Лікує... посмішка дельфіна

Про те, що тварини вони можуть лікувати людину, заговорили порівняно нещодавно. Анімалотерапія, або ж лікування тваринами, уже стала одним iз методів психологічної реабілітації. Особливу увагу психологи звертають на дельфінотерапію, яка набуває все більшої популярності: так, незабаром в Одеському дельфінарії з’явиться спеціальний заклад для лікування дельфінами. У ньому спеціально навчені тварини, що мають «хороший» характер, лікуватимуть дітей із такими захворюваннями, як дитячий церебральний параліч, аутизм та олігофренія (розумова відсталість). Крім відновлення психологічної рівноваги, на переконання фахівців, дельфіни приносять дітям естетичну насолоду та загоюють душевні рани. З цим повністю погоджується директор Міжнародного інститут дельфінотерапії (Євпаторія) Віктор ЛИСЕНКО. Про особливості лікування дельфінами він розповів «Дню».

СПІЛКУВАННЯ З ДЕЛЬФІНОМ ЛІКУЄ ДУШУ

— Пане Вікторе, з чим можна порівняти ефект лікування дельфінами?

— Узагалі дельфінотерапія працює за принципом утворення снігового шару. Спочатку по землі котиться маленький шар снігу, який згодом перетворюється у велику глибу. Це ж саме відбувається зі знаннями та уміннями хворих дітей. Дельфіни дають той поштовх і запускають ті механізми, що сприяють активації кори головного мозку. Крім цього, дельфінотерапію можна порівняти із роботою нитки та голки. Діти, що мають проблеми із психічним здоров’ям, закриваються в собі, оточують себе непроникною оболонкою і таким чином не розвиваються. Зокрема, це властиво аутистам та дітям, що зазнали психологічних травм. А всі спроби дорослих налагодити контакт із такими дітьми — неефективні. Спілкування батьків iз дітьми носить чисто формальний характер. Наприклад, на запитання рідних діти лише кивають головою — на знак згоди чи заперечення.

Тому спілкування з дельфіном — це якраз та голка, що ніби пробиває шкаралупу і штовхає дитину до спілкування. Так само як голка, пробиваючи тканину, тягне за собою нитку, спочатку у дитини налагоджується контакт «дельфін-дитина». А коли до терапії підключаються інші спеціалісти та додаткові методи, то дитина стає відкритою і готовою до спілкування із зовнішнім світом.

— А яких саме позитивних змін зазнають діти після спілкування з тваринами?

— Часто емоційний зрив у дитини настільки серйозний, що їм просто необхідні додаткові сплески емоцій. Приміром, 6-річний Миколка (з етичних міркувань імена дітей змінені) з Тетерева, що на Житомирщині, до сеансів iз дельфінами взагалі не говорив. Батьки очікували, що першим словом сина буде «тато» чи «мама». Проте прорив був настільки сильний, що хлопчик, на подив усім, сказав набагато важче слово — «дельфін».

Найчастіше ми працюємо з дітьми, що мають проблеми з мовленням. Так, Миколка до занять із дельфінами не лише не говорив, але й практично не малював. А після перших сеансів iз тваринами він зовсім змінився. Щодня створював нові малюнки. Крім цього, він почав писати вірші. А ще кожного дня він телефонував до своєї бабусі і розповідав про пережитий день, зокрема про плавання з дельфіном. Тобто нам вдалося настільки запустили його систему комунікації, що дитина не лише заговорила, а й проявила творчі задатки.

Оскільки наш інститут має міжнародний статус, то ми лікуємо дітей не лише з України, а й з-за кордону. Пригадую, як Оленка із Хабаровська, яка теж мала проблеми із мовленням, після дельфінотерапії відкрила у собі талант художниці. Хоч проблеми з мовленням у неї залишилися, однак вона навчилися розуміти світ та виражати свої емоції через малюнок. Крім того, вияв творчих здібностей було таким сильним, що вона зайняла друге місце на конкурсі дитячих малюнків у Японії. Тож iз часом малюнки Оленки можуть стати відомими на весь світ.

ДЕЛЬФІНИ — ЦЕ НЕ КЛОУНИ — Пане Вікторе, чим можна обгрунтувати високу ефективність дельфінотерапії?

