Недоступна діагностика

Для моніторингового проекту «Квест з Teenergizer» обрали 18 закладів, про які дізналися в інтернеті (взагалі пунктів тестування у столиці більше). Виявилося, що з цих 18 підліткам доступні тільки вісім. У п’яти випадках кабінетів за вказаними адресами просто не було, у ще п’ятьох підліткам відмовили у проведенні тесту, просили прийти з батьками або показати паспорт. Останнє є порушенням Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», за яким право на конфіденційне тестування на ВІЛ мають громадяни віком від 14 років. Закон діє майже шість років, від грудня 2010-го, але чомусь досі не всі медичні працівники знають про нього.

«СТАВЛЕННЯ МЕДПРАЦІВНИКІВ ДО ПІДЛІТКІВ РІЗНЕ»

Про свою участь в експерименті розповідає Яна Вальчук, активістка об’єднання підлітків і молоді Teenergizer: «Я знайшла інформацію про один з пунктів, де можна пройти тестування, на сайті drugu.org. Пункт розташовується біля Поштової площі. Коли прийшла туди, побачила розвалене закрите приміщення. Тобто насправді пункту не існує». Інша активістка Teenergizer Ангеліна Сардарян додає, що деякі пункти тестування погоджувалися надати послугу тільки представникам груп ризику. Наприклад, в одному пункті волонтеру організації сказали, що приймають тести тільки від ЧСЧ, тобто чоловіків, які практикують секс з чоловіками.

«Ставлення працівників пунктів до підлітків різне, - продовжує Ангеліна Сардарян. – Взагалі, не у рамках цього проекту, я здавала тест на ВІЛ чотири рази, тричі це був експрес-тест. Всі ці три рази ставлення до мене було доволі хороше, проводили консультування. Але це проходило у рамках певних заходів – логічно, що у такій ситуації відповідальніше до цього ставляться. Все залежить від пункту тестування. Моїй подрузі у Вінниці довелося дуже багато чекати, щоб пройти тест. При цьому черги не було, вона просто сиділа і чекала, доки на неї звернуть увагу. Консультації теж довелося добиватися».

БЕЗ КОНСУЛЬТАЦІЙ ТА АНОНІМНОСТІ

В Україні живуть 5500 ВІЛ-позитивних підлітків – такі оціночні дані дослідження за 2015 рік проекту ALL IN to #EndAdolescentAIDS, ініційованого ЮНІСЕФ та ЮНЕЙДС, структурами ООН. На диспансерному обліку у 2016 році у країні перебуває лише 1188 ВІЛ-позитивних підлітків. А до групи ризику, за оціночними даними, зараховують 123500 підлітків. За таких умов забезпечення неповнолітніх можливістю протестуватися на ВІЛ є критично важливим.

Торік ЮНІСЕФ та Український інститут соціальних досліджень імені О. Яременка провели тематичне дослідження, у якому взяли участь 1439 підлітків віком від десяти до 19 років. З них 25,1% колись у житті проходили тест на ВІЛ. «Майже 65% опитаних підлітків, які тестувалися на ВІЛ, сказали, що їм не пропонували дотестове чи післятестове консультування, а це дуже важлива частина процесу. Близько 40% розповіли, що тест не був анонімним, і майже 12% заплатили за тест – хоча тестування має бути безкоштовним», - коментує Олена Сакович, керівник програм розвитку і здоров’я молоді Представництва дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Згідно зі згаданим дослідженням майже 16% підлітків тестувалися на ВІЛ у спеціальних мобільних пунктах, ще 16% – у клініках, дружніх до молоді, і майже стільки людей – у центрах СНІДу. «Це три точки, де підлітки можуть знайти доступне тестування і дружнє ставлення до себе, тому важливо розвивати профілактичний сервіс саме у цих трьох осередках», - коментує Олена Сакович.

Експерт наголошує, що у країнах, де активно поширюється ВІЛ, а до таких належить Україна, особливо уразливими до інфікування є діти та молодь, оскільки рівень застосування ризикованих практик серед них вищий, порівняно з дорослими. І тестування на ВІЛ є відправною точкою для проведення заходів з профілактики інфікування, важливе для забезпечення доступу до своєчасної допомоги та лікування.

НА ЧЕРЗІ – РЕГІОНИ

Члени Teenergizer підготували пам’ятку для молоді «Тестування підлітків на ВІЛ в Україні», в якій розповідають про право на анонімний і безкоштовний доступ до тестування на ВІЛ/СНІД з 14 років. Цю пам’ятку вони передали Аллі Щербінській, заступнику директора з питань профілактичної діяльності, досліджень та ресурсного розвитку Українського центру контролю за соцхворобами МОЗ, і попросили поширити її через всі медичні заклади України, де тестують на ВІЛ. «Складається враження, що не всі медпрацівники ознайомлені з українською нормативно-правовою базою. Ми вживемо заходи, необхідні для поширення інформації про дію цього закону», - пообіцяла Алла Щербінська.

Зараз у Teenergizer шукають волонтерів, щоб перевірити пункти тестування у різних регіонах України. Яна Панфілова, ВІЛ-позитивний підліток і голова правління організації, констатує: «Ми побачили ситуацію тільки у Києві, і можемо лише здогадуватися, що відбувається в регіонах».