Прощальна хроніка від Олександра Клековкіна

17 листопада — перша постановка оперети Iмре Кальмана «Сiльва (Королева чардашу)».

Фiльм «Народження нацiї» Д. У. Грiффiта. В основi фiльму теза про те, що усi нещастя Америки пов’язанi з програшем у Громадянськiй вiйнi та вiдмiною рабства негрiв. Справжнi герої фiльму — месники з ку-клукс-клан. Фiльм викликав протести серед представникiв громадськостi, критики. Виробництво фiльму коштувало сто тисяч доларiв.

«Ягня» — перший фiльм за участю американського актора Дугласа Фербенкса (1884-1939), який втiлив у собi риси справжнього американця й фiлософiю «американського панамериканизму» (made in USA) — спритного, винахiдливого, кмiтливого, з обличчя якого нiколи не сходить посмiшка та якого нiколи не зраджує добрий гумор.

Марiнеттi видрукував свою другу театральну програму — «Манiфест футуристичного синтетичного театру» . На змiну традицiйному театру повинен був прийти театр «синтетичний, алогiчний, динамiчний, симультанний, iрреальний». У цей же час була створена акторська трупа на чолi з Бертi, яка возила футуристичнi «синтези» Марінетті по всiй Iталiї. Синтезами Марiнеттi називав крихiтнi п’єски-сценарiї (всього їх було написано шiстдесят штук), в яких були реалiзованi усi заявки футуристичних манiфестiв. У синтезi «Симультаннiсть» на сценi одночасно й майже без слiв протiкало життя мiщанської сiм’ї та кокотки. Синтез «Основи» мав такий вигляд: завiса на сценi пiднiмалася на висоту, яка дозволяла бачити людей, що знаходяться на нiй, лише до пояса. Цi половинки тiл повиннi були дати глядачевi уявлення про ситуацiю, в якiй знаходились їх «власники». Тут були солiднi, утопленi у крiсло зади, «розмовляючi» з ефектними нiжками; ноги, котрi переступали вiд нетерпiння, ноги, якi постукували по пiдлозi i т. iн. В синтезi «Їдуть» сцена представляла собою бенкетний зал з накритим посерединi столом. Почувши вiд мажордома «Їдуть», слуги здiйснювали останнi приготування до прийому гостей. Гостi так i не з’являлись. В синтезi «I жодної собаки», що незмiнно викликав роздратовану реакцiю публiки, по сценi, що представляла пустельну нiчну вулицю, пробiгала собака. Потiм завiса опускалась. У п’єсі-синтезі «Вулкан» коханцi-еротомани вирiшували зробити свою пристрасть схожою на виверження Етни, щоб поєднати красу насолоди з красою руйнування, після чого розiгрувалася пiротехнiчна мiстерiя за участю Етни, Мiсяця, поета i натовпу, доведеного до екстазу, а самі коханцi гинули пiд вулканiчною лавою, в той час як поета вбивав натовп, сп’янілий вiд його еротико-руйнiвних вiршiв.

1916

8 лютого — Трiстан Тцара знайшов слово «дада» («дерев’яний коник»), що лягло в основу «дадаїзму», мистецького напряму. Дадаїсти влаштовували вистави, в яких брали участь Бретон, Супо, Елюар, Арагон, Пере, Рiбемон-Дессень, Сатi, Кокто, Макс Жакоб. Головним iдеологом дада був Тристан Тцара, автор п’єс «Газове серце», «Хустинка з хмар», «Перша...» i «Друга небесна пригода пана Антипiрина». Основний теоретичний постулат дада — «думка формується у ротi». Вiд цього дадаїстського постулату пiзнiше народилася технiка «вiдключення розуму» i «автоматичного письма». Головними критерiями мистецтва у дадаїзмi були повний розрив з традицiями свiтового мистецтва, втеча вiд свiту, уявлення про свiт як про божевiльний хаос. У 1918 році Ервiн Пiскатор, Вiланд Херцфельде, Георг Гросс та iншi створили у Берлiнi дадаїстський гурток. Мрiючи створити дадаїстський театр, вони однак не здiйснили свого намiру, натомiсть створили театр полiтичний. Пiскатор згадував про цей перiод: «У той час ми приклеювали бороду Монi Лiзi, перетворюючи її на чоловiка. Ми ховали мистецтво, i Георг Гросс танцював степ на могилi, в якiй лежало мертве мистецтво. Все це було майже Беккетом a la 1918, проте ми не чекали на Годо, ми прагнули фактiв». У 1927 роцi студенти Паризької художньої школи, у вiдповiдностi з традицiєю, втопили у Сенi зроблену ними ляльку — художнє уособлення дадаїзму.