— Такі позитивні результати пояснюються просто — у хворих дітей починає активно працювати кора головного мозку. Якщо, приміром, порівняти енцифолограми (дослідження кори головного мозку) хворих дітей до і після дельфінотерапії, то психологи та педіатри запевняють, що такого ефекту можна було досягнути лише після трьох-чотирьох місяців серйозного неврологічного лікування у клініці.

Але найголовніше, що отримує дитина від спілкування з дельфіном — це почуття радості та гармонії. Відомо, що найчастіше діти сміються і заряджаються позивною енергією, коли бачать перед собою щось смішне, наприклад, клоунів у цирку. Однак дельфін — це не клоун. Дитина стає щасливою і починає сміятися від того, що у неї виділяються гормони щастя. Саме спілкування з дельфінами допомагає дитині відчути радість життя. Часто цей метод психотерапії допомагає дітям, що вийшли із стану клінічної смерті. Звісно, це не проходить для них безрезультатно. Приміром, у Василька із Львівської області після пережитої клінічної смерті були порушена ходьба, зір та втрачене мовлення. А під час занять з дельфінами він повністю відновив роботу кінцівок. Окрім цього, він так щиро сміявся, що у присутніх складалося враження, ніби вони бачать найщасливішу дитину на світі.

— Напевно, що сеанс дельфінотерапії для кожної дитини індивідуальний?

— Звісно, тривалість кожного сеансу залежить, перш за все, від хвороби дитини. Відповідно до захворювання здійснюється і підбір вправ для дітей. Наприклад, для хворих на ДЦП головний акцент робиться на рухливих вправах. Вони диригують з дельфінами, гладять їх, кидають м’ячі тощо. До того ж, все це відбувається в ігровій формі. Також їй допомагають тренери та дельфінотерапевти. Вони відповідають за безпеку дитини та виконання усіх вправ.

Крім них, на платформі обов’язково є хтось із родичів дитини. Найчастіше це та людина, якій дитина найбільше довіряє. Тому часто з дітьми займаються не тато чи мама, а бабуся, тітка, сестра чи брат. Але усі вони обов’язково проходять відповідний інструктаж, як коментувати заняття, підказувати щось дитині тощо. Адже всі наші дії повинні бути для дитини знайомими та добродійними. У такій теплій атмосфері дитина починає вважати дельфіна свої другом. Вона чекає зустрічі з ним, знаючи, що дельфін за будь-яких умов не зрадить її, та ще й подарує свою привабливу усмішку. Адже дивлячись на дельфіна, складається враження, що він весь час сміється. Тому дитина завжди бачить перед собою друга, що постійно посміхається.

Проте, крім дій над водою, діти багато часу проводять з дельфіном у воді. Вони миють їм хвости, цілуються з ними, слухають спів дельфінів, катаються на їхніх спинах. Комплекс вправ у воді також залежить від хвороби дитини. Наприклад, діти з хворими ногами часто виконують вправи у дельфіна на хвості. Стаючи тварині на хвіст, яким дельфін весь час махає, дитина отримує своєрідний гідромасаж.

— А чи проходять дельфіни певну підготовку для роботи з дітьми?

— Звісно, усі наші дельфіни, як мінімум, повинні вміти виконувати ті вправи, що роблять діти. Крім того, дельфіни повинні робити усе плавно та поступово. Є дельфіни, які просто катають людей та виступають на шоу. Зазвичай вони рухливі, швидкі та спритні. Наші ж дельфіни відрізняються тим, що для них не властива різкість та швидкість рухів. Адже з таким дельфіном дитина не зможе працювати. Приміром, дитина з ДЦП не встигне протягнути йому руку і щось дати, як дельфін опиниться в іншій частині басейну. Або ж якщо дитина візьме за плавник дельфіна, який зазвичай працював із дорослими людьми, то, окрім переляку, від такого контакту дитина нічого не отримає. Тому наші дельфіни — це сама плавність, повільність та спокій. До плавності та повільності рухів ми привчаємо не тільки дельфінів, а й дітей. Тому це, по суті, тілесно орієнтована терапія, яка розслабляє та врівноважую дитину. Не випадково ж і матусі, щоб заспокоїти своїх дітей, гладять їх ніжно та спокійно.