Велика місія маленької Анни

Анна Домбровська, яка вже понад три роки перебуває в на сході України днями відзначила свій день народження.

«Сегодня днем получила целую гору подарков – новые шины и диски для Скорой УАЗ, бухту кабеля и 500 мешков для обустройства медпункта на передовой, 23000 украинских газет «День», «Вісті Донбасу» и «Донбасс Информ» для жителей прифронтовых городов и сёл, и коробку книг на украинском языке для школы!»…

Це зі звіту Анни Домбровської, який вона розмістила на власній сторінці в ФБ саме в день свого народження, повідомляючи надавачам допомоги про те, що найперше доправила отримане військовим медикам, а потім почала розвозити газети у прифронтові міста та села. Святковий пост російської журналістки завершується зверненням до численних фейсбучних френдів: «Друзья, кто еще хочет сделать подарок на мой День рождения?»

І друзі продовжують перераховувати кошти на придбання для медиків на передовій м’яких нош, турнікетів SAM Junctional Tourniquet, окклюзивних пов’язок Halo та інших украй необхідних речей. (До слова, хто побажає приєднатися до цієї святкової акції, може це зробити за вказаними в кінці допису реквізитами).

Подарунки, отримані Анною Домбровською на день народження

Спостерігаючи за роботою цієї тендітної дівчинки, яку звикли бачити на передку з незмінною відеокамерою та пакунками волонтерської допомоги, а останнім часом і з пачками газет, утриматись від захоплення важко. Її енергію, самовідданість і наполегливість мимоволі починаєш приміряти на себе, своїх співгромадян і навіть на високопосадовців, яким, на жаль, дуже часто цього якраз і не вистачає.

Анну Домбровську я вперше побачив у базовому таборі ОДЧ «Карпатська Січ» у серпні 2015-го. Прибувши зі свободівською волонтерською групою до добровольчого підрозділу, який у складі 93-ї бригади тоді утримував позиції поблизу ДАПу, дивувався не раз і дуже багатьом речам. Найпершим моїм здивуванням була якраз дівчина з відеокамерою, яка виявилася російською журналісткою. Маючи безліч прикладів «доброчесної» роботи російських пропагандистів, особливо в зоні військового конфлікту на Донбасі, невеличку на зріст колегу з сусідньої і вже далеко не братньої нам країни, звісно, спочатку сприйняв упереджено. І все ж допитливість взяла гору. Тож після того, як Анна ретельно відзняла процес розвантаження привезеного світловодськими волонтерами добра, вирішив поставити їй кілька запитань.

Біля гуманітарного вантажу, доставленого свободівськими волонтерами міста Світловодська в базовий табір ОДЧ «Карпатська Січ», Курахове, серпень 2015 р.

Звісно, найперше поцікавився, як вона потрапила в одну з найгарячіших точок України. З’ясувалося, що на Донбасі вона ще з жовтня 2014-го.

– З великим подивом спостерігала за тим, що показувало російське телебачення про події в Україні й безпосередньо на Донбасі, – почала розповідати Анна. – Зрештою вирішила, що краще один раз побачити самій, ніж сім разів почути від когось, і поїхала. З тих пір я тут. Щоправда, за цей час «хунту» в Україні я так і не знайшла, але продовжую її активно шукати. Напевно, вона дуже хитра і надто вправно ховається…

Анна Домбровська фіксує на відео вантаж, доставлений світловодськими волонтерами

Дівчина щиро посміхнулася й заговорила більш серйозно, мовляв, на відміну від невловимої «хунти» в Україні насправді є український народ, який бореться за свою незалежність, є добровольчий рух, є волонтери…

– А «хунти» чомусь немає, – задумливо зазначила вона, – скоріш за все, її треба шукати не в Україні, а в Кремлі – хто більше всіх кричить «Хунта!», то нею, напевно, і є.

Анна Домбровська розповіла, що день у день намагається знімати документальне відео, створюючи своєрідний літопис подій на Донбасі, щоби люди могли скласти уяву, що тут відбувається.

– Документалістика – це не журналістика, коли треба тут і зараз видати якусь новину, – пояснила тоді моя співрозмовниця. – А документаліст фіксує події щодня, щоби можна було з цих фіксацій по крупинці відтворити загальну історію подій на Донбасі.

Інтерв’ю зі свободівцем Русланом Степурою під час Маршу УПА, Київ, жовтень 2015 р.

Дещо з відзнятого Анна Домбровська та ті, хто їй у цьому допомагає, намагаються виставляти в Інтернет. Один з найбільш резонансних з відзнятих ними відеосюжетів – «Одна ніч в АТО», коли під час інтерв’ю ворожий снаряд прямо в кадр залетів.

– А майбутнє – до нього треба ще дожити, – сказала тоді Анна на завершення, – головне – відзняти якнайбільше відео, задокументувати й покласти на диск, щоби років через десять – п’ятнадцять люди могли подивитись, як було все насправді.

З тих пір минуло вже два роки, а тендітна російська дівчина у військовому камуфляжі продовжує свою не зовсім дівчачу справу на все ще неспокійному Донбасі. Я би сказав, свою велику місію. Попри те, що недоброзичливці постійно намагаються відслідковувати, куди і як вона їздить і що вона робить. Постійно бачимо її самовіддану роботу документаліста та волонтера і ми – її друзі й доброзичливці. Щасти тобі, маленька Анна з великим серцем і великою місією, справжню цінність якої зможуть оцінити лише нащадки.

Привітати Анну Домбровську з її днем народження можна за такими реквізитами:

відправлення в гривні:

https://www.liqpay.ua/ru/checkout/card/dombrovskaya

Приват 5168 7422 0854 3938 Бурый

відправлення в рублях:

ЯД 410011099230845,

Сбербанк 4276 6200 1389 8816

І обов’язково з поміткою «МЕДИКАМ»