Сім питань до Данилка і Сердючки
Артист Андрій Данилко — людина швидше скута, закомплексована. Вчився на кулінара, потім на музиканта, але так і недовчився. Його сценічна маска — Вєрка Сердючка — навпаки, активна, комунікабельна, імпульсивна. І головне — все в неї «добре»! На «Євробаченні-2007», яке проходило у Фінляндії, її виконання Dancing («зібен, зібен, ай-лю- лю») принесло артисту друге місце... Що, здавалося б, спільного в Андрія і Вєрки, питають izvestia.ru? Як їм вдається ужитися? Адже, судячи з відповідей, складених за допомогою цитат з інтерв’ю Андрія і Вєрки друкованим та інтернет- виданням, вони просто жити одне без одного не можуть. Проте, міркуйте самі:
— З чого починається Батьківщина?
А.Д.: — Згадую запах гастронома. Бакалія, ковбасного, овочевого відділів — з карафами соку на розлив, — говорить Данилко. — В дитинстві я жив у прибудові, приміщення не опалювалося. Нашими сусідами були жінки, які коня на скаку зупинять. Пили нарівні з мужиками.
В.С.: — Я голуб миру, — стверджує Сердючка. — Роблю для України більше, ніж, напевно, політики! Всі намагаються на мені нажитися...
— Перед ким ніколи не виступите?
А.Д.: — Кажуть: ой, корпоративні вечірки — це халтурка, а ви підіть зробіть, щоб люди, котрі сплять на цій вечірці, прокинулися, — каже Андрій.
В.С.: — В лазні, напевно, не буду виступати, — зізнається Вєрка. — Там усі голі, купаються... Хоча якщо дадуть багато грошей...
— Ви забобонні?
А.Д.: — Кілька років ходжу до знайомої жінки, яка відновлює мені ауру. А забобони — це не просто так, — стверджує Данилко. — Коли я народився, мама посадила два горіхи. А пізніше моя тітка спиляла вершечки — щоб дерева не затіняли кімнату. Я відразу ж захворів надовго.
В.С.: — Одного разу в прямому телеефірі в мене з голови трохи не впала зірка. Вона ніби нахилилася. Прилягла отак. Але бажання я все ж загадала — щоби в Україні було поменше мітингів, — зізналася Сердючка.
— Шанувальники дуже докучають?
А.Д.: — Одного разу шанувальниця, «не дочекавшись», вирішила сфотографуватися з моїм продюсером. Підійшла до мене і каже: «Хлопчик, натисни на кнопочку», — з усмішкою згадує Данилко.
В.С.: — Якось іду зі своїм директором у Києві по Хрещатику. І тут мене впізнала продавщиця років 25. Кинула свій товар і бігла за нами кілометрів зо три: «Вєрка! Вєрка!» Ми не оберталися. І раптом чуємо: «Так пішла ти на..!» Всього чекала, але не цього, — зізналася Сердючка.
— Про шкідливі звички...
А.Д.: — Я почав курити у 20 років, а два роки тому успішно кинув. Нині не п’ю і не курю, а те, що моя Вєрка любить випити, так їй же годиться, вона провідниця, — вважає Андрій.
В.С.: — Звичайно, я, коли вип’ю, доброю стаю, — зізналася Вєрка. — Прямо хочеться себе обійняти, така я хороша. Але якщо «гуляю», закінчується це ліжком. Тобто можу багато випити.
— Поділіться творчим секретом успіху?
А.Д.: — Навіть якщо ви народилися в колгоспі, треба пробиватися, — стверджує Данилко. — Ось я сам професіонально не співаю, і Сердючка не співачка — а платівки щосили продаються.
В.С.: — Регулярно п’ю яйця. А «мама» відповідає, щоб вони у мене були перед виступом, — зізнається Сердючка. — Я п’ю свіжі яйця для голосу!
— Одружуватися скоро надумаєте?
А.Д.: — Мені затишніше одному. І зрештою, жінка, з якою варто одружуватися, повинна мати характер, як у Крупської, — вважає Андрій, щоб уранці прокинутися і не думати: коли вона нарешті піде, вже набридла!
В.С.: — Грошей немає, скоро навіть на колготки вистачати не буде. Кошмар, — зізналася Вєрка. — Обранець у мене є!
Випуск газети №:
№113, (2007)Рубрика
Суспільство