Тінь на камені

Щоправда, мода на певні їх види може бути примхливою й залежати як від архітектурних традицій, так і від тенденцій у оздобленні будівель в тих чи інших країнах. Тобто економічна кон’юнктура для підприємств регіону, які займаються видобуванням облицювального каменю та його переробкою, виглядає достатньо сприятливою. Проте в цілому стан галузі, а перш за все те, що віддача від неї у вигляді власних прибутків і прибутків казни значно нижча потенційних можливостей, викликає стурбованість керівництва області. Та й громадськість раз у раз порушує ці питання. Отже, спробуємо придивитися до названої проблеми уважніше.

Загалом видобуванням облицювального каменю в області в 2002 році займалось 13 підприємств, які статзвітність відносить до основного кола. На їхню долю припадає левова частка розроблюваних запасів, але минулорічний видобуток у 10,6 тис. куб. м кам’яних монолітних блоків, що фігурує в офіційних звітах, означає, що загальні виробничі потужності цих підприємств використовувалися лише на 18%. А 45 малих підприємств у 2002 році видали на-гора 8,6 тис. куб. м блоків. Ще близько 31-го підприємства, що мають кар’єри, взагалі не працювали. Тобто у порівнянні із запасами задекларовані обсяги виробництва виглядають мізерними. Та ще й підприємства показують у звітах вихід блочного каменю з породи на рівні 10—15% (у Китаї цей показник 30—35%). Причому, за оцінками фахівців, на переробку в межах області залишалося менше четвертої частини видобутих кам’яних монолітів, все інше вивозилося й продовжує вивозитися за межі Житомирщини, переважно на експорт до Італії та Росії, де з них виготовляють високоякісну облицювальну плитку. Загалом, за розрахунками економістів, при повній завантаженості потужностей і переробці на місці всіх добутих блоків на кінцевий продукт, ту ж декоративну плитку, щорічний рівень прибутків підприємств вказаної сфери міг би становити 55—60 млн. грн., що у кілька разів вище нинішнього і є значним для регіону. (Існують оцінки, що цей рівень може бути ще вищим.) Відповідно зросли б відрахування до бюджету та стало менше людей, які шукають, де б прикласти руки. Чого не вистачає, щоб цей неабиякий потенціал набрав обертів? Самі представники галузі стверджують, що головним гальмом на цьому шляху виступає технологічна відсталість, застосування абсолютною більшістю підприємств морально застарілої та зношеної техніки.

Невеликий екскурс в технологію. Як основний метод видобування кам’яних блоків з масивів породи, на Житомирщині використовують вибухи, ще й майже виключно в «допотопних» варіантах. При цьому значна частина габро, лабрадориту чи гранітів зазнає серйозних зовнішніх або внутрішніх пошкоджень, а ще утворюється безлiч друзок, крупніших уламків, непридатних для виготовлення декоративних виробів. Переробка блоків відбувається теж переважно на застарілому устаткуванні. Звідси низька якість, великі втрати як первинної породи, так і блоків, доведення кар’єрів до непридатного для використання стану. Щоправда, точному визначенню кількість браку не піддається, і це дає великий простір для варіювання у звітах як обсягами виробництва кам’яної продукції, так і цінами на неї. Про безлад в її обліку публічно заявляв і голова Житомирської облдержадміністрації Микола Рудченко — влаштувавши якось своєрідну «перевірку на дорогах», він виявив, що документи на вантаж мала одна з трьох машин, що перевозили гранітні блоки. На рівні відповідальних керівників облдержадміністрації визнається також, що досить поширеною є незаконна практика ведення промислового видобутку облицювального каменю під виглядом пробного, на який розповсюджуються суттєві, зокрема податкові, пільги, і що значна частина підприємств, які мають кар’єри, у фінансових звітах систематично декларують їхню збитковість, що викликає сумніви стосовно їхньої правдивості.

Отже, можливості для поширення тіньового обігу як декоративного каменю, так і грошей, наявні. А те, що вони активно використовуються, визнається і владою, і правоохоронними органами. До того ж малі підприємства, доля яких в загальному обсязі виробництва галузі значна, змушені працювати в основному з маловідомими споживачами і переважно через посередників. Зрозуміло, що останні диктують виробникам вигідні для себе ціни, як правило, значно нижчі світових.

Коментуючи ситуацію, заступник голови облдержадміністрації Микола Присяжнюк у бесіді з «Днем» зауважив, що знайти потужних інвесторів для переоснащення підприємств галузі дуже важко. Чому? Щоб добувати і переробляти блочний камінь на сучасному рівні, каже віце-губернатор, потрібно мати закордонну техніку, яка коштує понад мільйон доларів. На сьогодні в області вже є три чи чотири кар’єри, які мають таку техніку. Тобто інвестори починають працювати, і приклад уже показано. Що стримує надходження іноземних інвестицій у галузь? На думку Присяжнюка, на сьогоднішній день не вдалося остаточно переконати закордонних бізнесменів в унікальності поліського каменю — багато іноземних інвестицій зараз надходить у видобування гранітів у Китаї, там дешевша робоча сила, але немає такої унікальної сировини, як у нас. Далі: іноземних інвесторів стримує також те, що будівельна промисловість України зростає не досить швидкими темпами і внутрішній ринок не такий сильний, як вони б хотіли. Ще момент — це необхідність прозорості в галузі, виведення вітчизняних виробників з тіні, щоб іноземні фірми працювали з ними в рівних умовах (потужні інвестори не хочуть працювати в тіні, а якщо працювати в законодавчому полі, собівартість завжди вища). Потрібно також розробити і впровадити (зокрема на законодавчому рівні) механізм закриття підприємств, які руйнують породи, тому що інвестори готові працювати, але коли вони приходять на кар’єри, які використовувались, то бачать, що камінь практично зіпсований.

