Вільні знання в дії
Незадоволена державною системою освіти молодь шукає альтернативні шляхи доступу до корисних та якісних знань
Навесні в Києві стартував самоосвітній проект «Вільна школа», створений за ініціативи Незалежної студентської профспілки «Пряма дія». Мета проекту — вибудувати доступну альтернативу офіційній освіті, яка сьогодні не встигає за світовим освітнім процесом і часто функціонує ще за зразками радянської епохи. Активісти профспілки вважають, що освіта в Україні перебуває не на належному рівні, вона є «корумпованою, доступною не кожному, а її якість могла би бути вищою». Крім того, вважають студенти, наша система освіти досі лишається авторитарною, де викладач виступає не порадником і куратором, а начальником.
Ще одна проблема — відсутність права вибору. Часто студентам викладають абсолютно непотрібні предмети, знання з яких вони, найімовірніше, ніде не зможуть застосувати, натомість потребу в справді корисних та якісних знаннях державна освітня система не завжди може задовольнити. Таким чином, у мислячої та небайдужої молоді виник потужний запит на доступну та якісну альтернативу. Вихід знайшли в організованій самоосвіті.
«Профспілка ставить собі за мету боротися за якісну безкоштовну освіту. Нас у принципі не задовольняє та освіта, яка сьогодні існує в Україні, адже вона не зорієнтована на те, щоби зацікавити молодь, дати їй належні якісні знання, які б допомогли стати справді кваліфікованими спеціалістами. І головне — система освіти в Україні не дає людині можливості розвиватися в тому напрямі, який вона сама собі обрала, не дає самореалізуватися і проявити себе як людину творчу, а просто виховує «суспільного робота», — пояснює Тоня Мельник, активістка студентської профспілки «Пряма дія» та одна з організаторів «Вільної школи».
Тоні 23 роки, за освітою вона дизайнер одягу, в цій сфері нині й працює. Дівчина розповідає, що взялася за організацію «Вільною школи», бо сама відчуває брак знань у багатьох сферах життя, хоча й має за плечима вищу освіту. «Коли я навчалася в університеті, я безпосередньо стикалася з перерахованими мною проблемами. Здавалося б, творча спеціальність, але все одно повної самореалізації не було: нас заганяли у певні рамки, і дуже часто на те, що насправді цікавило, просто не вистачало часу. Фактично я організовую цю вільну школу і для себе. Я відвідую практично всі заняття — і як організатор, і як слухач. Це цікаво і справді захоплює», — пояснює дівчина.
На сьогодні у школі можна відвідувати лекції з історії, економіки, культурології, мистецтва, журналістики, англійської мови, інформаційних технологій та інші. «Аудиторія нашої школи, в принципі, велика. Багато людей відвідують заняття з екології та історії. Є дискусійний клуб з англійської мови, також плануємо курс англійської для початківців, і я розраховую, що на нього буде попит, тому що сьогодні важливо знати цю мову. Скоро розпочнеться й курс із журналістики...» — розповідає Тоня Мельник і додає: «Ця програма ще не остаточна. Я зробила невеликі анкети, де ми запитуємо, які предмети люди хотіли б бачити у «Вільній школі». І я бачу, що багато пропозицій є щодо соціології та психології».
Принциповою рисою проекту є те, що всі лекції та практичні заняття у «Вільній школі» є абсолютно безкоштовними, а інформація про неї поширюється всіма можливими каналами. Кожен бажаючий може відвідувати ті лекції, які його зацікавили, або може стати викладачем, якщо є спеціалістом у тій чи іншій сфері.
У світі такий формат освіти — вільної або лібертарної — є досить популярним та у деяких випадках навіть створює сильну конкуренцію консервативним навчальним закладам. У США та Західній Європі подібні освітні центри діють ще з 1960-х років як відповідь на незадоволення авторитарною державною системою освіті. Для України такий формат є досить новим, але, як показує початковий період діяльності школи, запитаним. «Сьогодні державна освіта є авторитарною, вона будується на принципах ієрархії: є вища інстанція — це викладач, і нижча — учні. І викладач по суті є репресивним органом, якого всі мають мовчки слухати. В нашій школі все інакше», — пояснює Тоня. За словами дівчини, лекції відбуваються у формі живого спілкування, дискусії. Учасники сідають півколом, можуть ставити викладачеві будь-які питання.
«Створюючи таку школу, ми опиралися на досвід вільних університетів за кордоном. Сама ідея вільної школи запозичена у відомого філософа Олександра Ніла, який заснував свою школу лібертарної педагогіки. Мені дуже імпонує принцип виховання свободою», — підсумовує активістка. На її думку, активізація в Україні процесу самоосвіти — це великий прогрес.
