Привітайте матерів!

11 травня в Україні відзначають День Матері. Вшанування Матері – матері, яка народила, матері-Батьківщини і матері-Землі має і сакральний смисл, і ментальний, і соціальний прояв. Роль жінки, матері  в суспільстві змінюється. Як з цим в Україні?

По-перше, як свідчать демографи та соціологи, материнство в Україні постарішало: все більше молодих дівчат відкладає народження дитини. Друга тенденція – зросла кількість безплідних пар: нині таких – понад 1 мільйон, а сімей з дітьми налічується 6,5 мільйони. Ще одна особливість – українці стали більше всиновлювати дітей та брати під опіку. Також, за даними Державного комітету статистики України, у нас зростає кількість самотніх людей: 23% від усіх домогосподарств – це одинокі громадяни, і більшість з них – жінки пенсійного віку. Переважна частка їх виростила дітей, проте, згідно з дослідженнями Асоціації психіатрів України, кожна четверта жінка у віці 65+ часто перебуває в депресії. Детальніше про особливості життя сучасних українських матерів розповіла провідний науковий співробітник Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Світлана АКСЬОНОВА.

– Світлано Юріївно, чи можна говорити сьогодні про якісь серйозні зміни в інституті сім’ї, пов’язані з роллю жінки-матері?

– Ми мали б набагато цікавішу та повнішу інформацію, якби провели Всеукраїнський перепис населення. А то нам зараз доводиться опиратися на результати 2001 року. З часу проведення останнього перепису минуло 13 років, тому важко відповідати на багато запитань… Нам потрібна така інформація, тому що інститут сім’ї відчуває на собі дуже багато трансформацій: у новому тисячолітті – це зовсім інші риси. Але ми маємо дослідження домогосподарств, яке теж є досить цікавим.

Зараз головна тенденція для України у області народжування дітей –  постарішання материнства: середній вік матері підвищується, і складає 27,5 років. Підвищується він поступово, зміни не такі суттєві, але у 1990-х роках цей вік становив 24 роки. Жінки через різні міркування відкладають народження дитини на більш пізній вік. Головний фактор – отримання вищої освіти. Дівчина хоче бути дипломованою, міцно стояти на ногах, зробити перші кроки в професійній діяльності, а тоді народжувати. Тобто, вона хоче бути захищеною  і мати певну самостійність, яка б дозволила їй і захистити себе на ринку праці, в соціальному середовищі та гармонійно будувати стосунки зі своїм чоловіком. Це – загальна тенденція, яку ми виявили за допомогою спеціальних обстежень.

Що стосується середньої кількості, дітей, то є такий показник, як коефіцієнт народжуваності: скільки дітей припадає на одну жінку. В Україні він сьогодні – дуже низький: на 10 жінок припадає 15 народжених дітей. А для того, щоб у нас чисельність населення не зменшувалося, на 10 жінок має бути 22 дитини. Як бачимо, в державі навіть не відбувається процес заміщення населення – його чисельність зменшується.

– Чи зростає кількість багатодітних матерів – адже високі соціальні виплати могли б сприяти цьому?

– В останні роки в структурі народжуваності частка дітей, народжених першими, поступово зменшується. Якщо раніше, наприклад, у 1980-х роках первістки складали до 60%, то у 2013 процент немовлят, народжених першими, склав 47%. Поступово збільшується частка дітей, які народжуються другими і третіми. Їхня частка сьогодні складає, відповідно, відповідно 36% і 11%. Майже 6% народжень – це діти, народжені четвертими (біля 3%), п’ятими, шостими, і так далі. До речі, у минулому році в Україні народилося майже 500 діток, які за черговістю народжуваності були 10-тими і більше. Це 0,1% від усіх народжених дітей. З року в рік чисельність багатодітних родин в Україні скорочувалася, і ця тенденція збереглася й зараз. Якщо сьогодні у нас родина, яка виховує трьох дітей вважається багатодітною, то можна сказати, що частка багатодітних сімей збільшується.

– На Вашу думку як демографа, що сьогодні є найбільшим викликом для матерів?

– Найголовніша проблема, яка стояла і буде стояти, яка не вирішена ні в Україні, ні в західних навіть дуже розвинутих країнах, – це поєднання материнства і професійної діяльності. Сьогодні кожна жінка хоче бути реалізованою в професійній сфері. Це – частина її особистості, це її грань. Без цього жінці дуже важко: їй замало бути лише дружиною, лише матір’ю. Звичайно, є відсоток, які добре себе почувають в ролі домогосподині. Але у жінки має бути вибір: якщо вона хоче поєднувати роботу і сім’ю, вона повинна мати таку можливість, а для цього повинні бути умови. Чи завжди там, де можливо влаштувати гнучкий графік роботи, роботодавці йдуть на це? Навіть якщо ми беремо не приватну сферу, а державну, де держава сама закликала поєднувати материнство з діяльністю і сприяти цьому, – в організаціях не завжди це практикують. Як ставляться до матері, коли вона залишається на лікарняному? Чи йдуть на зустріч, коли вона просить попрацювати вдома? Чи розвинута у нас сфера надання послуг соціальними працівниками, нянями, гувернантками, які можуть наглянути за дитиною (на платній чи безоплатній основі), якщо матері дуже треба виконати певну роботу? На жаль – тільки для дуже вузького проценту високодоходного населення. Бо не завжди є можливість залишити хвору дитину з бабусею, а інколи потребують догляду і хворі батьки… Це – найголовніше питання сучасних матерів.