Сієста на Поштовій площі

Голі малюки бігають між струменями фонтана і регочуть. Із боку набережної Дніпра підіймаються суворі будівельники у касках, з дрилями та іншим приладдям. Поштову площу відкрили фрагментарно, до дати. Тепер можна прогулятися пішохідною зоною над тунелем, яким мчать автівки, і частиною пішохідної зони над майбутнім торговельним центром. До кінця року планують доробити надземну частину цього центру і «МакДональдз». Коли остаточно добудують ТЦ і обіцяний археологічний музей під землею — невідомо.

ПІД ЗНАКОМ ВОДИ

Зараз центр тяжіння на Поштовій — великий фонтан. Із кола, майже на рівні із землею, вибивається 41 струмінь води, де плескаються діти і розморені  серпневим сонцем дорослі. На лавках навколо фонтана — багато закоханих. Легкий затінок їм дають клени та акації у діжках. Дерева розставили по периметру площі. Це — і декор, і загорожа: клумбами перекрили прохід на оглядовий майданчик, де ведуть оздоблювальні роботи. Втім, заборони ніхто особливо не дотримується, адже з майданчика відкривається симпатичний вид на Дніпро.

На набережній людей небагато. Лунають звуки аквадискотеки, на яку настирливо запрошує промоутер. Знов-таки цілуються парочки, робочі підмітають облуплену блакитну пристань, пропливають прогулянкові теплоходи. Дивно, але романтичного флеру додає смог від торф’яників, що горять під Києвом — у ньому, наче у тумані, тануть мости. Проїжджають велосипедисти. Для них на набережній мали розмітити доріжки, але цього не зробили.

ЦЕНТР ТЯЖІННЯ НА ПОШТОВІЙ ПЛОЩІ — ФОНТАН. ДІТИ ПЛЕСКАЮТЬСЯ В НЬОМУ, ДОРОСЛІ ФОТОГРАФУЮТЬСЯ НА ЙОГО ТЛІ. РЕШТА ПРОСТОРУ ПЛОЩІ — ВІДВЕРТО «НЕ ФОНТАН»

Спокійний вечірній пейзаж розбивають два гігантські синьо-жовті прапори на будівлі Річкового вокзалу. Облуплену стіну завісили двома яскравими — аж виїдають очі — знаменами. Доля самого вокзалу, який стоїть у центрі Поштової площі, невідома, але будівля перебуває у приватній власності. Київський річковий вокзал вельми симпатичний ззовні: із численними балкончиками по боках і монументальними фігурами робітників, намальованими на фасадах, дещо схожих на шахтарів із робіт сучасного художника Романа Мініна. Вокзал відкрили 1961 року, 2012-го закрили на реконструкцію. Із боку Дніпра будівля має чотири поверхи, з боку Поштової площі — два. На двох перших поверхах раніше розташовувалися адміністрація й господарські служби, каси, камери схову, на третьому і четвертому працювали пошта, ресторан і кафе. Сьогодні було б добре, говорять кияни, зробити тут публічний креативний простір, щоб працювали молоді і творчі підприємці, проводили лекції та дискусії, показували кіно. Якби на такі «громадські потреби» виділили хоча б один поверх вокзалу — чудово було б! Підглянули у шпаринку в дверях — усередині споруда геть розбита. Сірість, обдерті стіни, купа будівельного сміття і битої цегли, єдина ознака присутності людини — пляшка від газованого напою на підлозі.

Знову піднімаємося на Поштову площу. Пандуси на сходах дуже круті — це видно навіть нефахівцю. Спуск зроблено під кутом десь 45 градусів, ще й упирається у діжку з кленом.

«ПЛОЩА БАГАТОРАЗОВОГО ВІДКРИТТЯ»

Оновлена Поштова площа викликала чимало критичних відгуків. Співкоординатор Ради з урбаністики Києва і журналіст Григорій Мельничук ґрунтовно описав недоліки проекту в своєму блозі. Зокрема, Григорій Мельничук написав: «На «площу багаторазового відкриття» 24 серпня 2015 пустили людей... Проект спрощували як могли — у результаті «до дати» відкрили дах тунелю, а не пішохідний простір. Клумб немає, системи поливу немає, пандусів немає, ліфтів немає, паркування немає, крамниць майже немає, водночас для публічного доступу відкрили території так, щоб максимально ускладнити користування площею. Наприклад, її так і не пов’язали з алеєю на місці трамвайних рейок — хоча там усього-то зробити драбинку заввишки метр-півтора! Частину площі заставили клумбами, щоб люди не ходили, ще одні сходи до води просто... закрили на замок! Про велосипедну інфраструктуру і говорити не доводиться — її немає, як і обіцяної велодоріжки. А в перспективі площа може перетворитися на найбільшу літню площадку для ресторанів, парковкою для яких стане набережна!»

НА ВУЛИЦЯХ МІСТЯНАМ ДУЖЕ НЕ ВИСТАЧАЄ МІСЦЬ, ДЕ МОЖНА ПРОСТО СІСТИ І ПЕРЕПОЧИТИ. ТОЖ МАЙЖЕ ВСІ ЛАВИЦІ НА ПОШТОВІЙ ЗАЙНЯТІ

Утім, попри суперечливість проекту, пішохідна зона на Поштовій площі притягує людей. Увечері «задимленого» будня (привіт торф’яникам під Києвом) тут зібралося чимало молоді та мам з малечею. Люди фотографувалися біля нового фонтана та на оглядових майданчиках і виглядали цілком задоволеними. Але це радше не комплімент забудовникам, а свідчення: містянам дуже потрібно якомога більше відкритих просторів, де можна гуляти, милуватися краєвидами і перепочити на лавах.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Поштова площа є однією з найдавніших площ Києва. Археологи з’ясували, що торговельні поселення були тут ще у IV столітті нашої ери. Під сучасною назвою простір відомий з першої половини XVIII століття, хоча поштову станцію тут звели 1846 року — так розповідають у довідці на сайті Київської міської державної адміністрації. Поштова площа в Києві існує на місці, де раніше була поштова станція — звідси і назва. Тут працювали з кореспонденцією та міняли коней поштовим службовцям. До сьогодні від поштової станції зберігся тільки головний будинок, що функціонував до 1919 року і є пам’яткою архітектури.

У XIX столітті існувала паралельна назва пам’ятки — площа Різдва, від церкви Різдва Христового, відомої тим, що у ній відспівували Тараса Шевченка. Церкву звели на початку ХІХ століття, 1936 року знесли, а на початку 2000-х років відбудували.

У середині 70-х років XX століття, як пишуть на сайті КМДА, площу докорінно перепланували: розширили і змістили на північ. Наприкінці 1970-х років над площею звели пішохідний міст, який прибрали під час реконструкції 2012 — 2013 років.

Наприкінці лютого 2015 року під час розкопок на Поштовій площі археологи знайшли вулицю ХІ—ХІІІ століть із фрагментами зрубів і дерев’яного частоколу, побутовими речами. На місці, де знайшли артефакти, хочуть зробити музей археології, але конкретних планів щодо цього поки що немає.