Три рівні пенсійної реформи

В умовах дiючого пенсiйного законодавства з 28 млн. працездатного населення України лише 15,3 млн. платять внески до Пенсійного фонду. Значна частина цих платників до пенсійного віку не доживає...

Адміністрація Президента та уряд України виступають за якнайшвидшу реалізацію послання Президента України до Верховної Ради «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України», яке дасть реальну можливість зрушити з мертвої точки пенсійну реформу в країні. Про це заявив минулого тижня заступник глави адміністрації Президента Павло Гайдуцький.

Він повідомив, що з документом вже ознайомилося керівництво парламенту й Кабінету Міністрів, які оцінили його позитивно, і найближчим часом, за його переконанням, вживуть заходів, передбачених у цьому посланні. Заступник голови президентської адміністрації вважає за необхідне прийняти найближчим часом два найбільш важливих законопроекти: «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та «Про державне пенсійне забезпечення», без яких неможливе подальше реформування пенсійної системи, — повідомляє Інтерфакс-Україна.

Дійсно, на переконання фахівців, необхідність пенсійної реформи в Україні давно назріла через цілий ряд причин. По-перше, в Україні діють біля 20 законодавчих актів, що регулюють пенсійні питання, деякими з них виділяється особлива привілейована група (чиновники різних рівнів, депутати і т.iн.), які одержують пенсії «за особливим тарифом». Це, зі слів наукового співробітника Інституту соціології Володимира Бевзя, призводить до того, що різниця у рівнях пенсій куди більша, ніж у рівнях зарплат. Адже для основних мас, що вийшли на заслужений відпочинок, існує обмежений тариф. До того ж високий рівень смертності призводить до того, що багато людей просто не доживають до пенсійного віку. Тобто тими відрахуваннями, які протягом всього життя вони робили у Пенсійний фонд, вони не встигають скористатися. Оскільки ці гроші є власністю держави, даними коштами не можуть скористатися і родичі покійного.

Чималу проблему складають і масштаби виплат до Пенсійного фонду — говорить В. Бевзь: з 28 млн. працездатного населення реально платить внески тільки 15,3. Також, як стверджує науковий консультант при Президентові України Елла Лібанова, деякі підприємства накопичують борги перед Пенсійним фондом, причому час від часу законодавці приймають рішення про їх списання. В результаті, незважаючи на те, що такий метод значно полегшує життя самим підприємствам-боржникам, цей крок лягає додатковим вантажем на пенсійну систему.

Крім цього, як зазначив В. Бевзь, Україна незабаром зіткнеться з проблемою, яку фахівці називають «демографічним сідлом». Адже старіння нації значною мірою пов’язане як iз невисокими показниками народжуваності в цей час, так і післявоєнним «бебі-бумом», а це, у свою чергу, приведе в недалекому майбутньому до того, що кількість тих, хто виходить на пенсію, значно перевищить кількість працездатних, які роблять внески до Фонду, що створить дефіцит пенсійних коштів.

Введення багаторівневої пенсійної системи (коли, крім нинішньої солідарної, буде працювати обов’язкова та добровільна накопичувальні системи), за твердженням фахівців, допоможе вирішити комплекс цих проблем. Тобто кожен громадянин у будь-якому випадку буде брати участь у солідарній (яка передбачає відрахування певного відсотку зарплати в Пенсійний фонд) системі, оскільки це, у будь-якому випадку, зі слів Е. Лібанової, є страхуванням від бідності. Другий рівень — це обов’язкова накопичувальна система, коли приватні особи відраховують 2% фонду заробітної плати, що акумулюються на особистих пенсійних рахунках. Грубо кажучи, людина, незалежно від її волі, відкладає додаткові гроші на старість. І третій рівень — коли людина хоче створити великі накопичення на персональному рахунку, збільшивши цим розмір майбутньої пенсії. На думку Е.Лібанової, це почне привчати людину до куди більшої відповідальності за свою долю та долю близьких їй людей.

