На боці вовків

Постулат про те, що природу слід берегти і охороняти, відомий всім. Але, мабуть, якби рослини і тварини могли говорити, то сказали: «Якщо не вмієте охороняти, то хоча б не заважайте — не вбивайте». Це стосується всієї екосистеми, але в даному випадку мова йде про хижаків — вовків. Що вже говорити про інших тварин, якщо навіть вовки стали беззахисними перед людською жорстокістю, бо не можуть себе захистити, особливо — вовчиці та вовченята?..

Нещодавно в Україні відбулася безпрецедентна подія: громадські організації — Київський еколого-культурний центр та «ЕкоПраво-Київ» виграли судовий процес у Державного комітету лісового господарства України. Екологи і юристи звинуватили державну установу в порушенні статті 20 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а якщо конкретніше — в тому, що Держкомлісгосп спеціальними наказами дозволяв відстрілювати вагітних вовчиць і вовченят, які не здатні існувати самостійно.

«При першому засіданні суд став на наш бік: ми показали суддям статті закону, який забороняє жорстоке поводження з тваринами і показали наказ Держкомлісгоспу про відстріл вовків. І щоб розібратися хто правий і хто порушує закон, Київському господарському суду не було потрібно багато часу, — розповів «Дню» директор Київського еколого- культурного центру Володимир Борейко. — Ми робили позов до суду проти дозволу полювати на вагітних самок і на вовченят, які не можуть самостійно жити — те, що забороняє робити Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Бо вагітні вовчиці і маленькі вовченята не можуть втекти від мисливця, на відміну від інших вовків. Це навіть не полювання, а справжнє знищення тварин — жорстоке і криваве».

Юрист-консульт організації «ЕкоПраво- Київ» Галина Пристінська, яка готувала позовну заяву проти Держкомлісгоспу розповіла «Дню», що, незважаючи на закон, який забороняє жорстоке поводження з тваринами, в нашому законодавстві все ж існувала норма, яка до останнього часу дозволяла це робити. Йдеться про інший Закон України, датований 1997 роком — «Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих тварин», у якому встановлювалася винагорода у розмірі 100 гривень за голову хижака.

«Ми перебували в парадоксальній ситуації: з одного боку існував закон від 2006 року, який забороняв жорстоке поводження з тваринами (а таким є відстріл вовченят і вагітних вовчиць), а з іншого — ніхто не скасовував норму, згідно з якою за голову хижака дається винагорода, — сказала Галина Пристінська. — Таким чином, ми домоглися скасувати частину п.2, у якій йшлося про те, що вовків дозволяється відстрілювати «незалежно від статі і віку», а також те, що за голову вовка передбачається винагорода. Тобто вагітні вовчиці і вовченята законодавчо є захищеними».

Проте, на думку екологів, відстріли вовків у нас тривають цілий рік «будь-де і будь-якими способами». «Вовки є конкурентами мисливців. Скажімо, мисливці збудували вишку і годують там кабанів для того, щоб на них потім полювати, а вовки взяли і перегнали тих кабанів десь кілометрів за 50.., — сказав «Дню» директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. — Також вовки харчуються тваринами, на яких люблять полювати мисливці, — лосями, оленями, косулями... Мисливці завжди відстрілюють хижаків, які є їхніми конкурентами. Не тільки вовків, а ще койотів, лисиць, яструбів, сов, філінів та інших. Ми вважаємо, що мисливство вже слід заборонити, і що вбивати заради розваги тварину — те саме, що і вбивати заради розваги людину. Вовк дуже добре коштує на чорному ринку. Його шкіра (чучело) в нас коштує приблизно 300—400 доларів, а якщо її продати за кордоном — цілих 600. І для того, щоб заробити собі на шкурі, вони оголосили це полювання на вовків. Їх вбивають, шкуру здають в лісове господарство, а лісове господарство продає їх кому треба. Це така корумпована система».

Як розповів Володимир Борейко, в багатьох країнах Європи популяцій вовків вже не залишилося. Як правило, вони живуть в тих країнах, куди простягаються Карпати (Румунія, Польща, Словакія), а, приміром, в Нідерландах, Німеччині чи Великобританії їх вже не знайти. Тому, на думку екологів, часто іноземці готові сплатити велику суму, аби чучело вовка, поставлене вдома, могло додати балів до «крутизни» людини.

В Україні поки така «екзотика», як вовки, існує. Загалом їх можна зустріти в усіх областях України, але найкрупніші популяції, стверджують екологи, живуть в Карпатах, на Поліссі та в Луганській області. За офіційними даними вовків у нас налічується на так багато — приблизно 2600 голів, хоча незалежні експерти стверджують, що насправді їх залишилося близько тисячі... Природоохоронці хочуть вже навіть ставити питання, щоб вовків занесли до Червоної книги Україниі й охороняли законом — так, як це нині робиться в Польщі. Адже, говорить пан Борейко, є ще такі тварини, як борсуки, яких офіційно близько 18 тисяч, і їх занесли до Червоної книги, є близько 10 тисяч видр — вони теж там. То чому в Червону книгу не занести вовка? Висновок напрошується сам по собі...

Як це не прикро, але у таку ж ситуацію, як вовки, нині потрапили й інші тварини. Зокрема, ведмеді й зубри. За словами директора Київського еколого-культурного центру, нині юристи готують ще один позов на Держкомлісгосп, оскільки знайшли наказ, за яким дозволяється полювання на занесених до Червоної книги України ведмедів і зубрів. «В цьому наказі йдеться про те, за яку суму закордонні мисливці можуть вбивати цих тварин», — сказав Володимир Борейко. Схоже, між екологами і цією державною структурою розгорaється справжнє протистояння. Хотілося б лише, щоб у випадку, коли суд знову стане на сторону тварин і їхніх захисників, судове рішення виконували ті, хто хазяйнує в лісі.