«Люди дуже хочуть обмінюватися думками і контактами»

Краматорський громадський активіст та філантроп Максим Потапчук уже знайомий читачам «Дня». У січні минулого року ми розповідали про його проект «Вишиті мрії» (див. матеріал Лесі Кесарчук «Волонтери організували дітей зі Сходу для вивчання традицій та реабілітації від війни»), завдяки якому сотні дітей спочатку столиці, а потім прифронтових і окупованих земель долучилися до традиційного українського мистецтва, яке стало для них і своєрідною арт-терапією. Нещодавно, у грудні 2016-го, «День» писав про ще одну добру справу, яка стала можливою завдяки допомозі Максима Потапчука і письменниці Євгенії Пірог – відкриття приватної бібліотеки 13-річного Дмитрика Ружевича із Сергіївки (див. «День» № 232 від 20 грудня 2016 року).

Зараз у Максима Потапчука, голови громадської організації «Культурно-освітня фундація Лібері Лібераті», спільно з ГО «Файно» та «Куншт», новий важливий для громади прифронтових областей проект – «Жива бібліотека». Саме в ці вихідні проходить його черговий етап – зустрічі з відомими творчими людьми у бібліотеках та відкритих просторах Краматорська, Слов’янська та Дружківки. 

«НЕТРИБУННИЙ» ФОРМАТ

«Проект ми започаткували ще на початку лютого. Першого лютого до нас уже приїздили перші гості. Охопили Донеччину і Луганщину, передусім щоб більше комунікувати між двома областями та митцями з різних куточків України, – розповідає пан Максим «Дню». – Наприклад, відома письменниця з Луганщини Світлана Талан залюбки погодилась приїхати на Донеччину. У нас такий формат, що половина гостей – місцеві, зі сходу України, а половина – з Київщини, Франківщини, Львівщини, Харківщини, Житомирщини, були з Херсона. І це не тільки літератори, а й театрали (театр ім. Леся Курбаса, «Перший театр» зі Львова, «Герць»…). «Жива бібліотека» – бо ми робимо акцент саме на живому спілкуванні. Знищуємо всі кордони між митцями та аудиторією. Не практикуємо «трибунний формат», коли лектор прочитав лекцію і поїхав собі додому. Важливо, щоб був обмін думками і найголовніше – обмін контактами».

Цими вихідними пройдуть зустрічі з відомою публіцисткою, викладачем, громадським діячем, письменницею Оленою Стяжкіною, волонтером і воїном Володимиром Чуловським, письменницею Євгенією Пірог, художником Дмитром Раковим… Дуже достойний список. І, розповідає Максим Потапчук, на спікерів чекає вдячна аудиторія. Крім краматорців, жителів Слов’янська та Дружківки, на зустрічах будуть гості із Костянтинівки, Бахмута, Торецька. «Наші гості – у денний час учні і середніх, і старших класів, а увечері ми влаштовуємо неформальні зустрічі або в місцевих клубах, або у вільних просторах, – будь-де, де може зібратися громада, – говорить пан Максим. – Таке живе спілкування дуже потрібне і його не вистачає. Митці залюбки дають дітям свої адреси в соцмережах, електронну пошту, і діти, звісно, пишуть, тому що мають багато питань (про те, як, на кого навчатися, про досвід митців та інші) і це для них нагода познайомитися з цікавими людьми з усієї України».

«Дуже радію, що потрапив зі своєю командою до Луганщини, тому що дуже багато цікавих людей потрібно перезнайомити між собою, обов’язково налагодити контакти, – це Сєверодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ. Зустрічають нас дуже привітно, завжди дуже багато гостей, наприклад у Лисичанську діти нам поставили до сотні питань. Неймовірно, коли є контакт, діти не мовчать. Комунікація у форматі «жива бібліотека» дуже потрібна», – повторює волонтер.

