Маршрут проти дискримінації

Ольга Антоненко залишила рідний Донецьк ще в серпні 2014 року. У столиці майже одразу знайшла роботу за фахом — влаштувалась учителем фізики у школі. Оформила статус переселенки й відтоді відчуває на собі всі особливості дії бюрократичної машини.

21 червня цього року жінка написала заяву на отримання адресної допомоги. Упродовж 15 робочих днів до неї мала прийти комісія від управління соцзахисту і скласти акт, що вона дійсно проживає за зазначеною адресою, а не приїхала на один день заради отримання державних грошей. Ні в червні, ні в липні, ні в серпні очікувана комісія не з’явилась. «Я написала відповідну заяву на ім’я керівника управління соцзахисту, що чекаю на інспекторів два місяці, при цьому виплат не отримую. За кілька днів звернулась на урядову «гарячу лінію», після чого до мене зателефонувала фахівець управління, щоб домовитись про час візиту. На складання акта пішло п’ять хвилин».

Через півроку Ольга Антоненко повинна знову пройти аналогічну процедуру. Такий порядок отримання соціальних виплат прописує урядова постанова № 365. «При цьому я мушу принести довідку з місця роботи, що офіційно працевлаштована. Чому б цю довідку не зробити достатнім доказом, щоб далі отримувати адресну допомогу?» — дивується пані Ольга. Додає, що таким людям, як вона чи її донька, котра навчається у виші на денній формі, складно чекати на візит комісії в робочий час.

ВИПЛАТИ ЧИ ЛІКУВАННЯ?

Через це переселенці відмовляються від роботи, поїздок і навіть лікування. «Були у нас такі дзвінки: «Мені потрібно пройти планове обстеження, у лікарню лягати, скажіть, а яка процедура, щоб перенести терміни госпіталізації?» На наше запитання, чому, відповідь була така: «Чекаю на комісію, виплат досі немає, а якщо ще й у лікарню ляжу...» Були випадки, коли комісія приходила перевіряти умови проживання родини по три-чотири рази», — описують проблему активісти на сайті громадської організації «Донбас SOS».

Так, держава обмежує права переселенців, гарантовані законодавством. До того ж соціальні виплати вони можуть отримувати лише через державний «Ощадбанк». Як повідомляють правозахисники, для внутрішньо переміщених осіб вартість деяких банківських послуг вища, ніж для інших громадян. Іноді різниця становить кілька гривень, та все ж... Крім того, переселенці не можуть оплачувати комунальні послуги через банкомати і замовляти квитки на транспорт у режимі он-лайн — усе лише через візит до банківського відділення.

МІЖНАРОДНЕ НЕЗАДОВОЛЕННЯ

Щоб припинити такі прояви дискримінації, громадські організації підготували своєрідну «дорожню карту» — план законодавчих змін для уряду, щоби спростити доступ внутрішньо переміщених осіб до різних соціальних послуг. Передусім просять закласти у відповідних постановах принцип недискримінації, скасувати монополію «Ощадбанку», створити механізм виплати пенсій людям, котрі проживають на тимчасово окупованих територіях, а також змінити постанову № 365, що розмежовує переселенців з іншими громадянами, які отримують соціальні виплати.

«Порівняймо маму-одиначку та маму-одиначку, котра, до того ж, є переселенкою. Виплати для них однакові, але за різними процедурами, — наводить приклад Ольга ГВОЗДЬОВА, координатор ГО «Донбас SOS». — Мамі-одиначці-переселенці постійно треба підтверджувати свою присутність на підконтрольній території, при цьому вона може отримувати виплати тільки через «Ощадбанк», у якому не може користуватись інтернет-банкінгом, не може знімати гроші з інших банкоматів. Ще й мусить сидіти вдома і чекати на інспектора, не отримуючи весь цей час виплат».

За карту активісти взялись саме зараз, оскільки про це Україні прямо вказують представники міжнародних організацій, зокрема Офісу Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Міжнародні експерти зауважують, що Україна має забезпечити доступ ВПО до соціальних послуг. Проте ініційовані урядом чергові перевірки переселенців за місцем проживання, обмеження у виборі банків для обслуговування, перевірки від СБУ, чи немає серед внутрішньо переміщених осіб шахраїв — усе це штучно унеможливлює користування соціальними послугами.

«Дорожню карту» від активістів отримали всі міністерства, Президент і прем’єр-міністр. Наразі відповідь отримали лише від Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, яке пообіцяло розв’язувати проблему в міжвідомчій робочій групі.

«НАВМИСНО СТВОРЮЮТЬ ЖОРСТКІШІ УМОВИ»

За дорученням Володимира Гройсмана влітку було створено робочу групу, яка мала вдосконалити найбільш критиковану громадою постанову № 365. Однак ні пропозиції громадськості, ні управлінь соціального захисту Міністерство соціальної політики не підтримало.

«Таке враження, що навмисно створюються якомога жорсткіші умови для ВПО. Траплялися випадки, коли на час приходу інспектора людина була на роботі чи просто вийшла у магазин, але зазначили, що вона тут не проживає. Отже, виплати для неї припиняються. Або телефонує чоловік, каже, що пропрацював усе життя на шахті, зараз не може отримувати пенсію і не має грошей, щоб виїхати з окупованої території. Ми нічим не можемо допомогти, від чого бере злість, бо насправді не всі погоджуються виїжджати й бідувати», — зазначає Ольга Гвоздьова.

Незалежно від реакції на розіслану чиновникам «дорожню карту», активісти більше покладаються на розголос проблеми у ЗМІ й тиск міжнародних експертів. А переселенцям, чиї права порушено, радять звертатися до суду.