ОПИТУВАННЯ «Дня»

В’ячеслав ЧОРНОВІЛ, голова фракції Народного руху України:

— Для мене цього року дуже хорошого не було нічого. Непогано, що затримали фінансовий обвал. В Україні інфляція у 5-6 разів менша, ніж у Росії. Наш народ має величезний запас міцності виживати за будь-яких умов. Виконавча влада час від часу нас лякала своїми неординарними діями, але не дійшла до загострення відносин між гілками влади. Якби до неспокою економічного, соціального ще додати й протистояння «у верхах», то стало б зовсім погано. Поки що цього не сталося, хоча спроби були. Країна не підійшла до точки перелому. Парламент і уряд буксують. Вся надія на президентські вибори. За умови, що біля керма опиниться реформатор і він динамічно проведе поглиблення реформ в Україні. Імідж держави падає через страшну корупцію, нам стали навішувати ярлик «злодійська держава».

Особисто для мене рік став досить активним, практично не залишав часу ні на що інше, крім політики. Я вважаю, що це непогано — мене дуже довго тримали у катівнях (15 років), не дозволяючи реалізувати свої ідеали.

Олег ГРАЧОВ,

перший секретар Київського міськкому Компартії України:

— Згадується передвиборна кампанія в парламент. У Києві вона проходила нелегко. Проте можна говорити про відносний успіх не тільки партії, але й міської організації. З-поміж переліку партій ми на першому місці, хоч 15% — це нижче, ніж Компартія загалом (по Україні маємо 25%). Для справжнього успіху треба мати всі 226 голосів. Це завдання на майбутнє. Небагато вдалося зробити Верховній Раді. Розкид думок депутатів приводить до блокування важливих рішень, часто топчемося на місці. Із плюсів хочу виокремити прийняття рішень щодо виплат заборгованості із зарплати шахтарям, щодо закону про науку і деякі інші акти, спрямовані на поліпшення життя людей. Для мене рік був звичайним, на тверду «4».

Наталія ВІТРЕНКО, голова фракції Прогресивної соціалістичної партії:

— Головною сенсацією парламентських виборів цього року стала перемога нашої партії. Ми — молоде об’єднання, ще немає і двох років. Нас ніхто не фінансував, ми не прив’язані до жодної діаспори, а тільки на основі ідейної переконаності отримали 1 мільйон 75 тисяч голосів на підтримку. 1998 рік увійде в історію як дуже важливий і рубіжний. Це не наші амбіції, а спроба врятувати Україну. Сподіваюся, що народ прозріє. У нашій країні треба ліквідувати інститут президентства, змінити Конституцію. Такий шанс іще є. Ми за створення парламентської республіки, без додаткової гілки влади, за більш чітку роботу Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Із наступного року розпочинається нова фаза нашої ідейної боротьби. Для всієї країни він може стати поворотним.

З наших невдач — нечисленність нашої фракції і те, що в неї не влилися інші, не створено єдиного блоку. Подивіться, як зомбує депутатів керівництво Компартії. Багато хто з них на помилковому шляху, виконують накази своєї номенклатури. Незалежні та соціал-демократи не захотіли конструктивної роботи. Від нас нахабно відірвали «шматки», виявилася «гнилизна» в наших лавах. Тепер ми підвищимо вимогливість у формуванні своєї команди.

В особистому житті думала, що дочка і син цього року влаштують свою долю, але вони важливий крок усе відкладають. Могла і бабусею стати. Я втратила найближчу людину: померла мама...

Володимир ФІЛЕНКО, перший заступник голови Народно-демократичної партії:

— Я став дідом, народився внук Владислав — найбільша радість року, що минає! У політичному плані також багато що вдалося. НДП стали сильною партією, сформували добре діючу фракцію в парламенті. З невдач: ми планували більше ніж 7 — 8 % отримати на виборах. І, найголовніше, разом з іншими демократичними фракціями не сформували «праву» більшість. Тут нас знову випереджають «ліві», саме вони в керівній «верхівці» Верховної Ради. На 1999 рік наше головне завдання — висунути єдиного кандидата і виграти президентські вибори!

Олександр ТУРЧИНОВ, голова центру координаційної ради об’єднання «Громада»:— Усього було потроху: хорошого і поганого. Рік видався складним, проходив у жорсткій боротьбі. Наша партія подолала 4-відсотковий рубіж і стала однією із могутніх фракцій у парламенті. Брудним, сфабрикованим скандалом вважаю метушню навколо лідера «Громади» Павла Лазаренка. Справжні друзі пізнаються в біді. Наша команда працювала згуртовано в найрізноманітніших ситуаціях. Усі випробування ми витримали, відстоюючи свої позиції. Незважаючи ні на що, я залишаюся оптимістом. З історією домовитися не можна, час усе поставить на свої місця. Сподіваюся, що 1999 рік поліпшить ситуацію у всіх сферах нашої країни. Для цього треба добре працювати. Довести до логічної точки «бюджетну війну» і наступного року мати народний бюджет.

