Платити — тільки за якість,

Житловому будинку на вулиці Княжий затон, що у Києві, всього 10 років, а проблем — як у старої хрущовки. Місцями протікає дах, на стінах з’явилися тріщини й відпадає штукатурка, а ще — не всі вікна між поверхами засклені, тому узимку на коридорах досить прохолодно. Усі ці проблеми мав би вирішити жек, на утриманні якого знаходиться будинок. Мав би, та не вирішує. І таких будинків у столиці та інших містах України — десятки. Про один із них — у місті Бровари — і те, як його мешканці відстоюють свої права, створивши веб-сайт дому, «День» уже писав (див. № 19—20, 5—6 лютого 2010 року, «На кому тримається країна»).

Мешканці столичного будинку теж не сидять склавши руки. Вони підготували разом колективний акт-претензію до жеку і вимагають усунути всі недоліки, через які будинок не готовий до зими. Поки що до створення веб-сайту вони не дійшли, але кілька десятків активних жителів, яким не байдужа доля будинку, тут є. Так, Валентин Левицький вивчив основні положення житлового кодексу України й розробив власний механізм, як можна відстоювати свої права, наприклад, не платити за «зіпсовані» або не надані послуги жеку. Про все це він розповідає іншим мешканцям свого будинку. Детальніше про те, що має знати кожен із нас як споживач комунальних послуг і як можна відстояти свої права, Валентин ЛЕВИЦЬКИЙ розповів «Дню».

— Пане Валентине, що стало поштовхом до того, що почали вивчати Житловий кодекс і розробляти свій механізм боротьби з жеком?

— Передусім — це підвищення тарифів за комунальні послуги. Ціни зросли, а на якості це не відобразилось. Тоді я і почав вивчати законодавчу базу. У більшості випадків жек одночасно виконує обов’язки балансоутримувача, управителя і виконавця послуг. Тобто, крім вивезення сміття, постачання води, тепла та електроенергії, він замовляє, перевіряє та оплачує різні види робіт. жек, по суті, контролює сам себе. Тому вплинути на нього можна тільки шляхом належного контролю мешканцями будинку. У ситуації з нашим будинком жек мав підготувати будинок до зимової експлуатації, але не зробив цього. Наприклад, у місцях загального користування не закриваються двері, відсутні вікна, у зимовий період машинні відділення багатьох під’їздів не мали скла, а мінімальна допустима температура повинна бути плюс п’ять градусів. Це передбачає законодавство. Чи може наш ліфт працювати якісно при мінусовій температурі? Вивчаючи одну з постанов Кабінету Міністру в сфері надання комунальних послуг, я зробив висновок, що в разі невиконання жеком заходів з утеплення місць загального користування будинку, споживач має право не платити за це. Тобто власники не повинні платити за ненадані послуги. А цієї зими вийшло так, що ми гріли повітря, ще й платили за це. Одиночні звернення громадян підготувати будинок до зими, як правило, нічим не закінчувалися. Особисто я звернувся до організації, але мені відмовились підписувати акт-претензії, а коли ми це зробили колективно, зібравши підписи 61 мешканця, результат був. Зараз до нас підключилися мешканці інших під’їздів, а в нашому будинку 320 квартир, разом з ними ми доопрацюємо цей акт і направимо в жек. Наша проблема не тільки в тому, що не всі люди знають свої права, я вбачаю системну проблему у нерозвиненості інституту управителів, їхньої невідповідальності перед нами.

— Як ви гадаєте, чому порушуються права мешканців? Можливо, ці самі управлінці та утримувачі просто керуються тим, що більшість людей не знає своїх прав, і виходить, що цим можна скористатися?

— У нас дуже мала кількість ефективних менеджерів, а також відсутня система контролю за роботою утримувачів будинку. Наприклад, жек, згідно із законодавством, повинен складати план підготовки будинку до осінньо-зимової експлуатації, а перед цим провести огляд приміщень, з’ясувати бюджет, який потрібен на виконання робіт, щоб підготувати будинок до експлуатації. Усі ці процедури знаходяться в руках одного органу, і якщо експлуатуюча організація добре виконує функцію контролю, то ми, як споживачі, взагалі не повинні цим займатися. Але ця функція не поставлена ефективно. Наприклад, великі торговельні мережі наймають сторонні організації і проводять такі операції, як таємний покупець, коли людина йде в один з мережевих магазинів, робить контрольну закупку, щоб побачити, як він працює і наскільки якісно надає послуги. У жеку такої функції не передбачено. Але якщо ми йдемо в магазин і стараємося не купувати зіпсовані продукти, таким чином оцінюючи неякісну роботу виробників, то в той же час ми купуємо послуги жеків, незважаючи на те, що їхні послуги «зіпсовані», незважаючи на те, що нас обвішують, тобто взагалі не надають послуги, а лише беруть гроші. На жаль, багато громадян про це не знають.

— Як ви дійшли до розробки схем та порад для мешканців у боротьбі за якісні послуги від жеку?

— Як споживачі ми повинні розуміти, що саме купуємо в жеку. Оскільки його послуги є послугами вимушеного попиту, бо я не можу відмовитися від однієї організації і взяти іншу, то ми змушені оплачувати 100% цих послуг, незалежно від якості. За законом споживач має право одержувати необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їхня вартість, якісні та кількісні характеристики. Тобто те, скільки разів на місяць має прибиратися під’їзд, яку якість цього прибирання ми повинні очікувати, скільки разів на рік повинна проводитися боротьба з гризунами, санітарна обробка приміщення тощо. Якби ми ці послуги мали, то могли б контролювати це на своєму рівні, але ця функція лежить на управителі. Але управитель, балансоутримувач і виконавець робіт — це одна організація. Тому контролювати її можна тільки знаючи закон. Я розробив на основі законодавства певні положення, що має знати споживач, за що платити, а за що — ні. Спочатку ці схемки були розвішені на дошках оголошень біля будинку. Але її активно зривали працівники жеку. Потім я поспілкувався з юристом, скориставшись його порадами, поговорив із фахівцями, що зривали цю інформацію, і після розмови вони припинили це робити.

— Що має знати кожен мешканець будинку, є певні ключові положення, без яких неможливо обійтися?

— Перш за все — вимоги законодавства про те, які розділи договору між жеком та мешканцем обов’язково повинні бути. По-друге, чітко розрізняти, хто такий управитель, балансоутримувач та виконавець послуг. Чітко треба розуміти, з ким мешканець заключає договір, бо від цього залежить, від кого вимагати їх якісного надання. А також — не мовчати. Якби не писали акти-претензії до жеку, то не мали б певних позитивних змін. Так, на одному з вікон не було скла, лише плівка. Спочатку ЖЕК забив його фанерою, але ми подали повторну скаргу, і тоді в нього вставили скло. Більшість мешканців нашого будинку проявляють високу активність. На останніх зборах ми дійшли висновку, що нам треба створити веб-сайт, аби легше було спілкуватися з іншими мешканцями. А поки що ми вводимо такі собі посади старшого поверху, старшого під’їзду, з них складається рада будинку. Це дозволить ефективно обмінюватися інформацією і представляти нашу колективну думку в стосунках з жеком. А взагалі в кожному ж будинку є люди з активною позицією. Мешканці повинні делегувати певні функції саме їм.