Тетяна ГОРДIЄНКО: Маленького чи юного пацієнта будь-що хочеться вилікувати! Попереду в нього — все життя!

Традиційно напередодні Дня медичного працівника, що припадає на третю неділю червня, окрім святкових привітань точаться розмови про потребу реформувати вітчизняну галузь охорони здоров’я. Згадується зокрема про необхідність її належного фінансування, запровадження сімейної, страхової медицини... Як приклад, наводиться досвід країн-сусідів. Очевидно, реформи потрібні. Однак нині хочеться поговорити з тими, хто в очікуванні на них, робив і робить якісно свою справу, спираючись на власні багатолітній досвід та постійне навчання. (До речі, до чергової річниці Незалежності з таких професіоналів можна було б скласти портрет України). Знайомтеся: Тетяна Георгіївна ГОРДІЄНКО, дільничний педіатр філії Центру первинної медично-санітарної допомоги, комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Дніпровського району міста Києва. Стаж роботи — майже 38 років! Хоча вже на пенсії, а виглядає молодо. Це тому, каже, що працює з дітьми!

— Дуже люблю свою роботу! — розпочинає Тетяна Георгіївна. — Якийсь час працювала в стаціонарі, але покинула — через швидку плинність дітей. Мені потрібно бачити, як діти ростуть, а потім самі стають батьками. Нещодавно зустріла свою колишню «клієнтку»: вже вагітна, скоро спостерігатиму її малюка... Такий от зв’язок поколінь. (Сміється).

Звісно, по-різному бувало. Спочатку працювалося важко: будинки — без ліфтів, дітей — до півтора тисячі, з них — сто п’ятдесят до року. Велика кількість звернень, оскільки, працюючи на державних роботах, люди могли брати лікарняні. Зараз значно легше — дільниці зробили меншими. Наприклад, у мене — до 800 дітей, з них — 45 до року. Тепер й такої кількості захворювань немає. Щоправда, вони стали складніші за перебігом. Ці ж віруси, інфекційні хвороби, хвороби шкіри, кишково-шлункова патологія... От я зараз відвідую курси вдосконалення з гастроентерології дітей і підлітків, бо мені потрібні нові знання.

— До речі, ви частіше схиляєтеся до, так би мовити, класичного чи новаторського лікування?

— Дедалі більше переходимо на лікування за протоколами. (Рекомендації щодо лікування і профілактики тієї чи іншої хвороби. — Ред.). Між іншим, якби українська медицина перейшла на страхову, ми б взагалі не могли відійти від протоколів. Але бувають такі випадки, коли від них треба відходити і шукати, так би мовити, «золоту середину».

— Статистика свідчить, що наші діти з 11—13 років починають курити, а з 14—15-ти — вживати алкоголь (спочатку — пиво). А що ви скажете? У вашому «полі зору» діти аж до повноліття.

— На моїй дільниці мало тих, які випивають. Напевно, це залежить від того, в яких сім’ях вони ростуть. А сім’ї здебільшого повні, благополучні. А от тих, які палять, — багато. Часто я хитрю з хлопчаками, мовляв, їхні рентгени легенів показують якісь незрозумілі затемнення, хоча насправді там все добре. Батьки кажуть — діє!

— Тетяно Георгіївно, пригадайте якусь особливу вдячність батьків і дітей за ці роки.

— Картина, що вишита бісером, подарована мені на день народження однією пацієнткою. Колись дуже проблемна дівчинка із захворюванням крові нині отримала освіту дизайнера верхнього одягу. (Показує чудову картину, яку відзняла на мобільний. Також привезену однією мамою ікону з Єрусалиму, де Богородиця посміхається — тим вона і рідкісна; календар з учасницею дитячого Євробачення-2010 Тетяною Марковською ).

Тут Тетяна Георгіївна робить паузу, щоб відповісти на телефонний дзвінок. Далі надає рекомендації мамі свого десятимісячного пацієнта щодо того, яке лікування продовжувати дитині.

— Звісно, в медицині не повинно бути випадкових людей! — підсумовує. — Йдеться не тільки про життя дитини чи дорослого, а всієї родини. Особливо коли хворіє малюк чи підліток, то разом із ним нездужають мама з татом, бабусі з дідусями. Маю на увазі передусім психологічний дискомфорт, який ті переживають. Тому коли лікуєш дитину, повинен знати всіх членів сім’ї, навіть тварин, якщо вони є. Тобто, мікроклімат дому. Звичайно, це в терапії чи неврології лікар зважає на хронічні та супутні захворювання, вік пацієнта... А в педіатрії його будь-що хочеться вилікувати, усвідомлюючи, скільки всього прекрасного в нього попереду!