«Війна» пам’ятників

На базі платформи культурних ініціатив «Ізоляція» відбулася лекція «Пам’ятник та публічний простір міста». Дослідниця Оксана Міхеєва представила практичний кейс, сформований на прикладі Донецька. Головне поняття лекції — «публічний простір» — Оксана охарактеризувала як майданчики можливостей для соціалізації та комунікації. У різний історичний період ці простори формувалися за різними концепціями. Логічно, що пам’ятник як уособлення чогось важливого та символічного нерідко відігравав значну роль у цьому.

Перші пам’ятники у Донецьку з’явилися в 1920-х роках. Відтоді сприйняття пам’ятника невпинно змінювалося. «Те, що влада намагається сакралізувати деякі речі, іноді доходить до абсурду. Це починає викликати зворотні процеси — принизити, наблизити, тобто позбавити зайвої монументалізації», — розповідає соціолог. Саме так сталося в часи перебудови, коли скульптори «спустили на землю» свої пам’ятники, додавши їм інтерактивності.

Монументи періоду незалежності мали на меті спрямувати людей до історичних коренів, надати значущості публічним просторам їхнього міста. Паралельно з цим набували популярності скульптури міського ландшафту, які також формували ідентичність міста.

Дослідниця переконує, що набір реакцій на пам’ятники в усі часи був однаковим. Показові приклади — пам’ятники Леніну та Тарасу Шевченку. На думку Оксани Міхеєвої, «ленінопад» пов’язаний не стільки з особистістю «вождя революції», скільки з бажанням усунути радянські маркери з сучасного життя. Монумент Кобзаря в Донецьку пережив кілька перекодувань власного смислу: зі «співця інтересів трудового народу» перетворився на орієнтир для проукраїнських активістів та центр місцевого Євромайдану.

Не оминула увагою соціолог і сучасний, важкий для міської культури Донецька, час. За її словами, в місті зараз точиться боротьба за міський публічний простір. Особливо яскраво це виражено у своєрідному «діалозі на стінах», коли значення написів кардинально змінюються після дописування слів чи фраз.

Настрої суспільства змінюються, змінюються і пам’ятники. Боротьба за публічний простір між владою та громадськістю триває, підсумовує Оксана Міхеєва.