Учитися... шкідливо
Серед випускників шкіл цілком здорові лише 10%
Так-так, не дивуйтесь. Така крамольна думка неминуче виникає після статистики, яку днями оприлюднили педіатри та гігієністи. Утім, їхні російські колеги вже давно вивели для себе теорему: освітній процес потенційно небезпечний для дітей. Українські дані справді вражають: у 4— 5 років третина малюків страждає порушеннями опорно-рухового апарата, близько 23% мають проблеми з нервовою системою і приблизно стільки ж — з органами травлення. Уже в шкільному віці шлунково-кишкові патології зустрічаються вдвічі частіше, а нервової системи — вп’ятеро. Але це ще не все. Серед випускників шкіл умовно здоровими можна назвати лише 10%, а 40% — уже «ощасливлені» тими чи іншими хронічними захворюваннями.
Причин цього, як впевнені учасники науково-практичної конференції «Гігієнічні проблеми реформування освіти», безліч. Серед них, зрозуміло, й ті, які процесу гризіння граніту наук не стосуються. Наприклад, згідно з різними дослідженнями, після Чорнобильської катастрофи в три-чотири рази більше дітей почали хворіти на ендокринні хвороби. Загальне погіршення екологічної ситуації також не найкраще вплинуло на статистику захворювань дихальних шляхів і кровоносної системи. А якість харчування, що неминуче пов’язана з доходами сімей, призвела в буквальному значенні до епідемії авітамінозу та зниження імунітету.
Але внесок освіти в здоров’я дітей також великий. Наприклад, як стверджує директор Інституту гігієни та медичної екології Андрій Сердюк, 50% шестиліток абсолютно не готові до того, щоб сісти за парти. Як результат — гризучи граніт науки, вони надмірно стомлюються, а отже, мають великі шанси нажити стрес. До речі, на думку А. Сердюка, стресогенним чинником стає й комісія, яка суворо «допитує» малюків перед зарахуванням до першого класу. «Сам був свідком того, як дуже розумна і здібна дівчинка розгубилася перед суворим поглядом комісії — не відповіла на жодне запитання і почала плакати», — згадує директор інституту.
А загалом психологічні дослідження показують, що після 1-2 класу школярі страждають низкою психосоматичних розладів, які провокують навантаження і знов-таки стрес. А в підопічних авторитарних педагогів ще й фіксується високий відсоток невротизму. Тому експерти переконані, що в Україні просто необхідно розвивати систему психологічної підтримки в школі. Щоправда, зі слів головного редактора журналу «Практична психологія і соціальна робота» Олександра Губенка, сьогодні на 21 тисячу працюючих у країні шкіл і 17 тисяч дошкільних закладів — лише 8 тисяч психологів. У сільській місцевості вони, в принципі, навдивовижу. А в містах одному фахівцю доводиться обслуговувати близько 1000 учнів, окрім батьків і вчителів. А останні аж ніяк не завжди адекватно сприймають психологів. Одні, зі слів О. Губенка, вважають його отаким чарівником, здатним одномоментно вирішити всі виниклі проблеми, другі — модною окрасою навчального закладу або зовсім не розуміють, нащо він завітав до їхньої школи.
У результаті школярам доводиться поодинці давати собі раду зі стресами та навантаженнями. Більш того, як стверджують експерти, нинішнього розподілу чвертей і канікул не може вистачати для повноцінного відпочинку. В ідеалі неробочий тиждень потрібен після кожних п’яти-шести тижнів напруженого навчання. Є, безумовно, й інший варіант: зробити шкільну освіту менш втомливою. Але це навряд чи вдасться. За даними дослідження Інституту гігієни та медичної екології (щоправда, як акцентували його автори, проводили його до початку реформи освіти, а отже, — дещо вже могло змінитися), у 80% шкіл навантаження перевищує всі стандарти МОН і МОЗ. Навіть якщо в розкладі й зазначається 6 уроків, то зовсім необов’язково, що так воно є насправді. Адже існують добровільно-примусові факультативи, репетиторство. Крім того, третина міських шкіл і 13% сільських працюють у дві зміни. Заняття починаються о восьмій ранку або о пів на восьму, що порушує хронобіологічні ритми дітей. Є й інші факти. Зі слів Олександра Губенка, в деяких підручниках на одній сторінці міститься до 30 нових термінів. «Цікаво, чи може дитина швидко та без великих зусиль засвоїти інформацію, якщо вона підноситься, як у довіднику для вчених», — вражений психолог.
Окрема тема — умови, в яких доводиться засвоювати вивчене. Ще за станом на 1 червня цього року 500 українських шкіл не відповідали санітарно-гігієнічним нормам. У результаті 38 із них 1 вересня так і не дозволили відчинити двері для учнів. Попередні дослідження показали, що в чверті шкіл відсутні буфети та їдальні, у 33% немає спортивного залу, у 23% — проблеми з меблями. Найцікавіше, що в «чорному списку» досить велика питома вага так званих навчальних закладів нового типу (платних гімназій і ліцеїв). Експерти вважають, що там часто більше турбуються, чи за останнім писком моди куплено штори, ніж про те, наприклад, чи правильне в класах освітлення та чи є в школі медкабінет.
До речі, лікарями забезпечено лише 10% сільських шкіл. Тому статистику про те, що дітей із порушенням зору та сколіозом там менше, ніж у місті, вважають помилковою. Школярів у селі просто недообстежують. Утім, і в місті останнім часом неабияко поріділи лави шкільних медпрацівників. А ті, які є, нерідко, зі слів начальника Управління організації допомоги дітям і матерям МОЗ Раїси Мойсеєнко, поводяться не зовсім етично — вважають необов’язковим повідомляти батькам про щеплення й огляди.
У Міністерстві освіти стверджують, що всі вищезазначені факти та проблеми вже давно, як кажуть, на олівці. Зі слів головного фахівця Управління змісту освіти Олега Яриська, в даний момент навчальні програми переживають глобальну чистку. «Абсолютно зрозуміло, що шестикласнику необов’язково завчати термін «транпирація», коли його можна замінити іншим — «випаровування», — каже він. Крім того, зі слів О. Яриська, в міністерстві врахували побажання щодо ваги портфеля. Якщо раніше з метою економії підручник містив у собі інформацію за кілька класів і відповідно важив 600— 700 грамів, то тепер усе змінилося. Книжки поділили, і вони стали щонайбільше 150 грамовими. Щоправда, деякі вчителінарікають, що в них залишилося дуже мало інформації. Але вихід знайшовся: педагогам рекомендують тримати важкі підручники у своєму кабінеті й у разі необхідності роздавати їх дітям на уроці.
