Та й хто буде перевозити ці експонати, адже треба наймати машини для транспортування, а кошти на це є далеко не в усіх музеїв.

Навіть якщо зараз створити списки всіх цінних речей, які є в музеях, то що це дасть? «Що робити Музею історичних коштовностей, де зберігаються тисячі книжок, у нас навіть ящики для їх транспортування є, але що це нам дасть, коли ми складемо списки з 56 тисяч експонатів?» — говорить завідувач музею Людмила Строкова.

Тому музейники погоджуються, що зараз кожен заклад має продумати, які експонати зберегти від потенційного окупанта в першу чергу, хоча б мінімум, і вже зараз продумати, куди їх передати на тимчасове зберігання. Можливо, це будуть музеї західних регіонів України, не виключають навіть допомоги від закордонних колег.

Із Кримом же все значно складніше. Микола Яковина, голова Національного комітету «Блакитний щит» (створена у лютому цього року в складі Міжнародного комітету з однойменною назвою, який працює для захисту культурної спадщини від загрози збройних конфліктів та стихійних лих), розповідає, що на півострові все не так спокійно, як здається на перший погляд. «Ситуація непроста, людина, якій я доручив керувати двома філіями Національного військово-історичного музею у Криму, перейшла на роботу до Міністерства оборони Росії, допустив до музею невідомо кого. Люди перебувають під шаленим тиском, — зазначив Яковина. — Ще 1942 року затверджена інструкція про дії музеїв на час війни. За перші два роки війни Україна втратила 115 музеїв. Зараз ми теж запізнюємось. Інструктивний лист треба було готувати у перший-другий день вторгнення Росії».

Турбує музейну спільноту й те, що через жорстку економію в країні частина об’єктів може залишитися без державної охорони. Директор Науково-дослідного інституту реставрації Світлана Стрельнікова розповіла, що зараз її підлеглі готуються до додаткових заходів безпеки, оскільки інститут разом із низкою національних закладів культури вже з 1 квітня може позбутися державної охорони(!). «Треба звертатися до МВС, щоб створити спеціальний підрозділ для охорони музейних закладів. Незалежно від фінансування чи обставин підрозділи, які існують у багатьох країнах, такі як спеціальна музейна поліція, повинні існувати, бо державні підрозділи охорони не мають ані спеціальних інструкцій, ані правил поводження в музеї. І це питання теж на часі», — переконана Олена Сердюк.

Наразі музейники готують своєрідний план заходів для збереження експонатів на випадок війни. Документ передадуть міністру культури. І вірять, що це буде лише заготовкою.