Про що розмови? «Письменники говорять про свій фах, театрали про театр, звісно, всіх цікавить, яка ситуація з літературною, театральною спільнотою в наших містах, чим можна допомогти, до чого можна долучитися, – каже пан Максим. – До кінця березня запланована ще низка зустрічей. Ми діємо однією командою, знайшли з волонтерами один одного і ведемо цю спільну діяльність зараз разом із ГО «Український розмовний клуб «Файно» та ГІ «Культурно-мистецька платформа «Куншт». Сам проект реалізується за підтримки Української ініціативи зміцнення громадської довіри (UCBI), яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку».

АВДІЇВКА ЧЕКАЄ НА ЛЕКТОРІВ З КИЇВСЬКОГО МУЗЕЮ

Принагідно Максим Потапчук поділився і новиною про свіжий волонтерський проект: «Кілька днів тому ми підписали договір про спільний проект із Національним музеєм історії України – у межах шкільної програми з літератури, історії діти спілкуватимуться з відомими науковцями – знавцями історії, а вчителі отримуватимуть контакти для подальшої роботи і вдосконалення. Наразі це Авдіївка, де буде зустріч у міському музеї, який нещодавно заснували авдіївські пластуни, зокрема Тетяна Переверзєва. Уже готові до зустрічі Костянтинівська гімназія та центральна міська бібліотека, трохи згодом підключиться школа №12 Покровська, де вчитель історії залюбки погодилася з нами співпрацювати».

Пан Максим розповідає, що серед найзапитаніших тем у вчителів – доба УНР та часи УПА. «Нещодавно у Покровську був Юрій Косенко, київський історик. Ми координували захід, присвячений Нечипору Губі – сотнику УНР, учаснику зимового походу, завзятому козарлюзі, освіченому чоловікові, який народився в Покровську. Про це ніхто не знав, ця інформація була в архівах під шаром історичного пилу. Тому коли мешканці Покровська дізналися, що в них є такий відомий земляк, вони дуже здивувалися. В місцевому університеті та 12-й школі зібралася чимала аудиторія, яка захоплено слухала лектора. Діти зацікавлюються і починають пишатися такими земляками. Насправді це відкриття для східної України. І на цю інформацію є великий попит», – переконаний волонтер-філантроп.

Запити на участь у довгостроковому волонтерському проекті надходять і з Краматорська, і зі Слов’янська, зі шкіл Сєверодонецька, Лисичанська, розповідає Максим Потапчук. «Ми будемо поступово охоплювати ці школи, – каже він і продовжує відповідь на питання про кількість таких «острівців» живого інтересу: – Щойно я виклав на фейсбуці інформацію про підписання договору між моєю ГО та директором музею Тетяною Сосновською і анонсував зустріч в Авдіївці, мені почали знайомі і зовсім незнайомі вчителі, директори шкіл телефонувати і казати: «Пане Максиме, а ми? А чому ви нас не зазначили?». Через день-два почали турбувати з цим же питанням бібліотекарі. Я відповідав, що, звісно, всіх долучу».

ВИШИВАНКА – ЗА ОДНУ НІЧ

Максим Потапчук пригадав ще один промовистий приклад. До проекту з музейними лекторами хочуть долучитися і в Красногорівці. «Вона щодня під обстрілами, але вони знайшли мене і сказали, що також хочуть спілкуватися з науковцями. Там є клуб «Веселка» – ізостудія, де працює мій проект «Вишиті мрії», ми їх підтримуємо фарбами, олівцями, пензликами, тканиною, нитками. До речі, наразі їм дуже потрібні матеріали для творчості. І ось учора вони зателефонували і сказали, що за ніч вишили вишиванку. Запитую: «Як так?» – «Усю ніч бомбардували, і ми зайнялися вишиванням, щоб не з’їхати з глузду». Тож ситуація в них напружена, але попри війну, шість днів на тиждень працює клуб «Веселка», де збирається 80 дітей, – говорить пан Максим і завершує: – Люди за Україну, вони підтримують всі наші проекти, хочуть із нами спілкуватися в межах проекту. Та й взагалі просто хочуть спілкуватися. Цього їм дуже бракує».