Пассажем слід ходити з високо піднятою головою

Біля входу до Пасажу, з лівого боку, під двома ажурними арками завжди наглухо зачинені металеві ворота. Років 10, а то й 15 підряд вони викликають відчуття чогось таємничого та зловісного.

"Дуже-дуже давно зачинені!" - не заперечує помічник головного архітектора міста Борис Федорчук. Виявляється, прохід і проїзд тут небезпечні, оскільки арки руйнуються і час від часу згори падає каміння.

Б. Федорчук не заперечує, що необхідно вживати термінових заходів. В аварійному стані і самі арки, і скульптури при них (здається дивом, як удається двом кам`яним "чолов`ягам" утримуватися на п'єдесталі, котрий розколовся). Ще три роки тому Б. Федорчук, працюючи головним архітектором Старокиївського району, неодноразово звертався і до районної, і до міської адміністрації з вимогою ремонту і цих об`єктів, і всього Пасажу. Проте нічого не досяг. Тим часом починає потроху сипатися і з парадної арки, під якою щоденно проходять тисячі людей і яку буде дуже складно зачинити ворітьми.

Не можна сказати, що владу ніколи не займала архітектура Пасажу та будівель, які прилягають до нього. Старожили добре пам`ятають "італійські" портики, зведені на трьох рівнях будинку №17 на Хрещатику. Років шість тому ці добротні надбудови раптово знесли без особливого розголосу та дослідницьких вишукувань.

-- Портики прибрали після тієї трагедії на главпоштамті, -- пояснює головний архітектор Старокиївського району Олена Погребняк. - Я гадаю, коли б їх "зрізали" просто так, безпідставно, тоді б і навпроти, в сусідньому будинку "зрізали".

Питання, коли ж їх відновлять - адже йдеться про пам'ятку архітектури, котру охороняє держава, -- сьогодні є риторичним. Між тим, усі ці роки шість балконних дверей вгорі відкриваються "в нікуди", у простір. А внизу - кафе "Хвилинка"...

-- Я кожного дня з побоюванням дивлюся на ці балконні двері, які раніше виходили на терасу портиків, -- каже Георгій Григорян, зав. виробництвом кафе. -- Влітку не так страшно, ми тенти напинаємо, а от взимку й восени дуже небезпечно...

-- Треба залучати комерційні структури, розташовані в цьому мікрорайоні, -- вважає Борис Федорчук. - Однак щоб вони виділили гроші на ремонт міських споруд, їх необхідно чимось зацікавити... - висуває цікаву думку Борис Олександрович.

Від двох організацій пропозиції уже надходили. Влітку торік ЗАО "Торговий дім "Хрещатик" звернулося до районних і міських властей за дозволом про реконструкцію й розширення складських приміщень гастроному на вул. Хрещатик, 13. Старокиївська райдержадміністрація дала принципову згоду на "розв'язання цього питання в належному порядку", та, враховуючи великі дірки в бюджеті, лише "... за умови фінансування й виконання ремонтних робіт рогу лівої частини входу до пасажу, простукування й заміни облицювальної плитки, та приведення в належний стан лівої скульптури й постаменту після проведення відповідних проектних опрацювань". Прохач погодився на ці умови, як і на вимоги Управління охорони пам'яток історії, культури й історичного середовища про необхідність "проектування проводити на підставі історико-архівних досліджень з урахуванням стану будівлі й оточуючого історичного середовища". Мабуть, такі "бартерні" вимоги задовольнили б не тільки обидва боки, що домовляються, а й третій - мешканців міста, оскільки "розширення складових приміщень" виконувалося б тільки всередині двору і не псувало б архітектурного ансамблю Хрещатика. Прооте відремонтувати арки і скульптури "на шару", на жаль, не вдалося, оскільки на цій ділянці під землею виявлено багато інженерних комунікацій, а на них, зрозуміло, будь-що будувати забороняється.

Поки торговельний будинок шукав альтернативні варіанти, з'явився ще один "реставратор" - українсько-американське СП "Шанс-Дракстер". Він теж прийняв вимоги, запропоновані райдержадміністрацією, обіцяючи все зробити у найкращому вигляді. Звісно, не за подяку. Аптека, що належала СП, міститься на самому розі Пасажу і майже прилягає до будинку № 13 на Хрещатику. Між ними тільки ці дві історичні арки, що сипляться-падають. "Шанс-Дракстер" мав намір капітально їх відремонтувати, "вдягнути" потім у скляний ковпак, котрий, як весільне вбрання, спадав би до самої землі. Ця смілива ідея, крім іншого, дозволяла фірмі розширити свої володіння на кілька десятків квадратних і кубічних метрів і звести на них нову архітектурну споруду - точку з продажу дитячого харчування. Все б нічого, однак, подумали в ГоловАПУ, пам'ятника архітектури шкода...

- Великий наступ триває нині на арочний простір міста. На всіх вулицях, - пояснює ситуацію у масштабах усього міста Борис Федорчук. - Ми всім відмовляємо, адже простір другого, третього плану має проглядатися...

Простір арок проглядається поки що добре. Ось тільки самі арки виглядають все гірше.