Олексій ПОГОРЄЛОВ: Чесна конкуренція, добра освіта та перевірена інформація забезпечать майбутнє друкованим ЗМІ

Перед читачем періодики неабияка дилема: що читати? На ринку преси з’являються нові газети і журнали, продовжується групування у видавничі холдинги. В окремий сегмент ринку відшліфовуються, часто професійніші, спеціалізовані та рекламні видання. Ще один виклик читачеві (й газетам!) кидає оn-line журналістика. (Чи допоможе вона швидше та якісніше збирати та перевіряти інформацію друкованим ЗМІ, чи забере у них частину аудиторії?) Зрештою відсутні якісні дослідження щодо вибору ефективних носіїв реклами для проведення результативних рекламних кампаній. Виходить, що і читач, і рекламодавець зі збільшенням кількості видань отримують лише збільшення кількості роботи з вибору того варіанту, який їх влаштовує найбільше. Окрім того, показує практика, на всіх рівнях редакційного менеджменту (від журналістів та оглядачів до редакторів та керівників видавництв) загострюється проблема дефіциту кваліфікованих кадрів, що погіршує привабливість існуючих та відкриття нових видавничих проектів.

Те, що є шалена потреба у спеціалізованому навчанні та підвищенні кваліфікації «акул пера» ще раз підтвердила перша в Україні Школа якісної журналістики, перший модуль якої завершив роботу у березні. Школу для підвищення знань молодих фахівців започаткували дві компанії- засновниці — мобільний оператор UMC та неприбуткова Асоціація видавців.

Про перспективи розвитку періодичної преси та шляхи підвищення якості молодих журналістів у розмові з Генеральним директором Української асоціації видавців періодичної преси Олексієм ПОГОРЄЛОВИМ.

— Чим особисто вас не задовольняє рівень молодих журналістів, що треба «підтягнути»?

— Журналістика в Україні дуже молода, тому робить багато поспішних кроків, не має терпіння на ретельний збір та перевірку інформації. Як результат — газетні публікації та сюжети на телебаченні часто є невиваженими, однобокими. «Підтягувати» журналісти мають головне: власні вимоги до якісної інформації.

Я вважаю, чим більше молодих, працьовитих і талановитих журналістів буде шукати у житті можливості, позитивно мислити та постійно вдосконалюватись, тим швидше якість публікацій у пресі зросте. Адже сьогоднішні класні журналісти завтра стануть досвідченими редакторами.

— Як оцінюєте роботу школи та потребу в ній?

— Вважаю, що перший модуль був дуже успішним. Адже, перш за все, слухачі майже одноголосно сказали, що дуже хотіли б попрацювати на всіх чотирьох модулях. Для мене це — найвище визнання. Саме бажання вчитися і вдосконалюватися далі й було чи не найголовнішим результатом, якого я особисто бажав досягти.

Потреба у подібних школах — величезна. Проблема в тому, що цей попит дуже часто не має фінансового підкріплення. Незважаючи на те, що редактори знають, що журналістів треба вчити, вони не планують у бюджетах редакцій кошти на таке навчання. Тому перспектив швидкого зростання якості матеріалів не так вже й багато.

Молодим журналістам сьогодні бракує досвіду, гарних прикладів з боку старших товаришів, журналістських шкіл всередині редакцій та гідного рівня державної професійної освіти. Адже дуже багато слухачів Школи якісної журналістики відзначають, що отримана ними державна освіта є дуже низької професійної якості, а викладачі не є практиками.

— Як оцінюєте ринок періодики у 2007 році?

— Як доволі складний. Оскільки проблема кадрів є найболючішою, і вона поки що не вирішується, а навпаки — загострюється.

Оскільки вихід нових видань при відсутності якісних досліджень суттєво ускладнює вибір ефективних носіїв реклами, УАВПП має намір в цій ситуації запропонувати систематизацію інформації та буде ініціювати проведення додаткових досліджень для збільшення прозорості та передбачуваності ринку друкованої преси.

До речі, до кінця квітня 2007 року мають бути оприлюднені результати дослідження аудиторії ділових ЗМІ. Це дослідження проводить GFK Ukraine на спільне замовлення декількох видавничих будинків, які видають ділові газети та журнали, і воно має показати, яку саме інформацію в яких ділових ЗМІ шукають читачі, і як враховують її при прийнятті рішень.