16 травня — Лесь Курбас органiзовує у Києвi театральну студiю зi студентiв, що навчалися в Музично-драматичнiй школi iм. М. Лисенка. З вересня студiя виступає пiд назвою «Молодий театр», з лютого 1918 року — як товариство на вiрi «Молодий театр». Це був, за словами В. Василька, «невеликий гурток iнтелiгентної театральної молодi, бiльшiсть з якої досi не брала участi в iснуючих професiональних трупах через деякi матерiальнi причини, а бiльше через моральнi... Охота хiба молодому тiлом i душею артистовi йти в дiло, де ставлять «Зайцiв», «Паливоду», «Ковбасу...» i таке iнше. Як грати такi п’єси, то можна й зовсiм не грати... Працювали вони майже всю осiнь i цiлу зиму над «Царем Едiпом», шукали пластичного руху, тону...»

Силами Українських Сiчових Стрiльцiв пiд опiкою i охороною коменданта Збiрної Станицi у Львовi i коменданта Коша УСС органiзовано український театр, що працював у Галичинi i на Херсонщинi. Працювали в ньому УССтрiльцi.

Iсаак Ельгард заснував в Америцi власну трупу для українських вистав. З цiєю трупою вiн об’їхав Нью-Йорк, Фiладельфiю, Балтимор, Пiтсбург, Клiвленд, Детройт, Чiкаго, Сен-Луїс, Торонто, Квебек, Монреаль та iншi мiста. В репертуарi театру були «Запорожець за Дунаєм», «Майська нiч», «Тарас Бульба», «Мартин Боруля» та «Суламiф».

1917

28 сiчня — у Києвi, у мiському саду «Шато-де-Флер» (вул. Александрiвська, 12) вiдкрився театр-вар’єте «Шато».

20 лютого — у Києвi «оперету «Зон» сменил одесский фарс Михаила Чернова, ехидно названный Я. Ядовым как «курс раздеванья». За исключением «фарса-сатиры» на высшее общество Берлина «Приют кающихся грешниц», бывшего, как сообщали газеты, под запретом в Германии, в театре также идут фарсы, «трактующие о прелестях, которые сулят нам узы Гименея». Здесь проводятся «веселые вечера Парижского жанра», ставятся «спектакли-монстры», состоящие из драм, комедий, фарсов и шаржей».

26 лютого — у нью-йоркськiй студiї «Victor» п’ятеро бiлих музикантiв з Нового Орлеану записали першу джазову платiвку. «Original Dixieland Jazz Band» виконав п’єси «Livery Stable Blues» i «Dixieland Jazz Band One- Step».

16 березня — у Києві «День свята революцiї» — масова манiфестацiя, в якiй окремою колоною пiд жовто-блакитними прапорами взяли участь українськi органiзацiї. Знищення пам’ятника прем’єр-мiнiстру Росiї П. Столипiну на Думськiй площi. Створення Українського вiйськового клубу iм. гетьмана Полуботка (голова — поручик М. Мiхновський).

1 квiтня — у Києві вiдбулась перша всенародна манiфестацiя, названа Святом Свободи, з участю українського вiйська, студентiв, робiтникiв, урядовцiв, учнiв i т.д. На площi вiдслужено панахиду за померлих у вiйнi українських воякiв. Пiд час Манiфестацiї промовляв Михайло Грушевський, закликаючи всiх скласти присягу перед образом Шевченка.

(Початок див. у «Дні» від 28.01. Далі буде)