Свобода інформації проти PR-агресії
Прочитав у «Дні» ( №7 (788) від 19.01.2000) матеріал «Виборець — жертва PR-кратії» і вважаю за необхідне звернути увагу на деякі аспекти проблеми, що розглядається.
Той факт, що учнем і послідовником І.П. Павлова (вченого, який одним із перших почав займатися вивченням вищих функцій мозку) був Л.А. Орбеллі (академік, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР, генерал- полковник медичної служби, який зробив значний внесок у розвиток фізіології вищої нервової діяльності), свідчить про те, що ці питання давно цікавили військових. Фахівці, які займаються даними розробками, не можуть не здогадуватися про потужність подібної зброї, аналогічно тому, як вчені, які працювали над створенням ядерної зброї, розуміли наслідки її використання й навіть висловлювали думки щодо неприпустимості монопольного володіння цією зброєю, щоб виключити можливість її використання.
Це не означає, що PR-технології є шкідливими для суспільства і їх треба заборонити. Всі сучасні високі технології мають подвійне застосування. Буде виборець жертвою PR-технологій або переможцем, залежить від того, який сценарій розігрується, які технології й за яких умов залучено.
Пригадується, як нас, молодих вчених і фахівців, запросили до Будинку культури заводу на лекцію про міжнародне становище, котру читав лектор ЦК КПРС. Це було за тих часів, коли всі радянські ЗМІ давали різко негативну інформацію щодо діяльності американського президента, а Р. Рейган був переобраний на другий термін. Лектору серед інших було поставлене й таке питання: «Як могло статися, що американський народ обрав на другий термін такого президента?» Відповідь була не схожою на те, що писали в газетах: «Рейган зменшив безробіття, збільшив реальні доходи американців, а це головні критерії, які впливають на вибір». Дуже проста, але надзвичайно ефективна стратегія. При загальній гласності й прозорості виборів виборцеві пропонується роль експерта: краще стало жити, значить, владу треба залишити, гірше стало жити — владу треба негайно міняти незалежно від того, що кажуть і пишуть. За такої стратегії виборець завжди є переможцем: він не тільки має можливість оцінити діяльність влади, але й створює передумови для підвищення свого життєвого рівня, оскільки нова влада для того, щоб її переобрали, змушена підвищувати життєвий рівень виборців. Така стратегія вигідна державі: багаті громадяни — багата держава.
Коли ж за умов різкого погіршення рівня життя вся пропагандистська машина держави обрушується на голови виборців, намагаючись переконати їх у правильності рішень влади, коли всі інформаційні канали наввипередки розхвалюють діючу владу й картають конкурентів, коли головною метою влади є збереження влади, а не створення в суспільстві життєздатної конкурентної обстановки, за таких випадків є підстави говорити про застосування PR-технології проти власного народу. Це є дуже шкідливим не тільки для конкретного виборця, але й для суспільства й держави загалом.
Як захистити себе від впливу таких технологій? Відповідь міститься в згаданій статті. «Люди, які зазнають впливу цих технологій, не повинні про них знати — за іншого випадку використання цих методів втрачає сенс». Таким чином, цивілізовані демократичні суспільства, забезпечуючи громадянам вільний доступ до інформації, оберігають їх від впливу інформаційної агресії.
Коли на одному інформаційному полі працює декілька незалежних замовників, а держава забезпечує всім громадянам вільний доступ до інформації, надаючи можливість вибору, — це є найефективнішим захистом суспільства від впливу інформаційних технологій. Боротьба відбувається на рівні впливу інформаційних технологій. Боротьба відбувається на рівні конкурентів, а народу відводиться роль колективного експерта-арбітра.
Влада, котра визнає за краще маніпулювати громадською думкою, наражає свій народ на величезну небезпеку, роблячи його беззахисним перед можливою інформаційною агресією. Коли на театрі інформаційних дій з'явиться нове інформаційне джерело, суспільство, яким маніпулювали, на тривалий час буде паралізованим, поки не відбудеться адаптація до нових умов, на відміну від демократичного суспільства, в якому одночасна наявність декількох незалежних інформаційних джерел є звичною повсякденною нормою. Здійснити проти такого суспільства інформаційну агресію надзвичайно складно. Коли у вас п'ять або шість незалежних джерел, це не має великого сенсу, але коли у вас було всього одне й з'явилося друге — це відразу ж спричиняє стан невпевненості при різному поданні одного й того ж самого явища. Таким чином, демократичні принципи й тут захищають особистість від несприятливих впливів нових інформаційних технологій.
