Причал, ресторан, музей...
Під час реконструкції київського річкового вокзалу інвестор обіцяє зберегти унікальні мозаїки ХХ століття — громада вимагає гарантій
Майже чотири роки річковий вокзал зачинено на реконструкцію. Оновлену споруду на чотири поверхи з боку Дніпра та два поверхи з боку Поштової площі міська влада обіцяла відкрити до Дня Києва ще 2012 року. Тепер будівлю чекає чергова реконструкція, але вже за кошти інвесторів. Адже за цей час річковий вокзал перейшов у приватну власність, як стверджують журналісти програми «Схеми», до Нестора Шуфрича та Михайла Бродського. Одіозні політики та бізнесмени планують перетворити вокзал на ресторанну галерею, і невідомо, чи буде споруда доступною для громади як відкритий суспільний простір?
РУЙНАЦІЯ АНСАМБЛЮ — ПРИВІД СУДИТИСЯ
Є дві речі, на які інвестори мають звернути увагу: віднедавна вокзал має статус щойно виявленої пам’ятки архітектури, і доки не буде висновків від Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», реставрацію починати не можна. Крім того, всередині вокзалу є унікальні мозаїки, що належать до монументально-декоративного мистецтва другої половини ХХ століття — автори вдалися до новаторського поєднання керамічної плитки та кольорового цементу. Тож головна вимога архітекторів та мистецтвознавців — під час майбутньої реконструкції зберегти всі вісім панно.
«Монументально-декоративний ансамбль вокзалу — це вже факт українського мистецтва та культури, — наголосила мистецтвознавець Галина Скляренко. — Художники, які працювали тут — Іван Литовченко, Валерій Ламах, Ернест Котков, є класиками українського мистецтва ХХ століття. Тому, безперечно, цей ансамбль треба зберегти. Його руйнування має бути оскаржено в суді».
РЕСТОРАННА ГАЛЕРЕЯ НА ВОКЗАЛІ
Нещодавно фонд «ІЗОЛЯЦІЯ» провів зустріч митців із представником проекту «РічПорт» (так зветься проект ревіталізації та реконструкції вокзалу). Вийшов змістовний та виважений діалог, але виникає питання: чи правда все те, що озвучив громаді представник інвестора?
Зі слів Антона Фрідлянда, речника проекту «РічПорт», випливає, що з весни розпочнеться реконструкція об’єкта, за попередніми даними, у ньому з’явиться 15 ресторанів, туристичний центр, суспільний арт-простір, один із закладів громадського харчування буде музеєм-рестораном, присвяченим історії річкового транспорту. За словами речника, вокзал буде доступний для всіх бажаючих, при цьому питання збереження мозаїк для інвестора взагалі не стоїть як дискусійне — збережуть їх обов’язково. Сам річковий вокзал планують змінити так, щоб згодом запрацював як річкова станція з круїзними катерами.
ЯК БУТИ З ПАННО «ЖОВТЕНЬ»?
Інвестори ще не знають, як бути з панно комуністичного змісту «Жовтень», де зображено червоноармійця з радянським прапором. Зважаючи на закон про декомунізацію, власники розмірковують: залишати мозаїку чи демонтувати?
На думку Галини Скляренко, мозаїки річкового вокзалу варто доповнити інформаційними табличками, на зразок тих, що є на пам’ятках архітектури чи культури, з роз’ясненнями цінності мозаїк та їх політичного підтексту. Юрист фонду «ІЗОЛЯЦІЯ» Галина Василевська вважає, що стосовно мозаїки «Жовтень» є кілька варіантів: «Є так звана косметична декомунізація — тобто можна прибрати гасло та прапор, а саму композицію зберегти. Інший варіант — внести весь комплекс мозаїк до переліку пам’яткоохоронних. Так збережеться культурна пам’ятка, ми не будемо варварами та вандалами, які знищують власну культурну спадщину, і водночас реставраційний процес ітиме в нормальному руслі».
ІНВЕСТОРУ БРАКУЄ ДОКАЗІВ
Щоб реалізувати другий варіант, експерти «ІЗОЛЯЦІЇ» звернулися з відкритим листом до Міністерства культури, щоб включили мозаїки в реєстр пам’яток, що охороняються. Досі відповіді не отримали. Антон Фрідлянд, коли вислухав думки митців, зробив висновок: «Юридичних доказів, чому їх (комуністичні елементи «Жовтня». — Авт.) треба зберегти, я не почув».
Можливо, більш переконливі аргументи експерти знайдуть під час наступних зустрічей, про що була домовленість. Заразом буде можливість контролювати перебіг реставрації річкового вокзалу. Адже громадськість, зокрема митці та архітектори, хоче гарантій, що до її порад дослухатимуться, — поки стовідсоткової довіри до інвестора немає. А у вас?
