"Основна проблема українського народу - невіра в себе", -

Конфлікти виникають не через відмінності... Вони виникають через нетерпимість, себто нецивілізоване ставлення до відмінностей. Адже ніщо не буває однозначно поганим чи однозначно добрим. Світ сповнений нюансами. Тому треба навчитися пізнавати й розуміти одне одного, а не втручатися в те, що для нас, за великим рахунком, є незбагненним. Можливо, так ми й були задумані Творцем: незбагненними одне для одного, щоб навчитися терпимості й мудрості.

Наша сьогоднішня бесіда з Послом Ісламської Республіки Іран в Україні паном Бехзадом Мазохері. Пан Мазохері народився в місті Ісфагані в Ірані, там закінчив середню школу. Вищу освіту здобув у США: вчився в університеті у штаті Техасс за фахом інженер-будівельник.

- Одразу по закінченні університету я повернувся додому, де йшла ірано-іракська війна - говорить пан Посол - і пішов на фронт. Згодом Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята 598-ма резолюція про припинення бойових дій між Іраном й Іраком, і над її виконанням, щоб сторони прийшли до взаємної згоди, треба було працювати. Я був у складі делегації з іранського боку. Потім я очолив департамент МЗС Ірану з економічних і стратегічних питань і одночасно був радником міністра з цих же питань. Потім був призначений послом у Голландію. Але в цей час відбувся розпад СРСР, і знадобилися дипломатичні кадри. Мені запропонували вибирати - я вибрав Україну.

- Чому Україну?

- Ця історія пов'язана з моїм батьком. 1975 року як представник робітничого класу Ірану він був запрошений до СРСР на першотравневі свята. Тоді він відвідав і Київ, а звідси прислав мені лист у США про те, як йому сподобалося місто. Він навіть писав, що вийшовши на пенсію, хотів би провести тут решту життя. Коли мені запропонували вибирати, я згадав його листа.

- І в нього з'явилася можливість приїхати знову...

- Так. Я тут уже шість років, і батько приїжджав - жив зі мною.

- У вас є сім'я?

- Дружина і двоє дітей. Дружина програміст, але тут не працює. Доньці сім років, вона ходить до іранської школи при посольстві, сину - п'ять. Він ходить до українського садочка. Діти розмовляють російською та українською. Я також вивчив тут російську. Ми тут дуже добре почуваємось.

- Ви могли б порівняти своє перебування у США з життям в Україні?

- Важке запитання. Я був у США, коли був молодий. У той час мені сподобалася ця країна, американці в масі своїй дуже порядні, релігійні люди. Але з точки зору наших ділових стосунків Україна може забезпечувати наші інтереси, а США не можуть, чи не хочуть їх захищати.

- Я запитала про ваші просто людські враження...

- Мені більше подобається Україна, психологія людей...

- Але в Україні значно більше проблем, чи ні?

- Це у вас багато проблем. У нас немає. Справді немає проблем ані в побуті, ані в професійній діяльності. Український народ набагато більше схожий на іранський. За своїм менталітетом, за своєю щедрою культурою ви набагато ближчі до Сходу, аніж до Заходу, навіть якщо ви цього не усвідомлюєте. Ви більше розумієте й цінуєте мистецтво. Американський народ - я говорю про народ, а не про його керівників - дуже простий народ. Ним легко маніпулювати. Американці дуже довірливі. І їхня партійна система така, що легко можна "формувати" думку, змінювати думку. В американському суспільстві легко стати пророком, навіть у прямому сенсі цього слова. Одна невелика група ісламістів нещодавно навернула в цій країні до ісламу протягом короткого часу 3 млн. людей. Я, здавалося б, мав би бути задоволений таким фактом, але ж це ненормально.

Ваші люди, навпаки, недовірливі. Вони нелегко йдуть на контакт із іноземцями - позначився досвід довгих років радянської пропаганди, коли кожний іноземець запідозрювався у шпигунстві.

- А хіба іранське суспільство не тоталітарне? У нас була партійна ідеологія, у вас релігійна?

- Це інше. У нас є багатопартійна система. Інше питання, що люди не прагнуть належати до якоїсь партії, вони діють незалежно. І всередині кожної партії з різних питань постійно є розбіжності. А різні думки - це непогано.

