У чеській господі

Чи не всі, хто хоч трохи знає Чехію, усвідомлюють особливу роль пива в національній культурі цього народу. Чехи направду п’ють дуже багато пива, при чому пива різного, але неодмінно — доброго, смачного і здорового. Для того, щоб застерегти власних виробників від спокуси горезвісного нам «порошково-екстрактного» пива, навіть прийняли спеціальний Закон про пиво та ввели національний охоронний знак — «пиво чеське». Але невід’ємним культурно-гастрономічним середовищем споживання пива у цій затишній «країні для людей» є господи.

Що таке господа — складно сказати одним словом. Нині це може бути навіть ресторан, пивний погріб або щось інше. Але господу впізнаєш одразу. Це затишне, без надмірної дизайнерської фантазії приміщення, призначене для спілкування, пиття пива та споживання їжі. Саме у такому пріоритеті. Класичні господи — це звичайні приміщення з поважною барною стійкою, масивними столами і лавами, часом — важкими стільцями, невибагливою смачною кухнею та великою кількістю пива. Кожна господа має декілька сортів пива. До обіду господа спить, далі — поволі прокидається, бо робочий люд звично обідає в господі. Але пора пива ще не надійшла — так, кухлик для апетиту. Пиво — лише з бочок. Є й міцний алкоголь, але до нього інтерес незначний.

А ось у післяобідню пору господи оживають. Навіть запис на столики практикують. Чехи закінчують робочий день за нашими мірками рано — від четвертої до п’ятої по обіді. І значна частина чоловічого люду прямує до господ. Голосні вітання, обміни думками і одне-два пива для апетиту. У кожного — свій смак. Благо — є з чого вибирати: від вишуканого Пілзнер Урквела до міцного темного Зубра. Десь після пари кухлів находить пора споживання. І на цьому чехи також розуміються.

Перед основною їжею подають т. з. предкорми — закуски. З холодних найпопулярніші тлаченка та утопельник. Тлаченка — майже наш сальцесон, можливо, дещо дрібніше посічений та гостріше заправлений, з великою кількістю цибулі та оцту. Утопельник — це вже складніше: чисто м’ясна сосиска, вимочена на холоді у надзвичайно гострому соусі. Для переконливості додадуть ще й декілька гірких ягід, цибулин чи маринованих часничин. Задум не складно зрозуміти: хоч би скільки пива перед тим випили — ви про нього забудете і неодмінно захочете ще.

Далі наступає черга головного «їдла» — так чехи величають те, що наші сусіди з півночі називають «вторим». Головне їдло має бути великим, смачним, ситним та за можливості недорогим. Найпростіше, як і в нас, — шніцелі, відбивні, котлета на кістці. Серед більш вишуканого — печене коліно або печена гуска. З обома цими стравами самотужки не впоратися. Це перевірено на власному досвіді. Тож зупинимось на свинячому коліні, рецепт якого у словацькій версії в минулих номерах наводив «День». Свине коліно — голяшку — виварено і випечено таким чином, що, здавалось би, нічого особливого — скупчення суглобів, сухожиль та підшкірного жиру, а перетворюється все це на хрумкий, запашний та смачний додаток до пива. А ще — свіжий хліб та в міру гостра гірчиця. Тільки й слідкуй, щоб язик не проковтнути.

В цьому простому описі буденної справи і страви криється продумана державна політика. Їжа має бути безпечною, дешевою та доступною. Пиво має бути зварене з ячмінного солоду, води та хмелю. Ковбаса має бути з м’яса. Хліб має бути з борошна, води, дріжджів та дрібки солі та олії. І жодних тобі ТУ, під яким — порошковий ерзац пива, сметана з пальмового жиру чи соєва «ковбаса дієтична». Пиво п’ють в господах, але не на вулиці. Тому звична нам картина «молодь із пляшками пива» викликала б великий ентузіазм у місцевих безапеляційних поліціантів.

Чехи знають — вони повинні добре працювати, а їхня держава — добре дбає про них. Це справді держава для людей. А господа — для відпочинку та споживання пива.