Тетяна КОНДРАТЮК: «Милосердя — то чинник суспільного прогресу »
Як свідчить неофіційна статистика, на сьогодні в Україні є близько 10% людей з високим рівнем достатку. Згідно з тими ж даними, практично всі вони вважають, що «прийти в Європу» Україні допоможуть тільки власні внутрішні ресурси суспільства, а тому чимдуж сприяють їхньому розвитку. Одним із головних індикаторів рівня «демократичності» в усі часи була здатність громадян піклуватися про соціально незахищених і знедолених. Саме про рівень готовності української нації до добродійності та меценатства піде мова в бесіді з головою Всеукраїнського жіночого народно-демократичного об’єднання «Дія» Тетяною КОНДРАТЮК .
— Тетяно Вікторівно, газета «День» неодноразово інформувала читачів про різні сфери діяльності вашої організації. Нарівні з політичною та освітньою діяльністю «Дія» активно сприяє залученню спонсорів і меценатів, щоб допомогти тим, хто цього потребує. Розкажіть, будь ласка, чого в наш складний час жіноче об’єднання «Дія» приділяє час таким проблемам?
— Насамперед, тому, що більше як 20 тисяч жінок, об’єднаних «Дією», дотримуються такого життєвого кредо: людина не може жити за принципом «моя хата з краю». Ми віримо в те, що, якщо кожен із нас дасть хоч якусь дещицю добра ближньому, світ навколо нас обов’язково зміниться на краще.
Сьогодні жінки «Дії» допомагають 110 вихованцям Київського обласного будинку дитини в Боярці, знаходять можливість оздоровити дітей із малозабезпечених сімей у лікувально-оздоровчому комплексі в Пущі-Водиці. Напередодні Дня захисту дітей «Дія» стала одним з організаторів добродійного аукціону, гроші з якого підуть на будівництво заміської школи сімейного типу «Школа — Життя» для аутичних дітей. До речі, хотілося б іще раз подякувати тим, хто надав на аукціон особисті речі: першому президентові Леоніду Кравчуку, народній артистці Таїсії Повалій, першому космонавтові Леоніду Каденюку, братам Кличкам і всім, хто сприяли проведенню аукціону, — за підтримку благородної справи.
— До речі, про сам аукціон. Проведення добродійної акції у такій незвичайній формі відбулося в Україні вперше. Оцінюючи її після певного часу, чи вважаєте ви, що все відбулося всупереч приказці «Перший млинець невдалий»? Чи деякі недоробки все ж мали місце?
— Перед проведенням заходу було здійснено величезну роботу, поінформовано багато людей зі сфери бізнесу, політики. Було знято фільм, рекламні ролики про передачу речей (щоб ті, хто бажає придбати їх, були впевнені в тому, що всі вони, дійсно, належать знаменитостям). І це не могло не зіграти своєї ролі: подія зацікавила не тільки українські ЗМІ, але також їхніх колег із Росії (аукціон висвітлювали ТВ-6 і НТВ). Крім того, хочу підкреслити, що організатори брали собі за мету не стільки зібрати кошти, достатні для зведення будинку, скільки привернути увагу громадськості до існуючої проблеми. І це нам повною мірою вдалося: відгукнулась українська діаспора, а також багато будівельних фірм із пропозицією допомогти в будівництві. В результаті, до місця будівництва підведено комунікації і на вже зібрані кошти буде зроблено закладання підмурівка.
Існування школи сімейного типу для хворих на аутизм дітей дуже потрібне. Ці діти складно піддаються процесу соціальної адаптації і вимагають величезної турботи й уваги. Часом ідуть роки на те, щоб навчити їх обслуговувати самих себе. Коли одна з вихованок «Школи —Життя» пішла у звичайну школу, для всіх мам, які вже втратили надію на краще, цей день став справжнім святом. Самі батьки не в змозі допомогти аутичній дитині. Для того, щоб нехай повільно, але все ж розвиватися, потрібен постійний догляд і професійний підхід до навчання. І допомога у зведенні будинку — це тільки початок. Оскільки перша ластівка була успішною, ми вирішили організовувати проведення добродійних аукціонів щорічно, приурочуючи їх до Дня захисту дітей.
— Таким чином, із ваших слів можна зробити висновок про те, що добродійність для кожного, хто чимось може допомогти тим, хто цього потребує, не має бути одноразовою акцією…
— Безсумнівно, не лише не бути одноразовою, а стати масовою й системною. Добродійність не повинна бути для суспільства словом-алергією. Всім нам рано чи пізно треба буде дорости до розуміння того, що це нормальне і звичайне явище, оскільки завжди були й будуть певні категорії людей, які потребують допомоги. Взаємодопомога в найкращому розумінні цього слова є запорукою багатства та процвітання. Ми зможемо збудувати розвинене демократичне суспільство, яке функціонує на принципах соціального партнерства, лише в тому випадку, коли основні християнські цінності милосердя, співчуття й моралі стануть нормою життя. Хотілось би, щоб це насамперед усвідомлювали люди, які можуть допомогти тим, хто цього потребує.
— Чому ж у такому випадку під час висвітлення різних благодійних акцій серед спонсорів і «дарувальників» миготять одні й ті ж імена? Чи свідчить це про те, що до вищезгаданого усвідомлення доросли не всі українські бізнесмени?
— На щастя, це не так. Просто багато ділових людей за щоденною «текучкою» елементарно не встигають подумати про конкретних адресатів, які потребують допомоги. Є бажання прийти на допомогу, — людей з відкритими серцями у нас не бракує. Проблема — в наявності часу та потрібної інформації. І саме «Дія» виконує функції середньої ланки в цьому ланцюжку: виступає своєрідним посередником, інформує громадськість, щоб «давальники», грубо кажучи, знайшли «прохачів».
— З якими думками ви зустріли десяту річницю проголошення Незалежності?
— Часом у суспільстві звучать висловлювання про те, що в рік проголошення Незалежність відчувалася повніше, як десять років потому. Згодна, перший рік мав вищий емоційний підйом, повніше усвідомлювалася значущість цієї події. Багато хто чекав швидких змін і, не побачивши їх, підійшов до цієї річниці з почуттям утоми та розчарування. Мені б хотілося, щоб кожен із нас, передусім, навчився генерувати зміни в собі.
А для суспільства загалом милосердя і співчуття мають стати нормою. Я впевнена в тому, що будь-яка держава, суспільство, цивілізація розвивається тільки за рахунок взаємодопомоги та співпраці.