Релігія ж - це не політика. Люди вірять з народження, у нас дуже релігійні сім'ї. Я, наприклад, з дуже релігійної сім'ї.

- Читаючи Коран, я була вражена тим, що в ньому є поради практично на всі випадки життя. Наприклад, чітко сказано, яке майно чоловік повинен надати дружині у разі розлучення...

- Іслам відповідає всім вимогам сучасного суспільства. У ньому обумовлюються соціальні питання, питання сім'ї, виховання дітей, майнові.

Коран написано дуже простою, доступною розумінню простої людини мовою, і не потребує тлумачів. І кожна людина самостійно відповідає за свою поведінку перед Богом і людьми. Наприклад, під час посту ніхто ж не приходить у дім і не перевіряє, чи дотримуємося ми посту. Бо людина відповідальна перед Богом, і це не стосується інших людей. Під час посту заборонено брехати, і це також важко перевірити...

- А в інший час можна?

- Людина за вдачею - грішна. Немає безгрішних людей. Ваш Філарет також признався нещодавно в передачі "П'ятий кут", що й він небезгрішний. У місяці Рамазані не можна пити, їсти, курити у денний час - тільки після заходу сонця. Не можна вступати у сексуальні стосунки. Цей місяць - як тренування, щоб і в інший час ми могли стримувати себе й не грішити.

- А який гріх у їжі?

- Річ не в цьому. По-перше, це корисно з медичної точки зору: відбувається очищення організму. Окрім того, голодування, нехай навіть тимчасове, примушує людину подумати й зрозуміти бідних. І тоді заможніші починають їм допомагати. Протягом цього місяця багаті постійно пригощають бідних, а по закінченні посту жертвують гроші тим, хто потребує - старим, інвалідам тощо.

У нас свої звичаї і традиції. Багато в чому звинувачують ісламську релігію, але ж вони з'явилися ще до виникнення ісламу. Ісламська революція не була актом насильства - вона виросла з народу. І за шаха чимало жінок не хотіли знімати хустки з голови: з них хустки зривали на вулицях. Це правда. Або вони не ходили до школи, бо туди треба було йти з непокритою головою. Для багатьох наших жінок зняти хеджаб, як вашим зняти сукню перед усім світом.

- А чи правда, що у вас дуже суворо карається подружня зрада?

- Смертною карою через повішення. Трапляється це вкрай рідко. Бо справа розглядається в суді, і мають дати свої свідчення чотири свідки, які безпосередньо це бачили. До речі, і це не закон революції. Так було й за шаха. Покарання однакове для чоловіка й жінки.

- Можна наївне запитання: чи справедливо, що один чоловік може мати чотири дружини?

- За законами Корану - так, може. Коли з'явився іслам, було багато воєн між мусульманами і невіруючими. Чоловіки гинули, і кількість жінок значно перевершувала кількість чоловіків. Жінки не працювали - вони залишалися з дітьми без допомоги і підтримки. Ось тоді й з'явився такий закон, що один чоловік може протегувати чотирьом жінкам. Йшлося не тільки про задоволення. Чоловік має всіх дружин утримувати, дотримуватися справедливості й рівності між дружинами. Але нині чоловік не може одружуватися вдруге без згоди першої дружини. І такі шлюби трапляються дуже рідко, а суспільство ставиться до них негативно з погляду сучасної моралі й етичних цінностей. Таких чоловіків, простіше кажучи, не поважають.

- Можна сказати, що західні жінки здаються вам більш доступними через те, що ми вдягнуті в меншу кількість одягу?

- На перший погляд, при першому приїзді до будь-якої західної країни, таке враження складається. Але спілкуєшся з людьми й розумієш, якщо жінка легко одягнута, це ще не означає, що вона легкодоступна. У вас інші традиції. Однак наші дівчата й у хеджабі красивіші за багатьох інших. І не думайте, що в нашій країні жінки витрачають менше коштів на вбрання й зачіски, аніж будь-де. У них бувають свої жіночі прийоми, і ви не уявляєте, як вони виглядають, які в них туалети, прикраси...

- А звідки ви знаєте, адже це жіночі прийоми?

