«Омріяний край» Лілі Хайд

Лілі Хайд десять років прожила і пропрацювала в Україні. У 2008-му у Великобританії був виданий її роман «Омріяний край». Від імені кримськотатарської дівчинки Сафі у ньому розповідається про те, як разом з родиною вона повертається на батьківщину з депортації. Однак замість раю, про який Сафі завжди мріяла, вони стикаються з жорсткою реальністю пострадянського Криму. Щоб «стати на ноги» на своїй-чужій землі кримським татарам доводиться подолати чимало труднощів й багато працювати. Як зізналась сама авторка, за жанром цей твір найближче до сімейної саги. Під час роботи над книгою Лілі Хайд зібрала десятки інтерв’ю й багато дізналася про історію кримських татар. Тож, хоча герої роману вигадані, все що відбувається з ними, засновано на реальних подіях.

У 2011 «Омріяний край» було перекладено французької, 2013 — кримськотатарською, а позавчора у «Мистецькому Арсеналі» авторка представила український переклад книги, який побачив світ у видавництві «Дуліби». На презентацію прийшли політики, діячі культури, представники дипломатичного корпусу, члени земляцтва кримських татар у Києві та Меджлісу кримськотатарського народу, а також чимало зацікавлених киян.

— Коли я працювала над книгою, то намагалась передусім розповісти правду, — розповідає Лілі ХАЙД. — Сподіваюсь, мені це вдалося. Звичайно робота йшла непросто — довелось почути багато трагічних і страшних історій. Але з другого боку — кримські татари дуже привітний народ... Вперше у Криму я опинилася у 1995 році. Бачила, як люди мешкали в наметах й лише починали будувати своє життя. Попри це кримські татари зустріли мене дуже гостинно. Вони розповідали свої неймовірні історії й частували прекрасними солодощами та кавою. «Омріяний край» — це книга про любов. Кримські татари — дуже особливий народ, вони так люблять Батьківщину, що боролися 50 років, аби повернутися до неї. Любов до свободи і прагнення миру — риси, які визначають їхнє життя. Національний рух кримських татар завжди був мирним. Це — досвід, важливий для всього світу. Актуальний він і в Україні, для якої сьогодні виникла небезпека втрати не лише території, а й мови та культури. Дуже сподіваюсь, що нинішня ситуація також вирішиться мирним шляхом. Рівно рік тому я представляла кримськотатарський переклад роману в Сімферополі. Тоді мені здалося, що ситуація в Криму загалом непогана й умови життя цього народу поступово покращуються. Коли розпочалася окупація, я перебувала в Англії. Все, що я бачила, здавалося мені сном — я не могла повірити, що це відбувається насправді. У 2008 році британці загалом мало що знали про Крим і народ цієї землі — для них мій роман був просто цікавою історією. Зараз усі друзі і знайомі звертаються до мене зі своїми питаннями про них.

Окупація Криму стала однією з найбільш обговорюваних тем вечора. «Минуло 70 років з того часу, як відбулася жорстока депортація кримських татар, але сьогодні на їхній рідній землі, вони знову опинилися в небезпеці, — сказав Ентоні ФІШЕР, директор Британсько-Українського товариства, яке виступило одним з організаторів події. — Україна — це країна, яка поважає різноманіття, захищає різні погляди, з повагою ставиться до різних ідентичностей та народностей. Хочу звернутись сьогодні до всіх кримських татар і українців — ви не залишені на самоті! У вас — мільйони друзі по всьому світі. Я, разом зі своїми колегами, готовий зробити все від мене залежне, щоб міжнародне співтовариство надало Україні свою абсолютну підтримку».

ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА АР КРИМ ЛЕНАРА ОСМАНОВА ЗАСПІВАЛА ПІСНЮ ПРО КРАСУ КРИМСЬКИХ ГІР І МОРЯ

За словами українського політика та дипломата Ігоря Осташа, який став одним із спонсорів видання книги, частина коштів, отриманих з її продажу, буде передана на благодійні цілі. Зокрема, їх витратять на створення у Києві студії-майстерні кримськотатарських ремесел, якою керуватиме кераміст Рустем Скібін.

Багато хто з присутніх під враженням від книги згадував власні родинні історії. «Для будь-якого кримського татарина книга «Омріяний край» — дуже близька і жива, — розповідає голова комітету медіа та інформації ГО «Земляцтво кримських татар в м. Києві» й співкоординатор проекту «Крим SOS» Таміла ТАШЕВА. — До шести років я жила в Узбекистані у місті Самарканд. Потім з родиною ми переїхали до Сімферополя. Першим, як це зазвичай бувало, поїхав батько. Всі кримські татари жили тоді в схожих умовах — у тимчасових будиночках без вікон. Увесь цей час мої батьки будували власний будинок й лише цього року переїхали до нього. На щастя, поки що ніхто не змушує їх виїздити звідти, але я не певна, що ситуація не зміниться завтра чи післязавтра... Для кримських татар власний будинок — це важливий символ повернення на Батьківщину. Пропри це сьогодні багато хто з простих людей, не пов’язаних з журналістикою чи громадською діяльністю, залишає власні домівки, щоб переїхати на континентальну Україну — вони не хочуть жити в Росії. Чудово, що ця книга опублікована саме зараз — вона допоможе зрозуміти українцям, що кримські татари не є чужинцями на українській землі. Художня література, на відміну від документалістики, дозволяє залучити до теми  широке коло читачів. Приємно, що на противагу західним авторам, які до сьогодні мало знали про кримських татар, українські письменники іноді звертаються до історії цього народу. Моя улюблена книга з цієї теми — роман «Газелі бідного Ремзі» Володимира Даниленка».

Завітав на презентацію й відомий український письменник Любко Дереш. «У квітні ми запросили Лілі Хайд до Донецька — вона взяла участь в Українському літературному фестивалі «Ізоляція», — розповідає Любко ДЕРЕШ. — Там я мав щастя поспілкуватися з нею. Лілі здалася мені дуже цікавою. Під час дискусій і круглих столів кожна її репліка влучала у ціль. Це — людина з довершеним мисленням, яка вміє зрозуміти кожну ситуацію й точно та просто її охарактеризувати. Знаю, що після завершення фестивалю і буквально до останніх днів вона залишалася в Донецьку, потім поїхала в Одесу. Як письменник, журналіст й просто як людина, вона намагається зрозуміти, що відбувається сьогодні в Україні й співпереживає їй. Це викликає велику повагу».