Київський феномен кінного спорту
Усе тримається на ентузіазмі та бажанні створювати
... І жодної підтримки з боку держави. Так розпочинався Кубок Києва з кінних видів спорту. Його народження було не просто бажаним — конче потрібним. В Україні так і не знайшлося бази для виховання спортсменів-кіннотників. Щоб зрозуміти, чого вони варті, чи чомусь навчитися, їм доводилося їздити за кордон. А там виявилося, що світовий кінний спорт пішов далеко вперед. Україну попередити про це просто забули.
Тоді гурт закоханих у кінний спорт організував в Києві перші змагання. Заново велосипед вирішили не винаходити — регламент і правила писали на основі європейських. Ідея виявилася затребуваною — з кожним днем до Кубку приєднувалося дедалі більше спортсменів і кінновласників. Він виріс у серію рейтингових змагань, із високим рівнем організації. Незабаром і Міжнародна федерація кінних видів спорту звернула увагу на старання українців. Розпочалася серйозна, професійна робота з відновлення українського кінного спорту.
Виховання чемпіонів — справа непроста. У Федерації кінних видів спорту Києва кажуть: не можна вилікуватися за допомогою одного уколу. Тому на порядку денному більш глобальний підхід — всеукраїнського рівня. Наступного року Кубку Києва треба буде змінити назву, і стати загальнодержавною базою вдосконалення навичок як людей, так і парнокопитних «спортсменів». У зв’язку з цим триває робота над удосконаленням правил і регламенту змагань. Ведуться переговори з Міністерством молоді, спорту і туризму. Кубок Києва ввійшов у загальнодержавний календар спортивно-кінних змагань. Фінансову допомогу його проведенню пообіцяла Міжнародна федерація. Проте змагання, як і раніше, потребують спонсорської підтримки. Великі плани на наступний рік можуть так і не здійснитися, якщо їх не підкріпити фінансово.
До речі, коней тут називають «криштальними тваринами». Кажуть, щоб виховати чемпіона, потрібні роки наполегливої праці й самовіддачі, а ось щоб безповоротно втратити його, досить кількох хвилин. Фразеологізм «кінське здоров’я» на спортивних коней не поширюється. Вони дуже чутливі до змін у навколишньому середовищі. Коні відчувають все, і в першу чергу — недоброзичливість, агресію людини. За останні 30 років кардинально змінилася навіть сама система тренування. Тепер коней не муштрують. Вищою майстерністю вершника вважається вміння управляти конем тільки своїм тілом, взагалі не використовуючи шпори чи батіг.
Головна місія поки ще Київського Кубка — освітня. Змагання стали основним майданчиком підготовки спортсменів для всієї країни. Цікавий факт — вихід на загальнодержавний рівень стався ніби випадково, ненароком. Самі організатори усвідомили цю зміну після проведення Дніпропетровського етапу Відкритого Кубка Києва. Й тепер готуються до нових змагань і до нових масштабів.
Сьогодні Кубку Києва в столиці вже тісно. Цього року змагання зібрали більше 400 спортсменів з усієї України. І це не просто змагання, це хороша школа. У рамках Кубка проводяться семінари, майстер-класи, лекції. Причому не тільки для вершників, але й для ковалів, тренерів, суддів, словом, для всіх, хто забезпечує життєдіяльність кінного спорту. Тут вже сьогодні готують спортсменів європейського рівня і сподіваються на їхні хороші результати вже наступної Олімпіади.
КОМЕНТАРІ
Ірина МУСІЄНКО, голова третьої групи FEI, член правління Федерацій кінного спорту Києва й України:
— Сьогодні на фіналі з виїждження ми бачимо кращих вершників у кожній категорії. Це ті, хто цілий рік працював над собою. Я впевнена, що серед них, якщо уважно придивитися, вже знайдеться кілька чоловік, потенційно готових вийти на міжнародний рівень. Судді Міжнародної федерації, які традиційно судять наші змагання та допомагають нам організувати їх, вже сьогодні відзначають серйозний прогрес. Це стосується і рівня вершників зокрема, й рівня кінного спорту в Україні взагалі. Ми змогли дати можливість нашим вершникам просунутися вперед. І далі ми ставимо перед собою високі цілі, хочемо, щоб на наступній олімпіаді виступали вже наші, українські вершники, які у нас виховуються. Для цього ми й працюємо сьогодні.
Наталя ПРИСЯЖНЮК, директор проекту «Відкритий Кубок Києва з кінних видів спорту»:
— Для нас сьогодні дуже важливо зробити ставку на розвиток дитячого та юнацького спорту. Бо тільки так ми можемо сподіватися на те, що в Україні будуть власні чемпіони. Тішить те, що в зв’язку з розширенням масштабів Кубка до нас приєдналися молоді спортсмени з регіонів. Наприклад, в Дніпропетровську виявилося дуже багато талановитих дітей. Але це не вихід. Ми розуміємо, що нам потрібна серйозна професійна база для дитячого кінного спорту тут, у Києві. Іншого шляху немає. Кінний спорт має стати доступним для дітей, і передусім, територіально. Далеко не всі батьки можуть дозволити собі відправити своїх дітей в дорогі заміські клуби. Кінна школа потрібна на території Києва. Адже таланти не завжди народжуються в заможних родинах.