Куди «спізнюються» водії маршруток?
Хто не знайомий із такою картиною: на одній із центральних міських трас зі складним пожвавленим рухом водій маршрутки додає газу та починає обганяти авто. У салоні кричать перелякані пасажири, благаючи зупинитися та висадити їх. «Що, злякалися? — веселиться водій. — Я вам зараз покажу! Усім покажу, як треба їздити!»... Одного разу побувавши в подібній ситуації, можна почати панічно боятися маршрутних таксі, а жарти на зразок: «Десять хвилин страху і ви на роботі. Вартість атракціону — 1 грн.», якими рясніють салони «Газелей» і «Богданів», сприймати більш, ніж серйозно.
До того, що маршрутники перевищують швидкість і їздять так, наче для них правила дорожнього руху не створені, здається, вже всі звикли. Водії без найменшого сумніву курять у салонах і нецензурно лають учасників дорожнього руху, а часом і самих пасажирів. Деякі «майстри», їдучи по маршруту, примудряються не лише крутити баранку та видавати здачу, а й лузати насіння. Через гучний музичний супровід, — а в маршрутках популярний «шансон», — пасажирам часто не вдається вийти на потрібній зупинці. Водії просто не чують їхніх прохань, а діалог «Говорити треба голосніше! — Музику зроби тихішою!», стає типовим. Але «шансон» — це ще півбіди! Адже зустрічаються водії-лихачі, які, управляючи транспортним засобом, дивляться телевізор!
Нормою стала і, здавалося б, недопустима правилами безпеки тиснява в годину пік. Адже перевезення більшої кількості людей, аніж встановлює завод-виготовлювач, є грубим порушенням експлуатації транспортного засобу. Але щоранку сотні киян, які спізнюються на роботу, напихаються в маршрутне таксі, зігнувшись у три погибелі. І за рідкісним винятком, водії набирають пасажирів понад норму не вагаючись. Звісно, правила правилами, але хто ж добровільно відмовиться від заробітку?
Співробітники ДАІ лише розводять руками. «Контролювати кількість пасажирів, які їдуть стоячи, ми не маємо права, — розповідає начальник відділу профілактичної роботи Департаменту ДАІ МВС України Геннадій Гребньов. — Цим займаються інстанції, які видають ліцензії на перевезення пасажирів. Державтоінспекція стежить за тим, щоб маршрутки, як і будь-які транспортні засоби, проходили техогляд і не були самовільно переобладнані. Якщо в салоні передбачені 15 місць, отже, їх має нараховуватися рівно 15. Встановлення додаткових місць заборонене. Крім того, в маршрутному таксі обов’язково повинен бути обладнаний запасний вихід».
Водії маршруток нерідко перевищують швидкість, не дотримуються правил проїзду перехресть, зупиняються в недозволених місцях, ризикуючи при цьому безпекою пасажирів. Людей висаджують просто посеред проїжджої частини. Клієнт просить, а водій не відмовляє. «Порушення правил дорожнього руху, поганий технічний стан транспортного засобу, втома водіїв стають причиною високої аварійності маршруток, — розповідає Геннадій Гребньов. — Маршрутні таксі прирівняні до автобусів й окремої статистики щодо них немає. Але тільки в січні — лютому цього року з вини водіїв автобусів в Україні сталося 157 ДТП, в яких 21 людина загинула і 266 отримали поранення.»
Виникає запитання — де ж кують кадри для маршруток? Що примушує водіїв напхом напихати маршрутки і стрімголов мчатися? По відповідь на це запитання «День» вирушив на кінцеву зупинку однієї з київських маршруток.
...У «Богдані» зараз лише один пасажир — Світлана. Вона з секундоміром визначає порядок відправлення маршруток. Залежно від кількості машин, інтервал становить близько п’яти хвилин. Водій на цьому ж маршруті — Світланин брат, і вона не з чужих слів знає про нюанси його роботи. У приватника є 8-10 машин, він отримує ліцензію та наймає людей. «Мій брат знайшов роботу за оголошенням, — розповідає Світлана. — Щоб стати водієм маршрутки, особливих документів не треба. Потрібен паспорт, водійські права та довідка про стан здоров’я. Хоча бувають такі роботодавці, до яких влаштуватися може навіть наркоман. Їм однаково, хто за кермом — головне, щоб гроші приносив. Адже у водія фіксованої ставки немає. Треба щодня виконувати певний план, а все, що залишиться, і буде зарплатою». Якщо ж день видасться невдалим, водію доведеться викласти суму недостачі з власної кишені. Багато не справляються і залазять у борги. Таких одразу звільняють. Крім того, особистий клопіт водія — бензин. Він заправляється за свій рахунок і витрачає його на власний розсуд. «Тому маршрутки і їздять напханими, — пояснює Світлана. — Водію набагато вигідніше заробити хороші гроші за один рейс, аніж витратити бензин на два, коли салон заповнений лише на половину». Штрафи за перевищення швидкості, зупинку в недозволеному місці, проїзд на червоне світло також оплачують водії. «Іноді просто доводиться гнати. Час — гроші. Адже треба не просто здати план, а й щось заробити. У всіх сім’ї, їх треба якось годувати. А буває зовсім невдалий день, немає пасажирів. То водії погоджуються за сотню чи дві перевезти якісь ящики з ринку, викручуються...»
Який саме план треба здати, Світлана не каже — це комерційна таємниця: «У всіх різний. Він залежить від маршруту та дня тижня — будні чи вихідний. Щоправда, на хороший прибутковий маршрут просто так не влаштуєшся. Щоб там працювати, треба заплатити».
Графік роботи водія — чотири дні робочі, чотири вихідні. У середньому на маршруті доводиться провести 18 годин на добу. Кількість перерв водій визначає сам, залежно від стану здоров’я. Але кожен знає, чим довше триватиме обід, тим більше пасажирів відберуть конкуренти. Як за такого режиму водіям вдається не перевтомлюватимуся та стежити за дорогою, управляючи транспортним засобом, — велика таємниця.
Автопарку приватник, на якого працює Світлана, не має. Машини водії залишають у своїх дворах. Але Світлана запевняє, що кожного ранку перед виходом на маршрут водії проходять обов’язковий техогляд і медогляд.
Треба відзначити, «планової» системи роботи дотримуються не всі приватники. Є маршрути, на яких водії працюють за платню, що не залежить від кількості перевезених пасажирів. «Працював я вже за таку платню, — розповідає Василь, водій однієї з київських маршруток. — Дали мені машину, кондуктора, а зарплати досі чекаю. Краще вже здавати план. Бувайте, ніколи мені з вами розмовляти. Час — гроші!»
