«Наша наука має високий потенціал»

За перший рік війни співробітники Центру розробки радіотехнічних комплексів, систем та приладів, який діє на базі Вінницького національного технічного університету, навчилися створювати безпілотники, розробили систему керування крилатими розвідниками та запровадили підготовку для операторів, які прагнуть навчитися керувати дронами. Зараз науковці й конструктори працюють над модернізацією бронетехніки, розробкою індивідуальних міношукачів та виготовленням «невидимих» мінімультикоптерів для цілодобового спостереження за ворогом. А розпочалося все з простого бажання допомогти українським військовим протистояти ворогу і в потрібний момент вчасно давати йому відсіч.

«Я пішов в АТО добровольцем одразу після Майдану, навесні 2014 року. Коли повернувся і розповів своїм викладачам про військові реалії, що наші хлопці там «сліпі», «глухі» й беззахисні, одразу виникла ідея — треба допомогти хлопцям і виготовити безпілотник для фото— та відеорозвідки. До роботи підключилися всі охочі, так почала формуватися команда майбутнього Центру, — пригадує нинішній студент 4 курсу Вінницького політеху, демобілізований боєць 9-го батальйону Олександр ПІЛЬГАНЧУК. — Через три місяці роботи ми мали готовий перший безпілотник. Він був у кілька разів дешевшим за іноземні аналоги, простішим в експлуатації та обслуговуванні. На відміну від  існуючих аналогів, ми створили літак, який не випромінював жодних радіосигналів і проводив свою місію в абсолютному радіомовчанні, тому на висоті 200—300 метрів його не помітно, тож дуже важко виявити. Через це назвали його «Невидимкою».

Розроблений комплекс пройшов випробування на польовому аеродромі Вінницького авіаремонтного заводу і поїхав на передову. Але виготовити крилатого розвідника, як виявилося, це лише 20% роботи, бо головне завдання полягало у тому, щоб навчити бійців керувати безпілотником і слідкувати за його роботою та обслуговувати.

«Ми зрозуміли, що, окрім безпілотника, треба працювати над розробкою системи управління і підготовкою кадрів. Робота велася паралельно. Ми почали готувати операторів з керування крилатими «невидимками» і розробляти безпілотноавіаційні комплекси. В результаті отримали кваліфіковані кадри і сучасну систему управління безпілотним комплексом (який складався з пускової катапульти, розвідувальних безпілотних літальних апаратів та машини управління з робочими місцями операторів на базі автомобіля), — розповідає директор Центру розробки радіотехнічних комплексів, систем та приладів, кандидат технічних наук, доцент Леонід КОВАЛЬ. — Зараз такі комплекси працюють у зоні АТО. Вони дозволяють встановити на апарати все необхідне розвідувальне обладнання для фото- й відеофіксації. Але суттєва відмінність цього комплексу в тому, що він не просто літає і знімає, а може складати актуальні карти, рельєф, навіть, у 3D-форматі. На жаль, попри те, що ці комплекси затребувані, ми не можемо поставити їх виробництво на конвеєр — процедура досить складна та довготривала. Тому працюємо у такому режимі — є замовлення, виготовляємо. Замовляють здебільшого приватні структури або волонтери. Наприклад, система відеонагляду «Око Мольфара» — це наша розробка на замовлення волонтерської організації «Мольфар». Виготовили їх чимало. Бійці задоволені, а це на даному етапі найголовніше».

Нині у центрі працюють кращі спеціалісти у галузі авіамоделізму, програмування та радіоелектроніки. Окрім безпілотних систем, вони розробляють прилади про розмінування місцевості, які може використовувати кожен боєць. Окрім цього, як зауважує науковий керівник Центру, доктор технічних наук, професор Сергій Злепко, науковці Центру працюють над модернізацією бронетехніки для підвищення функціональних можливостей БТРів та БРДМів.

«Не секрет, що більшість запчастини для військової техніки нині в дефіциті, бо виготовляють їх тільки в Росії. Тому на сьогодні ми працюємо над створенням моторкомплектів, які будуть підходити для будь-якої техніки і працюватимуть на вітчизняних запчастинах, — зазначає Сергій Злепко.      — Інша група конструкторів працює над виготовленням грозопеленгатора, який буде використовуватися для захисту складів з боєприпасами чи бензосховищ. При наближенні грозового фронту прилад спрацьовуватиме на випередження і дозволить прорахувати, звідки приходить грозовий фронт, яка його інтенсивність, швидкість вітру і таким чином вберегти арсенал від загорання внаслідок удару блискавки. Тим часом студенти і аспіранти удосконалюють дрони — вони створили унікальний мультикоптер, який може працювати від генератора і вести цілодобове спостереження. Очевидним є той факт, що наша вітчизняна наука має високий потенціал для того, щоб достойно протистояти будь-якій агресії, та підтримки не має».

На завершення розмови згадали випадок, коли на початку військових дій на сході до університету завітав один з відповідальних чиновників з Міноборони. Викладачі провели для нього екскурсію, показали наукову базу, конструкторське бюро, поділилися ідеями, розробками та продемонстрували готові продукти, які дозволити б оснастити українську армію за останнім словом науки. Кажуть, що переконували й доводили доцільність застосування наукових розробок, як могли. Чиновник всі креслення і літературу взяв, пообіцяв, що повернеться з вищим керівництвом, але більше від нього не було ні слуху, ні духу...