- Ми бачимо своїх дружин, матерів, сестер удома. У вас такий менталітет - жінки на вулиці красиво виглядають, а вдома взагалі не пильнують себе. Наші дружини вдома завжди "у формі", щоб чоловік не дивився на інших. А інші чоловіки її в такому вигляді не бачать, щоб не виникало спокус. І так було віками.

- А чи правда, що коли чоловік обирає собі наречену, жінка має перед ним повністю роздягнутися? А він може і не одружуватися потім?

- Правда. Повністю практично ніхто не роздягається. У нас важливо, щоб до весілля дівчина зберегла цноту. Дівчину чоловіку нерідко пропонують члени сім'ї, наричений і наречена можуть зовсім не знати одне одного. Він збирається зробити їй пропозицію, чому він, образно кажучи, не повинен знати, чи є в неї волосся на голові? Ну а потім, якщо вони подобаються один одному зовні, молоді зустрічаються, розмовляють, обговорюють різні питання, щоб зрозуміти, чи підходять вони одне одному психологічно. У вашому суспільстві люди дуже легко йдуть на розлучення. У нас розлучення позначається на репутації сім'ї. Тому перед тим, як одружуватися, треба добре подумати. Окрім того, за наречену чоловік має сплатити так зване "магріє": 50, 100 тис. доларів, або приміром, нерухомість на цю суму. Це велика сума, в Ірані середньомісячна заробітна плата - приблизно 70 доларів. Чоловік може не платити це відразу, але при розлученні суд простежить, щоб дружина отримала те, що їй належить. Окрім того, дружина отримує половину сукупного прибутку чоловіка за час спільного життя і половину майна. Чоловік зобов'язаний забезпечувати дітей до досягнення вісімнадцятирічного віку: суд призначає аліменти, в нас із цим дуже суворо. А у вас чимало чоловіків обманюють своїх колишніх дружин. Наприклад, у нашому посольстві українські співробітники, одержуючи 300, 500 доларів, просять у бухгалтерії довідку про те, що вони одержують 50 гривень.

- Ви це знаєте напевно?

- Звичайно. Але я в це не втручаюся. Ще в нас є так звана тимчасова форма шлюбу. Згідно з нашим законом іноземка, виходячи заміж за громадянина Ірану, має прийняти іслам. Окрім того, в нашій країні, як і у вас, немає закону про подвійне громадянство. Виходячи заміж за іранця, вона автоматично одержує громадянство чоловіка, тобто втрачає своє. Якщо вона не хоче цього робити, можна укласти "тимчасовий шлюб", при якому вона зберігає своє громадянство. У тимчасовому шлюбі обумовлюється термін, але ви можете вказати 99 років - і він буде постійним. Але чоловік і в цьому шлюбі зобов'язаний виплачувати "магріє" при розлученні, зобов'язаний утримувати дружину й дітей. Проте в контракті вказуються умови: наприклад, з ким при розлученні залишаються діти. Про це мова при укладенні постійного шлюбу не йде.

- Як ви проводите свій вільний час, пане Посол?

- Граю в теніс раз на тиждень. Плаваю в басейні шість разів на тиждень. В Ірані всі люблять спорт. Ми завзяті вболівальники футболу, в цьому ми поступаємося тільки Англії. Ходжу до театрів, на виставки. Раз на тиждень обов'язково відвідую ВДНГ.

- Що ви хотіли б сказати нашим читачам наостанок?

- Шість років я є свідком того, як живе й розвивається Україна після проголошення незалежності. У вас велика територія, багата земля. Географічно ваша країна міститься в дуже важливому регіоні. Інтелект, культура вашого народу перебувають на дуже високому рівні. Але ваша основна проблема в невірі в себе, у свої сили. Тривалий час ви залежали від Росії. Тепер її місце посідають західні країни. На мою думку, вам треба повернутися до себе. Ви повинні прагнути до збереження своєї незалежності й стати незалежними в повному сенсі цього слова у всіх сферах життя. Ви можете існувати без втручання з боку інших країн, адже й вони також мають потребу у вас. Треба більше поважати себе, розвивати й використати свої можливості. У вас багата древня культура. Не продавайте її дуже дешево. А краще - не продавайте взагалі.