Олександр МОРОЗ, голова фракції Соціалістичної і Селянської партії України «Лівий центр»:— Політична боротьба була гострою. Я брав участь у ній відкрито, чесно і послідовно. Не маю наміру поступатися і наступного року. Поки що не вдалося те, що суб’єкти політичної дії не кажуть від себе, а озираються на «начальство». Наше суспільство не консолідується на вирішеннях тих завдань, які потрібні Україні сьогодні. Верховна Рада працює нечітко. Не знайдено шляхів подолання економічної кризи, не завжди послідовні в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики, ніяк не стабілізується життя країни і її громадян. Не думаю, що 1999 рік полегшає, але треба працювати і працювати.

Віталій і Володимир КЛИЧКИ, боксери:— Минулий рік був загалом вдалим. Ми з моїм братом Володимиром завоювали свої перші титули в професійному боксі. Стали інтерконтинентальними чемпіонами. Я став чемпіоном Європи в суперважкій ваговій категорії. Влітку ознайомилися із системою американського боксу. Успішно провели там свої рейтингові бої. А найголовніше, ми подарували свято професійного боксу для наших співвітчизників — киян. 1999 рік обіцяє бути ще цікавішим, ніж той, що минає. З Евандером Холіфілдом проведемо близько 15 поєдинків (шість із яких титульні). У середині наступного року відбудеться бій за звання чемпіона світу між мною та нинішнім володарем цього титулу Хербі Хайдом. Міжнародний фонд сприяння і розвитку спорту «Спорт — ХХI століття», керівниками якого ми є, та Київська міська адміністрація профінансують реконструкцію статуї Святого Архангела Михайла — заступника нашої столиці. Її встановлять на своє місце: між куполами Михайлівського Золотоверхого cобору. Станеться це у травні на День Києва.

А Володимир додав: «У році, що минає, «бочку меду» зіпсувала ложка дьогтю — моя поразка на турнірі в Києві. Я зможу дістати уроки з цієї гіркої помилки й повернути собі звання чемпіона в матчі-реванші. Він повинен відбутися також у Києві (травень або вересень 1999 року). У моїх спортивних планах на майбутній рік — проведення боїв за звання чемпіона Європи».

Богдан СТУПКА, актор:— Вважаю 1998 рік не дуже вдалим. У театрі ім. І. Франка грав старий репертуар. Жодної прем’єри! Правда, знявся у трьох кінофільмах. Успіх це чи невдача, покаже 1999 рік, коли стрічки вийдуть на екрани, із ними ознайомляться глядачі. У «Чорній раді» граю гетьмана Брюховецького. Постановнику Миколі Засєєву-Руденку доводиться вишукувати усякі лазівки, економити на всьому, знімає за гроші. І це тоді, коли фільм стоїть у планах нашого Міністерства культури. В екранізації історичного роману Г. Сенкевича «Вогнем і мечем» польський режисер Єжи Гофман побачив мене Богданом Хмельницьким. А Ріжи Варньє у картині «Схід — Захід» доручив невелику роль полковника Бойка. Сподіваюся, що наступного року ці роботи помітять на кіноринку Європи, реалізуються й театральні плани. Восени будівельники обіцяють здати малу сцену. Ми маємо намір її відкрити відродженим брехтовським спектаклем «Кар’єра Артура Уї» (режисер В. Кузьменко-Делінде). Мрію, щоб у Києві нарешті з’явився кінотеатр, де показували б найкращі фільми нашого кінематографу.

Олександр ПОНОМАРЬОВ, співак:— Найбільший успіх — народження дочки Жені. Їй уже 9 місяців. Я задоволений і концертним туром, що відбувся по всіх областях України. Відкрив свою студію звукозапису «З ранку до ночі». Приємно, що третій рік поспіль фестиваль «Таврійські ігри» називає мене «Найкращим співаком». А мій другий альбом «Перша й остання любов» подобається публіці. Великих провалів і невдач 1998 року не було. Так, нестиковки, затримки з виходом кліпів. Зараз працюю над новим альбомом «Свята Ганна».

Костянтин СИТНИК, академік Національної академії наук України:

— Із позитивних моментів хочу виокремити перемогу нашої НДП, її конструктивну роботу в парламенті. Я написав декiлька гарних наукових робіт з екологічних питань, деякі прогнози на майбутнє тисячоліття. Опублікував їх не тільки в спеціальних журналах, але і в суспільно-політичних газетах. Цього року вперше в житті побував у Греції на конференції з біополітики (захист життя на Землі). Адже нині загроза не тільки окремим лісам, горам, рікам і регіонам, а вже самого життя людей. З особистої точки зору, рік був непоганим. Десь між «3» і «4». На жаль, не бачу в жодній галузі поліпшення діяльності: ні у виробництві, ні в науці, ні в сільському господарстві. Трохи краще в культурі (таланти не перевелися). Тенденцій до кращого не з’явилося 1998 року. Немає яскравих і сильних нових політиків — як мудрих, вольових і діяльних особистостей. Схоже, система не спрацьовує, щоб їх залучати до роботи. Два місяці Верховна Рада «знайомилася» з людьми, шукала компроміси. Розслаблятися не можна, нас чекають іще більші випробування. Дуже багато буде залежати від того, хто стане президентом України на наступний термін.Хоч би якими були погляди на нинішній і майбутній рік таких різних відомих людей, усі опитані призналися в одному, що Новий рік — їхнє улюблене свято, коли вони загадують бажання. Ми бажаємо їм успіху і виконання навіть найвідчайдушніших планів!Тетяна ПОЛІЩУК, «День»

№252 31.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»