Міграційні процеси виконують роль кровообігу в "організмі" держави

Понад півтора мільйона наших співвітчизників мігрують у межах державних кордонів, в міждержавних переміщеннях беруть участь менш як півмільйона. А це свідчить про початок формування єдиного, відносно замкнутого міграційного простору - невід`ємного атрибута стабільної незалежної держави.

Половина, люди віком 15-29 років, мігрують у пошуках роботи. Загалом же в новій історії України зафіксовано лише один сплеск нетрудових міграцій - в перші роки аварії на ЧАЕС. Тоді області, котрі потерпіли, з 1987 до 1991 року втратили близько 257 тисяч осіб.

Нині вплив радіаційного чинника майже відсутній. Практично також не відбилися на міграціях політичні заворушення в Криму, економічна криза в Донбасі.

Відтепер роботу шукають поближче до місця проживання, щоб не витрачати гроші, наприклад, на транспорт. Ще одна важлива тенденція - з сіл до міст вже "рвуться" не дуже (а лише протягом 1988-91 років з цієї причини наше село втратило 550 тисяч осіб). Проте процес не набув великого поширення: протягом минулого року до сіл з міст прибуло на 8,5 тисячі осіб більше, ніж навпаки. А навпаки, жити у містах бажають, в основному, юнаки віком 15-21 років та 15-18 річні дівчата. Молодь переважно мріє отримати там освіту (юнаки найчастіше - вищу, дівчата - середню спеціальну) і повернутися додому.

Втім масштаби міграції в Україні повинні неухильно зростати. Саме цього вимагає формування ринкової економіки. Міграційні контакти сприяють досягнення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицію, підвищенню кваліфікації, зростанню продуктивності праці. Взагалі, внутрішня міграція населення та суспільний прогрес - процеси невіддільні. Саме міграційні процеси повинні виконувати роль кровообігу в "організмі" молодої держави.