Таємниці геологічної спадщини
Французький науковець Абдерразак Ель Альбані про українські та габонські знахідки
«Бути живим» — такою є тема цьогорічної «Ночі ідей», що вже вп’яте організовується Французьким інститутом. Серед понад 200 подій, які відбуваються у 90 країнах світу, є і показ документального фільму «Життя: першопочаток», що нещодавно відбувся в Києві.
У кінострічці йдеться про наукову діяльність французького геолога Абдерразака Ель Альбані. Саме під його керівництвом міжнародною дослідницькою групою у 2008 році у Габоні було знайдено унікальні рештки, які стали свідченням появи складного багатоклітинного життя на 1,5 млрд років раніше, ніж вважали до цього. Водночас Габон — не єдине місце досліджень французького науковця, адже він співпрацює і з Україною. Відкриття Франсвільської біоти, порівняння знахідок в Україні й Габоні та можливість долучитися до команди науковців — про це йшлося під час обговорення фільму з професором Абдерразаком Ель Альбані.
НАУКОВА СЕНСАЦІЯ
За словами професора, не тільки відкриття, а й дослідження у Габоні відбулися випадково. Усе почалося з телефонного дзвінка від Посольства Франції у Габоні, яке запросило вивчати геологічні процеси. «Звичайно, ми поїхали туди не для того, щоб шукати прояви життя, тому що в книжках завжди, протягом багатьох років, було написано, що життя з’явилося набагато пізніше», — розповідає Абдерразак Ель Альбані. Тож, вочевидь, дослідницька група була дуже здивована, коли відкрила рештки, які вказували на появи складного багатоклітинного життя у докембрійських породах, датованих 2,1 млрд років тому (також відомих як група скам’янілостей міста Франсвіль або Франсвільська біота — за місцем, де були знайдені). Про відкриття було написано у науковому виданні Plos Оne та одному з найбільш престижних наукових журналів — Nature.
ПРЕДСТАВНИК ФРАНСВІЛЬСЬКОЇ БІОТИ
Ясна річ, під час дискусії першим запитанням стала точність датування знахідок. Адже й досі гіпотезу про появу складного багатоклітинного життя на 1,5 млрд років раніше, ніж вважали протягом довгого часу, підтримують далеко не всі науковці. Як пояснив Абдерразак Ель Альбані, басейн Франсвіль вивчався як командами з університетів, так і з підприємств, які займаються гірничою промисловістю. Дослідження щодо датування було проведено паралельно різними командами, і результат у всіх був той самий.
АБДЕРРАЗАК ЕЛЬ АЛЬБАНІ ТА УКРАЇНА
«Я завжди думав, що потрібно ще знайти місцину, де можна попрацювати з більш молодими породами, наприклад, 550 — 560 млн років, але я над цим не дуже замислювався. До того ж мав багато роботи зі зразками з Габону», — зазначив Абдерразак Ель Альбані. Так було до 2014 року, коли професор отримав повідомлення від українки Євгенії Солдатенко, яка навчалася тоді на магістратурі у Страсбурзі й хотіла пройти стажування у Абдерразака Ель Альбані. Почалася співпраця, яку було вирішено продовжити, — французький геолог став керівником дисертації українки.
Складним питанням став вибір теми дослідження. Але якось професор Ель Альбані був у віденському музеї і побачив там едіакарську фауну. Було написано, що вона з України й датується 550—560 млн років. Тоді він зателефонував Євгенії Солдатенко — питання теми було вирішено. Наступний крок — спільне дослідження в Україні. Цей епізод, до речі, також було показано у фільмі, зокрема й те, як було знайдено багато скам’янілостей неміан (вид примітивних сидячих організмів едіакарської біоти). Але не тільки їх. Було знайдено й скам’янілості, що нагадують знахідки у Габоні.
ПОРІВНЯННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТА ГАБОНСЬКИХ ЗНАХІДОК
Абдерразак Ель Альбані пояснив, що в цьому випадку проводити порівняння коректно, оскільки умови середовища (які є дуже важливим фактором) дають змогу це зробити. «Сьогодні публікації показують, що температура вод океанів, які існували приблизно 2 млрд років тому, була близько 27 градусів. Також багато досліджень вказують, що температура в період розквіту едіакарської фауни в Україні, Австралії або інших регіонах близька до тої, що була щодо габонських знахідок», — пояснює професор.
СКАМ’ЯНІЛОСТІ ФРАНСВІЛЬСЬКОЇ БІОТИ
Інформація про вміст кисню у воді й атмосфері залишається досить суперечливою. Проте загалом вважається, що цифри подібні — це також уможливлює порівняння. «Те, що змінюється, — середовище, в якому відбувалося осадконакопичення. В Україні за едікарської фауни ми маємо більше пісковиків, у Габоні — набагато більше глинистих відкладів, що багаті на органічну речовину», — зауважує Абдерразак Ель Альбані.
За словами професора, вдалося дійти таких висновків: «Ідеться про велику кількість відмінностей. І це нормально, тому що є різниця у часі — 1,5 млрд років. Проте те, що дуже дивує, — є форми едіакарської фауни в Україні, які дуже схожі на ті, що ми маємо в Габоні. Різниця тільки у типі фосилізації (процес переходу похованих решток організмів у викопний стан; полягає в збереженні твердих частин організмів і в заміщенні видалених сполук мінеральними новоутвореннями. — Ред.)».
У планах — продовжувати дослідження й застосовувати нові методики, щоб поглибити вивчення процесів фосилізації едіакарської фауни в Україні, а також зміцнити співпрацю з Національним технічним університетом «Дніпровська політехніка» та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.
ГЕОЛОГІЯ БАСЕЙНУ ФРАНСВІЛЬ
Для українських науковців, які зацікавилися темою, є добра новина. Абдерразак Ель Альбані якраз шукає кандидата, для якого міг би стати керівником (за процедурою подвійного керівництва), щоб разом із ним подати досьє та спробувати отримати стипендію від уряду Франції для навчання.
ЗБЕРЕЖЕННЯ І ПІДНЕСЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ
Для України важливий ще один наслідок роботи французького науковця — збереження і піднесення геологічної спадщини. Як розповів сам професор, він здійснює це у кількох напрямах. По-перше, через наукові публікації. За його словами, їхню роль складно переоцінити, бо вони надають геологічній спадщині цінність. Яскравим прикладом є історія басейну в Габоні, який спершу був у експлуатації. А відкриття скам’янілостей живих організмів, що були 2,1 млрд років тому, допомогло його зберегти. Та й сам фільм «Життя: першопочаток» є прикладом популяризації знань і підвищення усвідомлення цінності геологічних знахідок. По-друге, навчання студентів, докторантів. По-третє, створення 3D віртуальних колекцій, щоб увіковічнити спадщину геологічного світу.
