Щастя за оголошенням

Американські психологи прийшли до жахливого висновку: самотність вбиває. Дослідження показали, що самотні, овдовілі або розлучені значно більше схильні до хвороб, ніж люди сімейні. І, відповідно, сильніше відчувають емоційне або фізичне зношення і частіше вмирають від серцево-судинних захворювань.

Проте, згідно зі статистикою, проблема самотності для українців неактуальна. Наприклад, минулого року, порівняно з 2001-м, кількість одружень збільшилася на 7,6 тисячі, і загалом путами Гіменея зв’язали себе 317 тис. 224 пари. Найміцнішими виявилися сім’ї в Закарпатській, Тернопільській і Волинській областях — там розлучалися на 70% менше, ніж одружувалися. Зате загальноукраїнська тенденція якраз зворотна. Якщо позаминулого року, за даними Мін’юсту, в Україні було 182 тис. 34 розлучення, то вже минулого — на півтори тисячі більше. Паралельно з цим збільшується кількість міжнародних шлюбів — переважно з жителями близького зарубіжжя та США — у 2002 році їх відбулося на 28 більше, ніж 2001 року

До речі, лідери з міжнародних шлюбів з українцями — росіяни — сьогодні констатують у своїх жінок зміни в шлюбній моді. Їхні психологи стверджують, що на неї істотно вплинули ринкові відносини й основною модною тенденцією для сучасних російських дівчат і жінок стало ототожнення себе з «товаром», який більш вигідно «продати» за кордон, ніж на батьківщині. Причому, згідно iз статистикою, за дворічний період розриваються 80—90% сімей, створених з допомогою шлюбних агентств.

А вітчизняних соціологів орієнтація на «імпорт» лякає мало. І в більшості своїй із демографами, які вважають, що таким чином ми втрачаємо наш генофонд, вони не погоджуються. Цілком закономірно, що беручи до уваги економічну нестабільність, матеріальні цінності запитані більше. Але з другого боку, зі слів кандидата філософських наук, старшого наукового співробітника Інституту соціології Наталії Лавриненко, у молодого покоління при виборі супутника життя основним критерієм продовжує залишатися кохання. А шлюби за оголошенням переважно характерні для дам «за тридцять», які вже пізнали сімейне життя і завищили вимоги до другої половини. Після невдалого шлюбу у вітчизняних чоловіках вони розчаровуються і, зважаючи на «вакансії» на зарубіжному шлюбному ринку, розцінюють західних чоловіків як потенційні ідеали. Ще один популярний варіант таких шлюбів — старі діви за українськими стандартами, які не вийшли заміж у «пік» шлюбного періоду (він припадає в Україні для жінок на 19—24 роки, а для чоловіків — 21—25 років). За всього багатства вибору, «асортимент» відповідних для них неодружених чоловіків не такий уже й великий. І тому, зі слів Н. Лавриненко, незаміжнім жінкам залишається тільки чекати хвилі розлучень або прагматично шукати щастя за оголошенням.

До речі, в останньому суспільствознавці не бачать нічого недостойного.

Сучасні українці атомізовані й заглиблені у свої проблеми, що, на думку доктора соціологічних наук, завідувача лабораторії психології мас та організації Інституту соціальної і політичної психології Олени Донченко, розучило і відбило бажання спілкуватися. Вся енергія йде на пристосування до навколишніх соціальних умов, а комунікація зводиться до обміну негативними емоціями та скаргами. У результаті безкоштовними психотерапевтами бути ніхто не хоче, як і посилювати свою пригніченість чужою.

До того ж через належну відсутність коштів звузилася ще й сфера дозвілля. Незважаючи на це, благовірного тепер шукають переважно в кафе, на дискотеках і в компаніях, а не на роботі і навчанні, як було раніше. У зв’язку з цим психологи вітають і знайомства через Інтернет. Мало того, вони визнають їх навіть певною мірою більш перспективними для майбутнього життя, ніж реальні. Адже, згідно з найпопулярнішою «шлюбною» теорією, чим більше у партнерів спільних соціальних характеристик, тим більше шансів у них прожити щасливе спільне життя. Оскільки любов до віртуальної реальності можна розцінювати як соціальну характеристику, вона вважається також чинником для згуртування.

