ОПИТУВАННЯ «Дня»

Любов БЕВЗЕНКО, кандидат соціологічних наук:

— Для нас, українців, дуже традиційно мати квітники. Сільські мешканці, як тільки вони не були заклопотані, приділяли увагу квітам біля господи. В цьому була закладена уява наших пращурів про естетику, релігійні, сакральні основи, глибоке культурне коріння. Зараз ми все більше схиляємось до прагматичності. Сили в нас витрачаються на щось інше, а квіти потрібно висаджувати в певному духовному настрої, з любов’ю до них. Можливо, цю традицію можна буде відродити, прищеплюючи естетичні смаки нашим дітям. Робити це потрібно в родині, а не в дитячому садочку і в школі, бо саме те, що відбувається вдома, дитина вважає за правильне.

Олена ДОНЧЕНКО, доктор соціологічних наук, завідуюча лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології:

— На відміну від європейців, у наших людей відсутнє почуття власного дому. Починаючи від будинку, в якому ми живемо, і закінчуючи країною. Ми дбаємо про чистоту, затишок, естетику, лише переступивши поріг власної квартири. Слід також зауважити, що влаштовувати «висячі сади», оранжереї — привілеї заможних людей, які задля цього наймають дизайнерів, мають на це час і гроші. Пересічних людей це обурює, вони вважають це за розкіш.

Юрій КАЛАШНИКОВ, психолог:

— Я думаю, що просто немає умов для квітників на балконах. Їх перенесли безпосередньо в приміщення. Зараз же усі намагаються відгородитись один від одного. Життя так складається, що люди закриваються в собі зі своїми проблемами, і балкони сьогодні почали виконувати функцію відмежовування.. Ми розширюємо територію свого існування лише за рахунок розширення власного помешкання. Навіть у власників приватних будинків зникає поволі традиція квітників. Їх починають використовувати більш раціонально, засаджуючи, наприклад, картоплею.

Світлана БАБИЧ, флорист салону «На Десятинній»:

— З рослинами дуже багато клопоту, тому потрібно дуже багато часу. Витрачати його, як правило, можуть ті люди, які дійсно люблять квіти. До того ж це дуже великі витрати, що теж не кожний може собі дозволити. Один кущик, скажімо, бегонії коштує від 15 до 40 гривень. А таких кущиків потрібно мати як мінімум п’ять, аби балкон виглядав гарно.

Андрій ГНІТЕЦЬКИЙ, флорист:

— Я б не сказав, що традиція озеленення осель, балконів, присадибних ділянок зникає. Просто людина починає думати про красу і естетику тоді, коли в неї є що їсти- пити. І проблема навіть не у витратах на це озеленення, оскільки можна обійтися «малою кров’ю» і виростити оранжерею без дорогої фурнітури. Люди, для яких вирощування квітів є хобі, прекрасно з цим справляються і викроюють час. Щодо озеленення балконів, то, на мою думку, в цьому повинні бути зацікавлені і муніципальні органи, які б, скажімо, забезпечували горщиками чи насінням.

Володимир БИСТРЯКОВ, композитор:

— Створювати навколо себе красу — привілеї багатих людей. Коли людина заклопотана здобуттям хліба насущного, їй не до цього. Крім того, загальний занепад духовності трохи обікрав нас на відчуття краси. Що стосується мене, то я перед своїм будинком засадив цілий палісадник, хоча ця земля мені й не належить. Я живу в чотирьохповерховому будинку, перед яким пустувала колись чимала галявина. Тепер там ростуть фруктові дерева: шовковиця, горіхи, вишні, сливи, абрикоси — я їх сам привіз і посадив. А діти мають змогу куштувати різні фрукти.

Лілія ПУСТОВІТ, дизайнер:

— Я не погоджуюсь з тим, що ця традиція зникає, навпаки, вона удосконалюється. Зараз можна побачити дуже гарно оздоблені балкони, веранди, чого не було раніше. Але, звичайно, це стосується будинків, що ближче до центру міста. В інших районах, мабуть, квітників на балконах взагалі ніколи й не було. Більшість цим не переймається, оскільки світ стає дедалі більш матеріальним і раціональним. Навіщо саджати квіти, якщо їх не можна їсти?