Проте, наголошує Присяжнюк, окремі іноземні структури вже приходять на Житомирщину із далекоглядними планами, і зараз відбувається відвід земельних ділянок під кар’єри для видобутку лабрадориту та габро відомою італійською фірмою «Бродо Заннет». Інвестиції загальним обсягом в 4,2 млн. дол. США мають вкладатися в три етапи — спочатку буде поставлено видобувну техніку, потім — лазерні прилади для просвічування, тобто для чіткого визначення якості блоків, а надалі планується завезти устаткування для переробки блочного каміння на території області. Загалом рівень іноземних інвестицій у каменевидобуток і каменеобробку, за прогнозами віце-губернатора, в найближчі два роки може перевищити 5 млн. дол. США, що можна вважати непоганим показником. Водночас розмови щодо криміналізації сфери видобутку каменю, які іноді ведуться в журналістському середовищі, він вважає необґрунтованими.

Як на автора, слід також сприйняти як певний позитив (хоча б за наміри) останні кроки керівництва області, спрямовані на наведення порядку в галузі. Так, за розпорядженням губернатора, в травні-червні цього року проведено інвентаризацію всіх видобувних кар’єрів (не тільки кам’яних) — за останніми даними, їх налічується на Житомирщині 197. У структурі облдержадміністрації створюється відділ розвитку видобувної промисловості, в склад якого планується ввести геологів і спеціалістів-маркшейдерів, які б відслідковували справжні об’єми вийнятих з надр порід (це ключове питання. — Авт. ), та інших фахівців. Розпочала роботу створена облдержадміністрацією комісія з упорядкування підприємницької діяльності у видобувній галузі, якій надано широкі повноваження і яку очолює той же М.Присяжнюк. До неї, крім представників виконавчої влади, ввійшли посадовці податкової адміністрації, правоохоронних структур, управління земельних ресурсів, Держнаглядохоронпраці та інших установ. Ця комісія має щомісячно заслуховувати звіти керівників райдержадміністрацій з питань стану видобувної галузі, інформацію щодо об’ємів видобутого та переробленого каменю, відсотка виходу блочного каменю, кількості працюючих, рівня заробітної плати, надходжень до бюджету, виконання інвестиційних проектів тощо, співставляти її та робити висновки (у вибірковому режимі), що є правда у звітах, а що ні. Порушників законодавства та встановленого порядку передбачається карати суворо, передусім шляхом клопотання про позбавлення їх ліцензій на проведення гірничодобувних робіт. Про становище в каменедобувній галузі Житомирщини говорилося й на останній сесії облради в кінці липня. Зокрема, губернатор Микола Рудченко наголосив, що облдержадміністрація гостро ставитиме питання про закриття кар’єрів, якi експлуатуються з порушенням чинних законів, або тих, які згідно зi звітами підприємств, що їх розробляють, є збитковими.

М.Присяжнюк впевнений, що такий механізм контролю за ситуацією у видобувній промисловості в поєднанні із зусиллями відділу, що створюється, зробить галузь прозорішою, виведе її з тіні, а тому офіційні валові показники в цьому році в ній будуть значно вищі, у наступних — теж. Подібний оптимістичний сценарій є, безумовно, бажаним. Але виникає запитання, чи зможе комісія, яка буде збиратися раз на місяць, навіть вкупі з невеликим відділом (планується штат до семи чоловік), якісно проаналізувати надані звіти та іншу інформацію? І чи спрацюють в нинішніх умовах адміністративні важелі? Введення маркшейдерів у штат згаданого відділу теж поки не є й може не стати фактом (про це говорять у кулуарах деякі посадовці облдержадміністрації). У цьому контексті висловлюються припущення, що Держнаглядохоронпраці, в складі якого діє маркшейдерська служба (саме на неї зараз покладено нагляд за проведенням видобувних робіт і разом з тим — за об’ємами виробки порід у кар’єрах), ймовірно, не в захваті від цієї ідеї. Причини? Навряд чи кому сподобається обмеження можливостей щодо контролю реальних обсягів видобутих копалин, того ж каменю, який дає вагомі важелі впливу на матеріальні й фінансові потоки в галузі, розподіл їх в інтересах певного, не дуже широкого, кола осіб. Штрих до теми: серед засновників підприємств і посередницьких структур, що діють в цій сфері на території області, чимало персон і фірм столичного та російського походження, і є дані, що вони мають вельми впливових заступників у вищих владних сферах.

А ще пригадується, що у 1993— 1994 роках вже здійснювались масштабні перевірки ряду каменедобувних підприємств Житомирщини. Ними займалися як депутати облради, так і спеціальна комісія облдержадміністрації. В представлених висновках наводились дані про численні порушення норм законодавства, що регулює ліцензування розробки родовищ, способи видобутку, ведення виробничо-господарської діяльності тощо. Зокрема вказувалось, що на більшості з перевірених кар’єрів не вівся облік видобутого каменю, витрат на виробництво, не проводилась щорічна інвентаризація готової продукції. Говорилось про великі втрати держави, необхідність наведення порядку в галузі, впровадження сучасних машин і технологій, збереження кар’єрів, залучення інвесторів, тобто про все, що говориться й зараз. Тоді ж ці питання розглядались на спеціальній сесії облради, а в облдержадміністрації створили відповідний відділ. Але згодом не стало ні комісії, ні відділу, а тема ніби сама собою зійшла нанівець. Чи не станеться так і цього разу? Питання зовсім не риторичне.