— У зв’язку зі зростанням кількості газет і журналів як зростає якість публікацій?

— Так, видавці ставлять перед редакторами та редакціями завдання про підвищення якості матеріалів. Але оскільки на цьому ринку є величезний дефіцит кадрів плюс недостатня кількість та якість професійної освіти, то виходить, що далеко не всі завдання видавців реалізовують журналістські команди. От і виходить, що нові проекти у одному й тому ж видавництві з’являються швидше, ніж зростає якість існуючих. І це не є гарна практика.

— У березні минуло шість років із часу створення УАВПП. Чим можете похвалитися за цей час?

— За ці роки УАВПП стала впливовою та поважною організацією, до позиції якої прислуховуються в органах державної влади. У 2005 році, наприклад, УАВПП підписала Меморандум з ДПА України, відстоювала позиції видавців під час гарячих дискусій про запровадження ПДВ на продаж видань за передплатою та вроздріб. А в минулому 2006 та на початку 2007 років УАВПП доклала немало зусиль до утримання росту цін у кіосках мереж колишнього «Союздруку». Адже після підняття орендної плати на землю та на торгівельні приміщення, після зростання цін на пальне, газ та електроенергію мережі роздрібної торгівлі пресою почали запроваджувати додаткову плату за перевезення газет та журналів між кіосками однієї мережі. Ці витрати, більшою мірою, не були перекладені на плечі покупців, а поділені між роздрібними продавцями та видавцями. І хоч преса й подорожчала, проте не настільки, як це б мало бути.

У листопаді 2006 року УАВПП приймала у Києві Раду директорів Всесвітньої газетної асоціації (WAN). Після цього прийому на найвищому рівні, я впевнений, ставлення світової видавничої спільноти до українських видавців стало більш уважним. Адже ми показали, що Київ — це європейська столиця, і що українські видавці вміють вести бізнес за світовими стандартами.

— Україна перестала бути «білою плямою» у світовому видавничому товаристві. Який це матиме вплив на розвиток українських ЗМІ?

— До України швидше будуть приходити перевірені видавничі технології. Читачам буде цікавіше читати пресу. Слабкі видання швидше підуть із ринку. Серед активних гравців залишаться дійсно професійні та гнучкі до змін видавництва та видання. Швидше будуть запроваджуватись міжнародно визнані технології та практики вимірювання та дослідження ринку. Отже, виграє споживач. І це станеться тим швидше, чим вільнішим та привабливішим буде бізнес-клімат у видавничій галузі. Крім того, іноземний капітал приводить в Україну гроші, а це — нові робочі місця, нові технології, підсилення конкуренції тощо.

— Яка доля роздержавлених друкованих ЗМІ, адже вони, як правило, не пристосовані до умов ринку?

— Я вважаю державну та комунальну пресу атавізмом, який має відмерти якнайшвидше. Адже органи влади працюють за гроші платників податків. Отже, вони мають постійно та прозоро звітуватися перед населенням за якість виконаної ними роботи. Адже це — звіт про те, як вони витратили наші гроші. Функцію інформування суспільства, як відомо, краще виконують ті ЗМІ, які роблять бізнес на продажу інформації. Отже, нехай влада працює на благо народу та прозоро звітується. А комерційні газети та журнали напишуть про це, та ще й журналістське розслідування проведуть: чи вся арифметика складається так, як треба. Отже, в такій схемі функцію «рупору влади» виконувати буде просто непотрібно.

Ті, хто працює сьогодні в комунальній пресі, має усвідомити дуже просту річ: краще отримувати зарплатню в прибутковій приватній газеті, і своєю працею створювати додаткові гарантії подальшої прибутковості видавничого бізнесу, ніж триматися за залежність від рішення про фінансування газети з боку однієї людини. Та прагнути отримати частку власності у дотаційному та збитковому виданні.

— Які етичні норми роботи видавництв вважаєте ключовими?

— Прозорий бізнес, чесна конкуренція, дотримання партнерських обіцянок, чесні дані про наклади та знижки. Націленість на великі гроші і, отже, на довгострокову перспективу розвитку бізнесу. Відсутність бажання «зрубати гроші» зараз, на публікації текстів, які мають одну назву — «чорний піар».