«Міс Мужність» на варті якості

На питання «Дня» відповідає голова Державного комітету зі стандартизації та метрології Тетяна КИСЕЛЬОВА.

— Сьогодні важко сказати, що ринок контролюється. Ми вимушені перевіряти нову продукцію за старими критеріями. І може виникнути ситуація, що за радянськими нормами все o’k, а гормони, харчові добавки, токсини, які нещодавно з’явилися, взагалі не контролюються. Ми не втомлюємося говорити про це урядові й парламентові.

Однак єдиний Закон України «Про якість і безпеку харчових продуктів», на жаль, не діє. Не ухвалені постанови про перелік дозволених і заборонених харчових добавок, не проводиться обов’язкова державна санітарно-гігієнічна експертиза продуктів.

Міжнародні стандарти чітко використовуються як нетарифні бар’єри в торгівлі. Наприклад, в ЄС виробляються труби за стандартами, дещо відмінними від американських. І американський конкурент просто не приходить на ринок

Фактично відсутній механізм відповідальності за випуск і реалізацію дефектної продукції. Зараз готується закон про таку відповідальність, який передбачає величезні штрафи за випуск і торгівлю з порушенням норм безпеки. Але не зрозуміло як, наприклад, відповідатиме продавець, який навіть не знає, де випущено його товар.

Сьогодні майже 80% продукції — електропобутової техніки, іграшок, продуктів харчування — реалізується без наших сертифікатів. Це означає, що продукція надійшла в торгівлю нелегально — контрабандою або з «тіньового» виробництва.

ЕКСПЕРТ ЗІ СТАНДАРТІВ ЯК ПОКУПЕЦЬ

«Д» — Тетяно Миколаївно, а чи затишно ви почуваєтеся сьогодні як покупець? Коли вам востаннє підсунули підробку і що ви після цього зробили?

К. — На жаль, від фальшивок сьогодні не застрахований ніхто, і я — не виняток. Особливо часто потрапляла в халепу, купуючи вино. Я не можу назвати себе великим знавцем цієї продукції і не так уже й часто її купую, але на свята люблю почастувати друзів і близьких келихом доброго вина. Проте знавці мені часто казали, що я купувала далеко не кагор і не мускат. Вино підробляють у всьому світі, а в нас це тим паче просто, оскільки багато людей взагалі не пам’ятають смаку справжніх напоїв. Бувають випадки, коли навіть на прийомах у державних установах подають фальшиву «Масандру». По суті, відбувається не лише обман споживача, а й підрив авторитету відомої торгової марки. Щоб виправити становище, ми створюємо сьогодні банк даних про вина з найдокладнішою інформацією про їхні властивості. У майбутньому туди може звернутися кожний, хто має сумнів у якості придбаного напою. Ну, а якщо вам усе-таки всучили фальшивку... Якщо у вас є на руках чек, то можна звернутися до Комітету із захисту прав споживача, або іншу громадську організацію із захисту прав споживачів, аби через суд відстоювати свої права. Інколи це дає свої результати.
  «Д» — Нещодавно на конференції підприємців сфери торгівлі в Запоріжжі було висловлено пропозицію на три роки скасувати сертифікацію й стандартизацію взагалі, аби вітчизняний бізнес за цей час звівся на ноги. Як ви прокоментували б таку думку?

К. — Такі речі, на жаль, доводиться чути доволі часто. Наприклад, нещодавно в Українському домі проходила виставка іграшок і ось ті самі підприємці сфери торгівлі відверто заявили: «Так, ми беремо на реалізацію продукцію без сертифікатів, бо нам це вигідно!» Тобто — давайте назвемо речі своїми іменами — вони реалізовують нелегальну продукцію, яка невідомо якими шляхами потрапляє до України. До бюджету держави не надходять кошти.  А те, що в цих дитячих іграшках може бути і миш’як, і ртуть, і стронцій, і цинк — їх також не турбує. Адже це вже питання не естетичного виховання чи освіти, а здоров’я тих самих дітей! Заступник міністра економіки пан Мінін повідомив у своєму виступі, що «приблизно дві третини суб’єктів у сфері торгівлі працює сьогодні в тіньовому бізнесі». Він досяг нині такого розмаху, що вже намагається нам диктувати навіть свої правила гри. Ви лише вдумайтеся в те, що вони пропонують зробити: на три роки зупинити дію Конституції, законів України, оскільки в них передбачена наявність мінімальних прав на життя і здоров’я для громадян! Дуже помітне й лобіювання з боку нелегального капіталу певних владних структур і громадських організацій. Наприклад, нещодавно на одній з нарад Петро Калита, голова Української асоціації «Якість», відверто заявив, що є люди бідні й багаті. І якщо у бідного немає грошей, аби придбати якісний продукт, і він купує під виглядом тушкованого м’яса щетину, то це — його особисті проблеми. Виходить, багаті мають права, а бідні — ні? Такий погляд на проблему межує з певною ідеологією, яку ми вже проходили.