Проте Інтернетом користуються лише 5% українців, і тому проблема переборщити з віртуальністю у нас гостро не стоїть. Набагато складніші справи з прагматичністю та романтикою. Остання метушні не любить, а, на думку О. Донченко, в’яненню романтизму в суспільстві сприяє ще й неякісна інформаційна продукція. Активно пропагованим у телепередачах і фільмах таким західним цінностям, як гроші і влада, протистояти ми не змогли. А закладені в ментальності емоційність і романтичність за економічної нестабільності стали лише причиною тотальної невротизації.

Але в кризи, як не парадоксально, є і свої плюси. Більшість респондентів в опитуваннях стверджують, що саме невпевненість у завтрашньому дні і є на даний момент основним об’єднуючим чинником. Психологи інформують, що вона ж зміцнила і статус сім’ї — від зовнішнього хаосу людина біжить до порядку, а він у сім’ї залежить насамперед від взаємин. До речі, висновки психологів базуються на соціологічних дослідженнях. Згідно з моніторингом, проведеним Українським інститутом соціальних досліджень, за стабільно падаючого рівня довіри до влади і силових структур, довіряти сім’ї з роками українці стали більше, — порівняно з 1994 роком, на п’ять відсотків. Щоправда, усвідомлюючи цінність сім’ї, 18% схильні думати, що шлюб — застаріла форма її організації. А серед людей у віці 18—28 років так вважають 28% чоловіків та 21% жінок.

Демографи кажуть, що це велика проблема. Відкладаючи на потім одруження, жінки пропускають оптимальний дітородний період. Разом із тим збільшується і кількість позашлюбних дітей. І це зважаючи на те, що вже нині половина наречених приходять до РАГСу вагітними. Зрозуміло, причина того класична — фінансова неспроможність утримувати сім’ю. Дослідження життєвої перспективи старшокласників, проведені в 1985 та 1995 роках, показали, що більшість юнаків і дівчат мають досить віддалені життєві цілі, пов’язані з соціальним і матеріальним просуванням. Але і разом з тим яскраво виражений оптимізм — до 30—35-літнього віку три чверті планували обзавестися власним автомобілем та дві третини — садовою ділянкою. А основним джерелом коштів на такі покупки називали батьків. Уже сучасні дослідження, зі слів Н. Лавриненко, показують, що 70% молодих сімей проживають у квартирі у батьків, а 90% — систематично отримують від них матеріальну допомогу. Програми з надання молодіжного кредиту на житло довели свою неспроможність, а допомоги молодим сім’ям із догляду за дитиною — нездатність до стимуляції народжуваності. Через ці причини соціологи констатують вимушене утриманство молодих українських сімей. А ті, хто з цим не погоджується, чекають кращих часів для одруження. Експерти вважають, що змінити ситуацію могло б набуття чинності нового Сімейного кодексу, а особливо — його норм, що стосуються узаконення так званих громадянських шлюбів та генетичної експертизи з доказу батьківства, хоч разом із тим стає зрозуміло, що кількість конфліктних сімейних розглядів у суді збільшиться.

А взагалі, тепер ніхто не сумнівається, що суспільні тенденції позначилися на сім’ї. Наталя Лавриненко вважає, що з патріархальних вони перетворюються на демократичні. Жінки почали приділяти більше уваги власній кар’єрі і самостійності. Іншими словами, вони вчаться виживати без чоловіка. Але в порівнянні з іншими яскраво вираженими суспільними тенденціями, цю поки що можна намітити лише пунктиром. Жінки, як і раніше, вважають, що ідеальна представниця їхньої статі насамперед повинна бути доброю, ерудованою і вродливою. Практично так само, але з більшою відсотковістю, бачать ідеальну супутницю і чоловіки. Вони вважають, що найменше жінці потрібні лідерські якості та сила волі. Зате слабка стать продовжує асоціювати чоловіка із годувальником, який повинен уміти заробляти гроші і бути розумним. А скромність і хороший смак, на їхню думку, — аж ніяк не ознака ідеального чоловіка (ці якості займають останні місця). Психологи кажуть, що це нормально, адже щаслива сім’я — це та, яка влаштовує обох партнерів. Про те, якою мірою українці сьогодні задоволені своєю сім’єю, можна судити знов-таки за результатами опитування: до позитивної відповіді схиляються 68% чоловіків та 61% жінок.