«В антуражі не такої вже далекої української дійсності»

Видавництво «Криниця» та Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв презентували розкішний подарунковий альбом Володимира Яцюка «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890—1940». Дійство відбулося у Національному музеї Тараса Шевченка, де, до речі, автор працює вже понад тридцять років. Більшість досліджень Володимира Яцюка стосуються малярства та графіки Тараса Шевченка. Він уточнив дати, місця створення і техніку виконання багатьох його малюнків. Був членом редакційної колегії повного зібрання Шевченкових творів у 12-ти томах. Написав праці: «Живопис — моя професія: Шевченкознавчі етюди», «Офорти Т. Шевченка: «Мальовнича Україна», «Малярство і графіка Тараса Шевченка: спостереження, інтерпретації»... Крім того, науковець — власник найбільшої колекції старих шевченківських поштових карток, медалей та значків. «У коло моїх зацікавлень поштова картка увійшла десь наприкінці 1980-х, — розповідає Володимир Яцюк. — А поринути у це захоплення надихнули знайомства із заповзятими колекціонерами та, мабуть, і те, що тоді начебто з огляду на шкалу художніх вартостей дехто з поважних музейників кваліфікував листівку як «дрібноту». За десять років моя збірка стала найбільшою. Нині вона нараховує понад 1300 листівок! Треба сказати, що у малодослідженому світі вітчизняної листівки шевченкіана є своєрідним ядром. І це зрозуміло. Тарас Шевченко — центральна постать української культури й українства взагалі. Перші вітчизняні ілюстровані поштові картки з’явилися в останні роки ХІХ століття, і поміж них ті, що були присвячені Кобзареві».

Цей щедро проілюстрований альбом — друге, доповнене видання (перше з однойменною назвою вийшло чотири роки тому). В останньому вперше(!) на рівні монографічного дослідження висвітлюється історія появи тематичних карток, подається їхня класифікація, авторство, час і місця друку. Тобто запропоновано фотографічні та художні портрети поета, відтворені окремо або у товаристві з іншими відомими діячами української історії, репродукції його малярських творів, ілюстрації різних митців до віршів та поем Шевченка, композиції з текстами самих віршів, фотонатурні й художні зображення міст, сіл та місцевостей, пов’язаних з біографією Тараса Григоровича... Досить довгий і перелік країн, де вони друкувалися: Австралія, Аргентина, Італія, Канада, Німеччина, Польща, звісно — Україна, Росія, Японія... Одним словом, це — окремий неповторний світ, багатий на символізм. Фактично, у ньому міститься архівована інформація про українців і час. Наприклад, там можна дізнатися про український рух опору у роки російсько-імперського, а пізніше радянського поневолення... Чи ознайомитися із тодішнім «рейтингом» великих українців, у якому, зазвичай, вели першість Тарас Шевченко і Михайло Грушевський...

«Цей альбом — філігранна робота, — підсумовує поет і громадський діяч Борис Олійник. — Можна сказати, що після його виходу образ Шевченка для українців став опуклішим. Маю на увазі, що фото Кобзаря, його картини, ключові, навіть афористичні рядки із творів з’явилися в антуражі не такої вже далекої української дійсності. А це — підтвердження отієї неорганізованої, несилуваної (як часто буває) народної любові!».

P.S. Зараз Володимир Яцюк працює над книжкою «Шевченко у малих формах пластики».