СКАЖИ МЕНІ, ХТО ТВІЙ ВОРОГ...

«Д» — У пресі повідомлялося, що керівники семи відомств скаржилися на вас і ухвали, що ви їх приймаєте. У чому причина?

К. — Краще спитайте їх самих. Наприклад, Анатолій Кінах підтримував звернення до Кабміну листами про те, що не можуть водночас діяти медико-біологічні норми, в яких дозволено 53 харчові добавки, і наказ № 222 Міністерства охорони здоров’я, в якому їх 420. Фактично цей наказ узаконює ввезення в Україну товарів із добавками, на які немає ні норм, ні методик контролю. Керівники інших відомств, Держсадвинпром, Держхарчопром, МінАПК, УСПП теж підписалися під цим листом. Ішли нам назустріч і імпортери, які хочуть ввозити продукцію з новими добавками. Вони давали нам зразки, методики контролю. Зрештою, нам передали листа віце-премьєра Білоблоцького, де повідомлялося, що наказ № 222 скасовано. Завдяки нашій одностайній позиції. На жаль, Міністерство охорони здоров’я повідомило, що наказ №222 досі діє...

А відтак з’явився лист семи керівників, де написано, що Мінздоров’я на найвищому рівні проводить контроль, державний контроль, і треба спростити процедуру сертифікації та ввезення імпортної харчової продукції.

«Д» — А ви противник такого спрощення?

К. — Судіть самі. Коли ЄС взагалі не виділив квоти на ввезення українських харчових продуктів до Європи, чи вжила Україна бодай якихось заходів у відповідь? Є так звані угоди Уругвайського раунду, їх — 29. Серед них є угода про захисні заходи. Вона свідчить, що країна має право встановлювати квоти та обмеження на ввезення продукції, якщо її достатню кількість випускає вітчизняний виробник. ЄС цих заходів дотримується. І Україна теж має право на такий захист. Росія навесні ухвалила закон «Про захист економічних інтересів РФ у зовнішній торгівлі». Він передбачає багато механізмів захисту — і квотування ввезення, і компенсаційне мито, і антидемпінгові розслідування — дійовими є й законні механізми захисту ринку. Ми, не роблячи цього, ризикуємо втратити торговельних партнерів і в далекому, і в близькому зарубіжжі.

«Д» — Хто ввійшов до сімки тих, хто підписав цього листа?

К. — Ініціатором був міністр охорони здоров’я, підписали міністр зовнішньоекономічних відносин і торгівлі, голова УСПП, міністр АПК, голова Держкомпідприємництва,  міністр промисловості і голова Державної митної служби.

«Д» — Які ще приклади тертя, що їх вам доводилося долати?

К. — Коли проходив перший раунд переговорів про приєднання України до GATT/WTO, наша делегація приїхала без перекладених текстів угод Уругвайського раунду. Я мала власний переклад Угоди про технічні бар’єри у торгівлі і спитала про причину цього в керівника делегації пана Осики. А в той же час у решти делегацій були переклади наших законів і постанов. Чому ми немов на перехресному допиті відповідаємо на вимоги багатьох делегацій — полегшити, лібералізувати, спростити, а не вирішуємо питання про допуск українських товарів на ринки цих держав на двосторонніх зустрічах з урахуванням взаємної користі?

Коли я брала участь у п’ятому раунді переговорів, перед виїздом Головний санітарний лікар Міністерства охорони здоров’я Некрасова заявила в пресі, що нам сертифікація не потрібна. І я звернулася до прем’єра з проханням визначитися, хто з нас поїде відстоювати інтереси України, аби позиція делегації була єдиною. Некрасова за дорученням прем’єра все-таки підписала положення, що відповідає Угоді GATT/WTO про санітарні і фітосанітарні норми, та Угоді про технічні бар’єри в торгівлі.

УКРАЇНСЬКІ СТАНДАРТИ НА СВІТОВІЙ АРЕНІ

«Д» — Ким встановлюються міжнародні стандарти, і чи не можна їх використати для сприяння економіці одних країн і тиску на економіку інших?

