Сумно — про веселе. I навпаки!
Ця людина, що народилася 3 лютого, написала увертюру «Гебріда», «Шотландську симфонію», «Італійську симфонію», «Реформаційну симфонію», численні ораторії («Павло», «Пісня без слів», «Весняна пісня») і найбільшу ораторію XIX сторіччя — «Ілію». Плюс ще сотні дрібниць. Але народ в основному знає його лишень за однією мелодією. Яку ненавидять чоловіки і обожнюють жінки. Входить вона до увертюри до комедії Шекспіра «Сон літньої ночі». Твір, про який йдеться, звучить лише 12 хвилин. Але важко знайти на Землі цивілізовану людину, яка б його не чула. Це — «Весільний марш».
Що ж наштовхнуло написати Якоба Людвіга Фелікса Мендельсона-Бартольді (1809— 1847) таку чудово-жахливу річ?
Народився він у Гамбурзі, в простій, але дуже багатій єврейській родині. В одинадцять років вступив до Берлінської співочої академії. У тринадцять розробив усі жанри вокально-інструментальної музики. Гейне назвав Фелікса «музичним дивом». У п’ятнадцять він пише Першу симфонію. І вже в сімнадцять — саме ту увертюру. Тобто всі, хто думав, що написав цей твір якийсь сім’янин, якому страшенно поталанило з дружиною — прорахувалися. Що й не дивно! Саме тому, що сімнадцятирічний геній нічого не знав про шлюб, — і вийшла така феєрична річ.
Одружився він у 26 років. Мати дала вказівку «знайти підходящу жінку». Сесіль Жанрено виявилася гарною, небідною, молодою, але нерозумною жінкою. На що чоловік не звертав аніякісінької уваги. Як пишуть біографи: «Високоосвічені жінки були йому огидні». Як не дивно, але погляди цієї єврейської молодої людини збігаються з поглядами східних чоловіків, які вважають, що освіта жінкам шкодить.
Сесіль народила йому п’ятеро дітей. Гармонійне родинне життя, окрім усього іншого, надихнуло Мендельсона на створення струнних квартетів. «Весільний марш» став лейтмотивом його долі.
За нашого часу, марш Мендельсона своєю «весільністю» починає потроху поступатися іншим мелодіям. Зокрема «Yesterday» Пола Маккартні.
Я двічі був на весільних торжествах, де «роздача» обручок здійснювалася під цю композицію. Незнання місцевим населенням англійської мови має свої плюси. Підрядковий переклад цього шлягера виявився дуже цікавим.
Йдеться в пісні ось про що. «Учора всі мої біди здавалися такими далекими. А тепер я бачу, що вони залишилися зі мною. О, я вірю в учора! Раптом я виявив, що від мене залишилася менша половина того, яким я був ще вчора (Ось! Слухайте ж наречені!). Наді мною нависла тінь. ( Як точно сказано в громадянина Маккартні!) Навіщо вона пішла?! (Тобто кохана нареченого кудись дременула й він змушений пошлюбитися з іншою. Але навряд чи це зізнання сподобається нареченій?)Учора так легко було грати в кохання. А зараз я хочу де-небудь сховатися. (Пізно, дорогенький, пізно!) О, я вірю у вчорашній день!» (Проте настало весільне сьогодні!)
Коротше, громадяни-співвітчизники, ви все ж таки одружуйтеся під Мендельсона. Воно хоч і дещо застаріле, але тематично більш відповідає. (Уявляєте, якби вищенаведений текст пісні виконував весільний хор? Наречена просто б знепритомніла).
А «Yesterday» можна використати в яких-небудь особливих варіантах. У деяких шлюбних контрактах, що входять зараз у моду, вказано такі звірячі умови, що в цьому випадкові сумна тональність бітловського шедевра цілком пасує.
Випуск газети №:
№25, (2002)Рубрика
Суспільство