Міністр праці та соціальної політики Іван Сахань вважає, що послання Президента визначає наступний етап реформування пенсійної системи, — повідомляє Інтерфакс. Він також зазначив, що на першому етапі пенсійної реформи знято одну з головних проблем — заборгованість по пенсіях, а також підвищено рівень пенсійного забезпечення на 25%. Між іншим, за словами Е.Лібанової, ця заборгованість свого часу виникла «завдяки» «далекоглядності» деяких законотворців, що забрали кошти Пенсійного фонду до бюджету. Елла Лібанова також підкреслила, що від реалізації послання Президента до Верховної Ради виграють як старі люди, так і молодь. Вона вважає також, що при цьому не програють підприємці та виграє держава, оскільки поменшають об’єми тіньової економіки. Крім цього, реалізація пенсійної реформи буде сприяти скороченню бідності у країні та приведе до соціальної стабільності. Програють, на її думку, від пенсійної реформи тільки ті, хто отримує «несправедливо великі пенсії» (оскільки їх розмір буде залежати не від уявних заслуг перед державою, а від самої людини, яка бажає акумулювати куди більші заощадження), а також «тіньовики». Адже коли працівник буде мати чітке уявлення залежності між розміром накопичених коштів, це, за твердженням Е. Лібанової, краще за інші чинники буде стимулювати до легалізації своїх прибутків (декларації великих сум) та дозволить вирішити проблему виплати зарплат «у конвертах».

Правда, як відзначає доктор соціологічних наук Олександр Вішняк, на шляху в нової пенсійної системи стоїть чимало проблем. Насамперед, ще необхідно створити цивілізований фондовий ринок, треба ухвалити закон про державний борг та закон про іпотеку, цілу пачку документів, що регулюють діяльність інвестиційних компаній і пенсійних фондів, зробити цивілізованим податкове законодавство, створити пенсійну інфраструктуру (регуляторний орган, який буде вести контроль за тим, щоб ці гроші просто не вкрали). Відкритим залишається питання про вироблення механізмів, які зможуть захистити накопичені гроші від інфляції, щоб вони відповідали індексу споживчих цін (зміні рівня життя).

Розв’язання проблеми збереження коштів фахівці бачать в інвестуванні грошей у декілька різних компаній, щоб, у разі «прогорання» однієї з них, на рахунках інших збереглися б кошти на виплату пенсій. У світі ця процедура чітко відпрацьована, в Україні ж, де за досить нетривалий період, зі слів О. Вішняка, збанкрутувало п’ять iз десятки найстабільніших банків, вирішити питання про надійне зберігання коштів буде досить складно. Нести ж відповідальність за пенсійні кошти, на думку Е. Лібанової, у будь-якому випадку повинна держава, а кожен громадянин повинен мати можливість у будь-який момент переглянути стан свого персонального рахунку. Є ще й проблеми іншого, психологічного, характеру. Поки суспільство не сприймає реформу, оскільки звикло думати, що будь-яке нововведення — не на користь простим його членам (зі слів Е. Лібанової, противники реформи навіть стверджують про те, що до Фонду доведеться відраховувати біля 50% зарплати), а також не може оцінити її результативність. В ідеалі, як стверджує Е.Лібанова, треба підвищувати пенсійний вік та, економічними методами стимулюючи при цьому працівників, переконувати їх у доцільності працювати довше. Однак такий крок, на її думку, зараз викличе протидію з боку тих, хто виходить за старою солідарною системою на пенсію в нинішній час, і це буде гальмувати прийняття нового законодавства.

Повноцінне функціонування багаторівневої системи можливе через 20 — 30 років. Міністр праці та соціальної політики І. Сахань підкреслив, що якщо Верховна Рада не прийме ці законопроекти, наступний склад парламенту «буде готовий прийняти їх тільки через три роки».

Однак, як зазначалося вище, через 3 — 4 роки Україна неминуче зіткнеться з проблемою масового виходу на пенсію її жителів, а це означає, що до цього часу треба завершити перший етап пенсійної реформи.