К. — Міжнародні стандарти розробляються міжнародною організацією ISO, міжнародною організацією IEC — Міжнародною електротехнічною комісією та ITU — Міжнародним інститутом телекомунікацій і зв’язку. Україна — повноправний член усіх цих організацій. Організації із стандартизації  США намагаються заявляти, що стандарти американських організацій — SAЕ, ASTM, IЕЕE — теж міжнародні, але щодо цього поки що триває міжнародна полеміка. Європейські стандарти, що розробляються організаціями СЕN, Cenelec, — регіональні стандарти. Стандарти чітко використовуються як нетарифні бар’єри в торгівлі. З цього приводу постійно виникають судові процеси. Наприклад, в ЄС виробляються труби за стандартами, дещо відмінними від американських. І американський конкурент просто не приходить на ринок. Довести в суді, що європейський стандарт введено умисно, вкрай складно. Особливо цей тиск відчувають країни, що розвиваються.

Є й інші механізми, наприклад міжнародні системи управління якістю ISO 9000 й ISO 14000. Сертифікат про відповідність якості цим системам коштує кілька сотень тисяч доларів. І зажадавши його в імпортера, можна відсіяти частину конкурентів.

ТІНЬОВИКАМ СТАНДАРТИ НЕ ПОТРІБНІ...

«Д» — Як вирішилося питання із сертифікацією СТО?

К. — Ми маємо два закони: «Про захист прав споживачів», за яким сертифікації підлягає не тільки продукція, а й послуги, і закон «Про дорожній рух», де стаття 4 свідчить, що Кабмін встановлює порядок видачі ліцензій та сертифікатів на проведення робіт, в тому числі й із ремонту та обслуговування автомобілів. Підготовка цієї сертифікації була дуже важкою. Більшість наших консультантів ратували за однакові умови для всіх на ринку, з метою створення доброчесної конкуренції. Порядок цей було узгоджено практично зі всіма організаціями, що мають стосунок до автомобілів чи споживачів, і навіть з обладміністраціями.

А потім ми одержали листа від Олександри Кужель з пропозицією скасувати сертифікацію...

А попереду — ще болючіший процес — сертифікація послуг. Вона торкнеться ресторанів, готелів, туристичних організацій. Дзвінків із цього приводу море, сановні особи кажуть, щоб ми не сміли вводити цю сертифікацію. А порушень у цій сфері безліч, згадаймо бодай кримську турфірму, яка продавала квитки на теплохід «Ялта — Бахчисарай». Не кажучи навіть про те, що існує закон «Про туризм», 15-та стаття якого свідчить про обов’язкову сертифікацію турфірм. Готель «Мир» чесно отримав три зірочки, а на Подолі стоїть собі готель, на стіні якого господар сам намалював п’ять зірочок, без будь-якого сертифіката...

«Д» — Кому вигідно те, що простоює закон про безпеку і якість продуктів харчування?

К. — Ми написали листа до Кабміну, де підтверджується, що головні санітарні лікарі в багатьох областях отримали вказівки не брати участі в сертифікаційних перевірках. Це порушення не тільки закону «Про безпеку продуктів харчування», а й закону «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя». Крім цього, Міністерство охорони здоров’я тисне на нас, аби ми завізували перелік дозволених харчових добавок, попри те, що не були проведені дослідження багатьох із них. А це порушує і закон «Про метрологію»: адже не існує ні методик, ні стандартних зразків цих добавок.

Чітко простежується прагнення відкрити ринок України для всіх зарубіжних товарів, з усіма добавками. Це можна зробити тільки у разі прийняття   в Україні своїх норм, які дозволяють використання цих добовок. Це дуже схоже на торгове лобі. Існує спротив і в прийнятті закону про відповідальність за імпорт неякісної продукції. А він для торгівлі страшніший, ніж сертифікація. Бо імпортер відповідатиме тоді за свою продукцію, і ввезення фальсифікату та іншого «ширнепотребу» стане не вигідним.  На якій же підставі нам не дають робити те, що роблять всі європейські країни?

«Д» — Чи робили вам пропозиції лобіювати за винагороду інтереси яких-небудь фірм?

К. — Щодо мене, то навіть символічних презентів мені не приносить уже жодна з фірм. Зрозуміли, що це марно. Але, звісно ж, на початковому етапі моєї діяльності такі спроби були. Частіше за все мені пропонували як аудиторові (а я маю такий статус) дослідити виробництво якоїсь екзотичної країни. Була можливість жити там упродовж кількох місяців, на цілковитому забезпеченні сторони, яка приймає. Такі пропозиції не раз робилися й моїм заступникам, але жодний із них на це не погодився. Були пропозиції віддати право на сертифікацію напівлегальним закордонним фірмам. Із самого початку я досить однозначно дала зрозуміти, що мене такі пропозиції не цікавлять. Тому сьогодні мені в кращому разі приносять тільки квіти...