Спрага за хорошою водою

Сумнівна (а то й препогана), за оцінками експертів, якість питної води у більшості регіонів України Києва начебто не стосується. І все ж, за результатами досліджень, проведених навесні цього року лабораторією іонного обміну й адсорбції Національного технічного університету, яка акредитована в системі УкрСЕПРО, у столичній водогінній воді виявлено систематичний завищений вміст заліза, алюмінію та органічних речовин. Останні перевищували вимоги вітчизняних стандартів у 90%, а ВООЗ і ЄС — у 100% випадків. Вміст же важких металів і міді, нітрату, хлору, нітритів... не перевищував гранично-допустимих концентрацій (ГДК).

Водні об'єкти України (ріки, водосховища, канали, озера й лимани), за твердженням керівника відділу охорони і використання водних ресурсів та надр Держуправління екобезпеки Києва Тетяни Васильєвої, забруднені переважно сполуками азоту, нафтопродуктів, важкими металами. Із 47 досліджених декілька років тому водних артерій жодну гідробіологи не ризикнули назвати «чистою водою». Зате звання «стічних каналів країни» підтверджували басейни Західного Бугу, Сіверського Дінця, Приазов'я, а «почесних отруйників» — промислові підприємства Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей. Не менш небезпечні й побутові стічні води, якісний склад яких мінливий, підступний і мало вивчений.

Причини все гіршої якості питної води, на думку експертів Української екологічної корпорації, у тому, що в небагатих водою південних, південно-західних і центральних промислових регіонах використовуються малопридатні для пиття джерела. Більше ніж тисяча населених пунктів «сидять» на привізній воді. У тяжкому стані перебувають станції водопідготовки, елементарним гігієнічним вимогам не відповідає безліч водо- і каналізаційних мереж, типовими є проблеми з очисними спорудами. Звідси — спалахи епідемій холери й черевного тифу. З водою «розносяться» ентеровірусний менінгіт, дизентерія. Виникають алергічнi дерматит і екзема, порушення обміну речовин і функцій «щитовидки». Так, «брудна» вода провокує спалахи гострих інфекційно-кишкових захворювань у Закарпатській, Хмельницькій областях та Севастополі. Причому на Закарпатті вже сформувалося постійне вогнище черевного тифу.

Ну, і хтось щось зробив? Знайшов інвестиції? Очистив воду? Ні. Ухвалили національні цільові й довгострокові програми з оздоровлення басейну Дніпра (який постачає 60% усієї питної води в країні) та забезпечення якісною водою. А механізму їхнього впровадження і коштів — немає. (До речі, лише на першочергові потреби водогінно-каналізаційного господарства необхідно на 1999-2001 роки не менш як $1 млрд.).

Як бути? «Водною» проблемою, за даними ВООЗ, стурбовані понад мільярд чоловік на Землі. Найефективніше рішення — використати для пиття воду бутильовану, природну чи доочищену, а також застосовувати колективні установки доочищення або індивідуальні побутові фільтри. Так-так-так. Дуже хороша й правильна ідея. Але місткості з «живою вологою» недоступні за ціною для більшості спраглих. До розрекламованих же фільтрів ставлення у фахівців досить суперечливе, оскільки правильний їх вибір та експлуатація — справа вельми клопітка.

Кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник інституту Екогігієни і токсикології, координатор проекту «Екотелефон» Олена Зубко розповіла «Дню», що жителям столиці, на відміну від мешканців інших регіонів, гріх скаржитися на якість питної води. Є, щоправда, окремі проблеми із водогінною водою... Що ж до артезіанських свердловин, то, стверджує фахівець, склад «глибокої» води (мінеральний і мікроелементний) — різний. А отже, що корисне одному — протипоказане іншому. Тому на запитання, яка вода краща, науковий співробітник відповідає запитанням: «А яка вона у вас, в якому стані водогінні труби, який склад її найбажаніший для вашого організму?». Без цих знань визначитися із вибором фільтра і вибором «своєї» води неможливо жодному споживачеві, де б він не жив. Хоча, з іншого боку, припустимо, визначився я. Ну то й що?

ДО РЕЧІ

Опитуваня, проведене у п'яти містах України Центром соціальних і маркетингових досліджень СОЦІС-Геллап спільно з неурядовою екологічною організацією «Мама-86» у травні цього року, показало, що 78% опитаних для пиття і приготування їжі використовують воду з водогону. Майже половина киян черпають її з артезіанських свердловин — до кінця року в столиці має діяти понад сто бюветів. Не кип'яченій сирій воді віддають перевагу близько 41% громадян, причому 66% — без додаткового очищення. На момент дослідження фільтри використовували 14% опитаних. Більше половини респондентів упевнені, що якість води істотно впливає на їхнє здоров'я.